середу, 27 січня 2021 р.

Новинка в бібліотеці. «Львів. Шоколад. Кам’яниці».

Пропонуємо вам зануритись в улюблену багатьма поціновувачами львівську серію історій, що стали брендом, сузір'я популярних українських письменниць: Тали Владмирової, Світлани Горбань, Наталі Лапіної, Любові Долик, Алли Рогашко, Наталки Ліщинської, Анни Хоми, Тетяни Белімової, Олени Черніньки, Ніки Нікалео.

«Львів. Шоколад. Кам’яниці» — збірка, яка привідкриє таємниці історії творення галицької столиці. Це десять зворушливих оповідань від знаних письменниць, овіяні романтикою та чарами міста, де колись цокотіли підковами коні, шаруділи шатами львівські пані, пливучи по бруківці, а згодом — дзеленчав старий трамвай. 

Сучасне місто тут переплітається з давнім, часом упізнаваним, а часом і не дуже, але таким же цікавим і звабливим, як і колись. Каплиця Боїмів і Чорна кам’яниця, вілла на Хресті й будинок на площі Ринок… 

Усі вони поволі розкриватимуть вам свої таємниці, про які, найімовірніше, ви ніколи не чули й навіть не здогадувалися.

вівторок, 26 січня 2021 р.

Роботи на конкурс "Творимо книжку разом з автором". Віка Погорєлова.

Художня книга – це не лише словесне мистецтво, а й візуальне, невід’ємним атрибутом якого є ілюстрація. Часто-густо ілюстраторами називають тих, що малює між словами.

Але ілюстрація насамперед не лише малюнок поміж тексту, а й важливий елемент художнього оформлення, що є продовженням цілої ідеї. Це - частина написаної історії, як обкладинка. Це - частина книги.

Дитячий конкурс на кращу ілюстрацію до майбутньої книги української письменниці Інни Ковальчук "Даринка", що проводить бібліотека 13, продовжується.

А наші маленькі користувачі, як з'ясувалось, дуже активні і обдаровані.

Представляємо сьогодні роботи Віки Погорєлової, учениці 3 класу Романо-германської гімназії м. Києва. Талановита дівчинка навчається в музичній школі, багато малює і займається в Арт-Студії.

Ми вдячні юній художниці за чудові малюнки та з великим задоволенням передамо їх особисто автору дитячих напівказкових історій про сьогодення Інні Георгіївні Ковальчук.



пʼятницю, 22 січня 2021 р.

Марина Гримич "Юра".

Бібліотека №13 представляє вашій увазі роман Марини Гримич «Юра», який є сіквелом, тобто незалежним продовженням роману «Клавка» (2019), який став національним бестселером і найкращою книгою Форуму видавців 2019 року у жанрі прози. 

Марина Гримич — авторка більш як 20 різножанрових романів, член Національної спілки письменників України та Українського ПЕН. 

Книга розповідає про Юру — студента-фізика, успішного ватажка, перспективного науковця-початківця, який потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва, а він відчуває, що не готовий до цього. Який зробить вибір головний герой, можна дізнатися прочитавши цю захопливу та цікаву книгу.


Роботи на конкурс "Творимо книжку разом з автором". Рада Колесникова.

Шановні друзі! Продовжуємо представляти цікаві малюнки – ілюстрації до майбутньої книги української письменниці Інни Ковальчук "Даринка". 

Знову до вашої уваги роботи Ради Колесникової - учениці 5А класу школи №174 м.Києва, які були виконані за допомогою графічного планшета.

Графічний планшет - це пристрій для введення малюнків від руки безпосередньо в комп'ютер. Складається з пера і плаского планшету, чутливого до натискання або близькості пера. Креслення пером по сенсорній області відображається відповідними лініями на моніторі. За допомогою пера також можна «чіпляти» об'єкти, маніпулювати ними і натискати на кнопки інтерфейсу програми. 

Графічні планшети застосовуються для створення зображень на комп'ютері способом, максимально наближеним до того, яким створюються зображення на папері.

Переглядайте і насолоджуйтеся роботами молодих талантів.

Охочим долучитися до нашого конкурсу нагадуємо інформацію за посиланням:

http://public-library-13.blogspot.com/2021/01/blog-post_51.html



четвер, 21 січня 2021 р.

О.Гаврош "Іван Сила. Неймовірні пригоди"

 А чи хотіли б ви дізнатсь про яскраві пригоди неперевершеного гірського силача Івана Сили? Прототипом головного героя повісті є легендарний закарпатський богатир Іван Фірцак, який виборов звання чемпіона Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту і об’їздив півсвіту, виступаючи в цирку, де здобув чимало яскравих перемог. На основі цієї повісті в 2013 році було знято перший в третьому тисячолітті український дитячий фільм «ІВАН СИЛА». 

 Саме ця пригодницька повість відомого дитячого письменника Олександра Гавроша є у фонді бібліотеки №13. 


Роботи на конкурс "Творимо книжку разом з автором". Рада Колесникова. Ескізи.

Під час проведення бібліотекою 13 дитячого конкурсу на кращу ілюстрацію до майбутньої книги письменниці Інни Ковальчук ми вступили у цікаву пізнавальну фазу технологічного процесу виготовлення книги.

Давайте разом дізнаємося, а що це таке "книжкова ілюстрація"?

Як пояснює Вікіпедія, це -  елемент книжки, що або пояснює текст наочними образами, або активно тлумачить текст, даючи можливість читачеві по-новому зрозуміти і відчути цінність літературного змісту і форми.

Ілюстрації допомагають зорієнтуватись у змісті книжки, спонукають її прочитати та допомагають засвоїти зміст тексту.

Часто ілюстрації створюються у співдружності письменника і художника. Для ілюстрації обираються епізоди, що найповніше розкривають зміст тексту або окремих фрагментів літературного твору.

Наші активні дітлахи, маленькі художники - учасники конкурсу "Творимо книгу разом з автором" - надсилають нам не тільки ілюстрації, а й ескізи до них.

Ось, будь ласка, помилуйтеся і ви. Роботи Ради Колесникової, учениці 5А класу школи 174 м. Києва.

Охочим долучитися нагадуємо інформацію за посиланням:

http://public-library-13.blogspot.com/.../blog-post_51.html









Єдина і соборна

                                

Щороку в січні відзначається День Соборності України – одне зі знакових свят українського державотворення після Дня Незалежності. Це свято символізує єдність українських земель і відіграє значну роль в історії нашої країни.

День Соборності України щороку відзначається в одну й ту ж саму дату – 22 січня. Саме цього дня у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.

Головною традицією у День Соборності є утворення "живого ланцюга" єднання. Вперше така масова акція відбулася 22 січня 1990 року – у 71-ту річницю Акта злуки. Тоді понад мільйон людей, узявшись за руки, утворили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала яскравим проявом єдності, прагнення українського народу до свободи.

До Дня Соборності України бібліотека №13 підготувала інформаційну панораму «Єдина і соборна».


Капранови брати. Мальована історія Незалежності України – К.: Гамазин, 2013. – 80 с.

Незалежність не впала з неба – державницька традиція живе на наших землях зі скіфських часів і фактично не переривалася до 1991р. Короткий і зрозумілий виклад подій минулого разом із мальованими історіями дозволить читачам легко зорієнтуватися у такому складному питанні, як походження Української держави та боротьба за її встановлення, а пантеон героїв дасть приклад для наслідування. Це – книжка для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями.            

Тема "Соборність України" розкрита на 58 с.

Шаповал Ю. Мить історії: 366 мініатюр про людей і події. – К.: Парламентське видавництво, 2019. – 400 с.

Ця книжка відомого українського історика є результатом його подвижницької науково-популяризаторської, просвітницької праці на українському радіо. Кожна мініатюра - це філігранний есей, сповнений живої, свіжої інформації й водночас освітлений мудрим, часом іронічним, поглядом автора, що ховається здебільшого за подіями й персонажами, а проте присутній у всьому - і в доборі матеріалу, і в оригінальних ракурсах його висвітлення, своєрідній авторській мові й талановитому літературному стилі. Кожній мініатюрі відповідає один день календаря, що додає книжці додаткової внутрішньої динаміки та інтриги. 

Тема "Соборність України" розкрита на 32 с.

Гудзь В. Історія України. – К.: Слово, 2003. - 616 с.

У книжці вміщено завдання для закріплення знань, хронологічну таблицю, документи, мапи, ілюстрації, тобто забезпечення використання повного комплексу основних методів навчання: словесного, наочного і практичного.  

Тема "Соборність України" розкрита на 308 с.

Косик В. Україна. Довга і важка боротьба за існування. - К.: Києво-Могилянська академія, 2014. - 277 с.

Книжка Володимира Косика, відомого українського історика, фахівця з історії французько-українських взаємин, який мешкає у Франції, містить стисливий виклад матеріалу з історії України від найдавніших часів до здобуття нею незалежності.  

Тема "Соборність України" розкрита на 56 с.  

Уривалкін О. Історія України – К.: КНТ, 2007. - 436 с.

Автор на базі новітніх джерел та досліджень, як вітчизняної, так і зарубіжної історичної науки, пропонує читачам посібник з історії України кінця XVII - початку XXI століття. У виданні проаналізовано події політико – соціального, економічного характеру, особливості духовного розвитку суспільства, взаємини України з сусідами, викладено динаміку боротьби за державність, успіхи та втрати на цьому шляху. Посібнику властиві неупередженість, об'єктивність поглядів, прагнення оптимально поєднати факти і тенденції. Видання розраховане на широкий читацький загал: студентів вищих та середніх навчальних закладів, учнів шкіл, гімназій і ліцеїв, а також всіх тих, хто цікавиться історією України, в якій поєдналися закономірності й суперечності, геополітичне положення держави і ментальність народу, геніальні прозріння й помилки вождів, впливи близьких і далеких сусідів. Все це наша історія, і потрібно її знати в усій повноті та складності такою, якою вона була, якою її сприймали наші попередники.              

Тема "Соборність України" розкрита на 152 с.

Поле битви – Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення. - Харків.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 352 с.

Найвагоміший історичний проект десятиліття. Мета книжок цієї серії — розказати про українське минуле, опираючись на факти, а не на вигадки чи ідеологічне замовлення. Для того щоб створювати майбутнє, потрібні не лише воля і хоробрість, не лише наполегливість та щоденна праця, але й знання про нашу історію. 

Тема "Соборність України" розкрита на 277 с.                                                                              

середу, 20 січня 2021 р.

Роботи на конкурс "Творимо книжку разом з автором". Поліна Олешко.

Шановні друзі! Раді вам повідомити, що наш конкурс "Творимо книжку разом з автором" зацікавив юну аудиторію. Вже почали надходити цікаві малюнки –  ілюстрації до майбутньої книги української письменниці Інни Ковальчук "Даринка". 

Представляємо сьогодні роботи Поліни Олешко - учениці 4А класу школи №174 м.Києва, які передамо особисто автору дитячих напівказкових історій про сьогодення.

Охочим долучитися нагадуємо інформацію за посиланням:

http://public-library-13.blogspot.com/2021/01/blog-post_51.html


Знання предків - нащадкам.

 А чи хотіли б ви заглянути в дивовижний калейдоскоп народної космогонії, уявлень наших пращурів про світ, де кожен його компонент має душу і потребує турботи і любові? Світ, у якому святість роду й народу зберігається не лише за горизонталлю, а й за вертикаллю, а члени сім’ї асоційовані з небесними символами: «ясен Місяць — пан господар, красне Сонце — жінка його, дрібні зірки — його діти»? Світ, де убогому віддавали перший спечений хліб, перше яйце, перше молоко з господи; де навіть демонологія вражає естетизмом, а «нечисту силу» можна було приборкати добротою або обхитрувати?

Якщо так, то вам до бібліотеки 13. У нас є книга - цикл українознавчих радіопередач - "Радуниця" Ярослави Різникової, де про це все йдеться. 

До речі, Радуниця (Проводи) — це прадавнє свято єднання поколінь — калиновий міст між минувшиною й прийдешнім».


Земле моя кримська, земле українська


20 січня щорічно віздначається День Автономної Республіки Крим. Ця дата пам'ятна тим, що в 1991 році саме 20 січня жителі Криму волевиявленням під час референдуму заявили про бажання відновити Кримську автономію. Нова адміністративна одиниця увійшла до складу України. Столицею Автономної Республіки Крим є місто Сімферополь. 

Автономна Республіка Крим є і залишається територією Незалежної України, що визнано в усьому цивілізовану світі.

До Дня Автономної Республіки Крим бібліотека №13 підготувала виставку-панораму "Земле моя кримська, земле українська".


Сергійчук В. Український Крим. - К.: Українська Видавнича Спілка. - 304 с.

У книзі із залученням великого документального матеріалу розповідається про спільну історичну долю Криму й України. Зокрема, звертається увага на українську більшість півострова в період Кримського ханства, на включення Криму до українського організму вже з кінця XVIII ст.
Детально аналізується перебіг подій, пов'язаних з процесом об'єднання Криму з Україною в 1918 і передання півострова УРСР в 1954 році.

Родічкіна О. Старовинні маєтки України. - К.: Мистецтво, 2015. - 384 с.

У виданні повно і всебічно розглядається історія розвитку старовинних маєтків і садиб, садів і парків від середньовіччя до початку XX століття на території України. Багатий образотворчий матеріал, свідчення мемуаристів, архівні дослідження, поетичні рядки дають можливість відчути зв'язок епох, оцінити працю видатних творців палацово-паркових ансамблів, ознайомитися як з широковідомими маєтками та парками України, так і з тими, що не збереглися до нашого часу. Розраховано на істориків, архітекторів, мистецтвознавців та широке коло читачів. Тема "Алупкинський палац" розкрита на 194 с.

Вечерський В. Замки та фортеці України. - К.: Балтія-Друк, 2015. - 152 с.

А скільки, власне, замків та фортець збереглося в Україні до нашого часу? Прийнято вважати, що їхня кількість обмежується лише відомими твердинями у Кам'янці-Подільському, Білгороді-Дністровському, Судаку, Луцьку, Хотині, Меджибожі, Острозі, Мукачевому, Ужгороді. Проте насправді збереглося більш ніж 300 оборонних об'єктів, розміщених по всіх без винятку куточках нашої країни: на Волині та Поділлі, на Слобожанщині, Сіверщині та Подніпров'ї, на Буковині й 3акарпатті - від великих міст до маловідомих сіл. Тема "Генуезька фортеця" розкрита на 136 с.

Третяк А. Допитливій малечі про цікаві речі. Подорож по Україні. - К.: Авіаз, 2016. - 240 с.

Ця книга створена для тих, хто хоче ближче познайомитися з Україною, торкнутися багатств нашого краю та відвідати його цікаві місця. Можливо, саме це видання надихне вас на реальні подорожі. Видання призначене для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Тема "Автономна Республіка Крим" розкрита на 10 с.

Крим: дорога тисячоліть. - Сімферополь: Таврія, 2001. - 304 с.

Це стисла розповідь про кримську давнину, що ґрунтується на дослідженнях вчених-археологів та краєзнавців, створена на основі популярного видання, підготованого авторським колективом під керівництвом знавця рідного краю О. І. Домбровського.

Мірошнікова В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. - Харків: Септіма, 2010. - 80 с.

Звідки походить назва «Україна»? Чим славні Карпати? Які свята відзначають в Україні? Відповіді на ці та багато інших запитань ви знайдете на сторінках енциклопедії «Моя Україна».
Україна має свою багатовікову історію, своєрідну культуру, літературу та мистецтво. Нам є чим пишатися, що цінувати, вивчати і про що розповідати іншим. Книга стане у пригоді школярам, а також всім, хто бажає поширити свої знання про Україну. Тема "Кримські гори" розкрита на 16 с.


Дивовижні історії Криму

До Дня Автономної Республіки Крим в рамках заходів, спрямованих на поширення культурної та історичної спадщини Кримського півострова, корінних народів світу, бібліотека 13 підготувала відеочитання "Дивовижні історії Криму".



суботу, 16 січня 2021 р.

Нові книги у фонді бібліотеки №13

Шановні друзі!

Пропонуємо вашій увазі нові книги у фонді бібліотеки №13, які можна попередньо замовити за телефоном: (044) 497-73-04. Цікаві книжечки чекають на свого читача. 



День пам’яті «кіборгів» Донецького аеропорту

                             

В Україні сьогодні, 16 січня, відзначають День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Вони захищали Донецький аеропорт з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. Протягом 242 днів з неймовірною стійкістю, відвагою та незламністю українські військовослужбовці, добровольці, медики та волонтери тримали оборону Донецького аеропорту.

«Кіборгами» нескорених українців назвав сам ворог. Мовляв, тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах.

У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК). Багатьох із них відзначили державними нагородами, деяких із них – посмертно.

З 18 по 21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу Донецького аеропорту загинуло 58 захисників ­– «кіборгів».

21 січня 2015 року прийняли рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.

За офіційними даними, захищаючи аеропорт, загинули понад 200 українських військових.

Після зруйнування старого і нового терміналів аеропорту (оборона яких тривала 242 дні) українська армія та добровольці утримують оборону інших будівель летовища, а також контролюють навколишні села.

Вічна пам’ять всім, хто віддав своє життя за Україну!

До Дня пам’яті «кіборгів» Донецького аеропорту бібліотека №13 підготувала відеочитання книги Сергія Лойка "Аеропорт".

В основу книги покладено героїчні події оборони Донецького аеропорту військовослужбовцями ЗС України та добровольцями у вересні 2014 — лютому 2015. "Аеропорт" - роман, що завоював феноменальну популярність в Україні та за її межами і став більше ніж бестселером.



пʼятницю, 15 січня 2021 р.

Бібліотечні відеочитання. І.Ковальчук "Вливаюсь в осінь лагідну..."

Іноді настає час, коли душа хоче зануритись в ліричне, потаємне, мінорне, тепле, погоже, особливо, коли за вікном засипало снігом.

 Все це є в поезії романтичної української письменниці Інни Ковальчук. І не тільки чуттєва сповідь, яка озивається музикою слова на поклики навколишнього світу, але й пошук гармонії буття і вміння побачити незвичайне у звичайному. А коли ця яскрава метафоричність, глибока філософія лине з вуст самої поетеси, то це, погодьтесь, дорогого вартує.

Вашій увазі - відеочитання пані Інни "Вливаюсь в осінь лагідну..."


четвер, 14 січня 2021 р.

Новий рік за старим стилем у клубі пісні бібліотеки №13 "Надія"

  Одне з найбільших зимових церковних свят - день Святого Василя, який ще називають Новим роком за старим стилем - всі православні  відзначають чотирнадцятого січня. День після Маланки завжди був одним із  найпопулярніших календарних свят, з яким пов’язували кращі сподівання.

 За давньослов’янськими звичаями і традиціями у перший день нового року виконувався обряд засівання. З давніх-давен в цей день було прийнято не спати, а засівати всю ніч зерном будинки сусідів і знайомих.  Чоловіки і хлопчики ходили від хати до хати, бажаючи господарям: «На щастя, на здоров'я та на Новий рік, щоб родило краще, як торік - жито, пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!»

 Від колективу бібліотеки 13 і клубу пісні "Надія" для вас вітання піснею на власний текст та побажання:

               "Будьте зі святом здорові, з Новим роком!»



вівторок, 12 січня 2021 р.

Сійся, родися, жито, пшениця

14 січня – святого Василя (Новий рік за старим стилем). Головний обряд цього свята – засівання. Зерно є символом нового життя, тому, заходячи в хату, її обсипали зерном. Засівали хлопці, дівчатам цього робити було не можна. Традиційні примовляння: «Сієм, сієм, засіваєм, з Новим роком вас вітаєм! Сійся, родися жито, пшениця, усяка пашниця!». За повір’ям, якщо на Василя першим у хату завітає гість чоловічої статі, весь рік буде щасливим й багатим. Тож зранку хлопчики до 14 років засівали власну оселю житом-пшеницею (символами родючості й добробуту), а потім ходили посівати до сусідів, вітаючи їх «із Новим роком, з Василем!». Господарі ж у свою чергу обдаровували посівальників пирогами, горіхами, цукерками й дрібними грошима. Зерно після посівальника збирали і віддавали курам – «щоб добре неслися». Неродючі дерева «страшали»: стукали сокирою по стовбуру та погрожували зрубати, якщо і далі не будуть родити. Після такого «страшення» дерево перев’язували перевеслом. Іноді дерево злегка надрубували.

До Нового року за старим стилем бібліотека №13 підготувала цікавий відеомайстер-клас "Сійся, родися, жито, пшениця" з виготовлення хлібного колоска. 



Вітання з новорічно-різдвяними святами

Новорічно-різдвяні свята чарують нас своєю радісною, піднесеною, особливою обрядовістю, багатством і різноманітністю фольклору, атрибутики та символів, етнографічною оригінальністю, найбільшим збереженням стародавньої передісторичної культури. Це час, коли ми гідно готуємо себе, свою душу і своє обійстя до визначних свят та чекаємо гостей. А ще щиро бажаємо всім всього доброго, світлого, щасливого, здорового, земного і неземного, щоб наситити своє життя та оточуючих благодатним, благословенним новим роком.

Приєднуємося до святкових привітань і ми разом із клубом пісні бібліотеки 13 "Надія". Щирі слова для вас від Валентини Павлівни Агеєвої.






Дитячий конкурс "Творимо книжку разом з автором"

Шановні друзі!

Бібліотека №13 оголошує дитячий конкурс "Творимо книжку разом з автором". До 20 лютого 2021 р. чекаємо від вас ілюстрації до майбутньої книги напівказкових історій про сьогодення української письменниці Інни Ковальчук "Даринка" на нашій електронній пошті -  libr.public13@ukr.net. Запрошуємо вас у цікавий світ народження книги. 


Текст рукопису.

С Н І Г О В А    Б Д Ж І Л К А

Живе собі дівчинка Даринка, білявенька, з великими зеленими оченятами-виноградинками. «Дарочко моя, мій найкоштовніший даруночок», – казав завжди татко, брав її на руки, легенько погойдував, підкидав до самої стелі і тоді здавався донечці найсильнішим у світі. А зараз татка вдома немає. Мама каже, що він поїхав у зону бойових дій на АТО. Що воно таке – АТО – Даринка, як не намагається, уявити не може. І тільки кожен раз дивується, чому знайомі дорослі так шанобливо дивляться на них з мамою при цьому слові.
Татко поїхав ще влітку, але літо промайнуло так швидко, що Даринка навіть не встигла по-справжньому скучити. Та й що то – літо! Стільки всього цікавезного навкруги! А восени, коли пожовкли перші листочки і полетіло павутиння, татко прибув на кілька днів додому. «Даруночок мій! – казав, погойдуючи її на руках. – Я скоро повернуся назавжди, все буде добре!» Даринка притулялася щічкою до шорсткої таткової щоки, відчуваючи його лоскотливий подих, закривала очі і мріяла, що татко більше вже нікуди не поїде. 
Але татко поїхав, а дівчинка несподівано для неї самої почала прислухатися до голосу осені. «Все буде добре! Татко повернеться!» – шурхотіло під ногами опале листячко, і дівчинці ставало так легко-легко, ніби й сама вона була золотавим осіннім листочком, який може перелетіти будь-які відстані і впасти в ласкаві таткові долоні.
Промайнула осінь, і листячко сховалося під пухнастим снігом. Не чутно вже його Даринці, засипала шурхотливі голоси господиня-зима. Сніжок порипує під ногами про своє, і дівчинці потроху стає сумно. Їй дуже хочеться написати таткові листа – але літери такі неслухняні, коли тобі лише п’ять з половиною рочків! А матусю просити незручно – їй завжди ніколи, до того ж вона стала якась засмучена останнім часом, рідше усміхається.
Якось увечері Даринка продмухувала серед морозних візерунків на шибці дірочку, щоб визирнути надвір. Коли дірочка стала завбільшки з монетку, в неї якраз вмістилося око і можна було роздивитися, як надворі літають великі пухнасті сніжинки – ну справжнісінькі снігові бджілки! Літає білий рій, танцює. Одна бджілка взагалі підлетіла близько-близько до вікна і почала витанцьовувати просто перед самим оком. «Люба снігова бджілко, будь ласка, передай привіт моєму таткові!» – подумки скрикнула Даринка, і сніжинка, злегка торкнувшись проталинки, відлетіла від вікна, мов справжній живий лист.
Даринчин татко, важко поранений, вже цілий місяць лікувався у військовому шпиталі. Лежав і дивився у вікно, яке відчистила від крижаних візерунків добросердна медсестра. Надворі щось витанцьовували легкі сніжинки, і раптом він виразно побачив у рухах однієї з них живе послання: «Татку, я дуже скучила, повертайся скоріше!». Це було так несподівано, так неймовірно казково, як буває лише на Новий рік. «Дякую тобі, маленька снігова бджілко, – прошепотів татко, і йому здалося, що біль від важкого поранення відлетів разом з білим бджолиним роєм. 

Ц Я Т О Ч К А

Нещодавно з’явилася в Даринки нова подруга, Тетянка. Вони однолітки, разом бавляться у дворі, обидві жваві та сміхотливі. А ще в Тетянки є  Цяточка – маленька біла мишка. На голівці у неї біля вушка руденька цяточка, трохи схожа на зірочку. А так вона біла-біла, ніби порцелянова. Навіть Дарчина бабуня, яка терпіти не може мишей взагалі, змушена була визнати, що Цяточка надзвичайно гарненька. Мишку Тетянці у подарунок принесла мама. «Ось, доню, – сказала, – матимеш кого доглядати. Буде тобі маленька подружка». Так і вийшло: подружилися відразу, та й клопоту з Цяточкою зовсім небагато. 
А жила тоді Тетянка з мамою у Щасті. Так-так, у самому Щасті – найщасливіші у світі люди. Будинок їхній був чепурним, на самій околиці, а навколо стільки бузку росло, що можна заблукати. Та щось незрозуміле стало відбуватися навкруги, Тетянка з матусею вряди-годи ховалися в підвал у сусідньому домі, єдиному на всю вулицю.  Мама казала, що в домі ставало небезпечно. Цяточку Тетянка завжди брала з собою, клала у коробку на м’яку хусточку, щоб їй там було, як у колисці.
Якось восени мама прибігла, підганяє: «Швидше, швидше!» Тетянка шукає Цяточку, а вона заховалася десь – і нічичирк. Довелося її залишити. У підвалі мама приголубила донечку, сльози витерла, і та заснула в матусі на колінах. А коли прокинулася і всі разом пішли додому, то виявилося, що в будинку не залишилося жодної цілої шибки. Самі рами, подекуди скалки стирчать. Мама обійняла Тетянку, а їй не страшно, тільки думає, де тепер Цяточку шукати? Скрізь мотлох якийсь розкиданий, скло подекуди блищить. Онде біля ґанку ціла купа назбиралася, зверху неї лялькова червона машинка, а поряд щось незрозуміле, зелененьке, мов паросток. Дивиться дівчинка – а й справді травинка чи квіточка з’явилася, і ніби на очах більшає.  Вона туди, сміття розкидала, а під ним – Цяточка, та ще й жива! «Це ж треба таке, – витерла сльози матуся, – сама цяточка, і серце, як цяточка, а стільки тепла, що восени землю зігріла і травинка виросла…» 
Тепер Тетянка з мамою живе разом з рідною тіткою, в будинку поряд з Даринчиним. Звичайно, Цяточка також з ними. З нею так гарно гратися – вона м’якенька і дуже ласкава. Даринка пригощає мишку печивом – сама не з’їсть, бо так хочеться Цяточці смачненького принести! 

С О Н

Звичайнісінький ніби сьогодні день, а в Даринки настрій святковий. Срібною хвилькою розкочується по кімнаті її сміх – а все через отой сон. Взагалі-то сни приходять у гості до Даринки досить часто, майже щоночі. Але такого ще не було. Цієї ночі прийшов святий Миколай і подарував чарівну паличку – на цілу годину! Проте здійснитися могло тільки одне бажання, але – будь-яке. Іде Даринка стежкою свого сну через квітник, а там кожна квітка – окреме бажання. Одна – торт величезний, друга – сукенка, найвишуканіша у світі, мов у королеви. Та й чого там тільки немає – очі розбігаються. Сюди б її найкращу подружку Орисю, хай подивиться. Бо вона така сумна стала, не усміхається майже. А вчора сказала під великим секретом, що її мама вже давно не отримує повідомлень від татка і потайки плаче вночі. Орисин татко, так само, як і Даринчин, на отому АТО. Може, Орисі сподобалося би в Даринчиному сні, і стала вона трохи веселішою.
Спішить Даринка стежкою, а час поряд іде, від години вже майже нічого не залишилося, треба швидше вибирати. Торт? Сукню? Нову розкішну ляльку? Раптом бачить – росте неподалік скромненький чорнобривчик, а в ньому щось дуже схоже на конверт, в якому листи надсилають. І голівкою Даринці киває, ніби каже: «Поглянь, будь ласка, на мене». Ой, та це ж лист від Орисиного татка! Торкнулася Даринка чорнобривчика чарівною паличкою – і прокинулася.
Від того-то і весело сьогодні Даринці, тому і розкочується по кімнаті срібною хвилькою її сміх. Бо знає вона: озветься Орисин татко і скаже, що живий і здоровий. А потім, коли обидва татка повернуться додому, вони зберуться всі разом, і тоді буде у дівчаток і торт величезний, і сукні розкішні, як у королеви. Аби ж то скоріше…

О Б Е Р І Г

Чомусь кажуть, що домовички можуть жити лише в сільській хаті. Незручно їм у місті, незатишно: і повітря не таке чисте, і гуркоту забагато для таких тендітних створінь. А тут, у звичайнісінькій міській домівці, таки поселився домовичок – і, здається, почуває себе зовсім непогано. Правду кажучи, Даринка на власні очі його жодного разу не бачила, але присутність відчувала напрочуд ясно. Буває, загубиться десь ґудзик чи носовичок, вже і шукати немає де, а прокинеться вранці Даринка – загублена річ поряд лежить, відразу впадає в око. Або молочко з котячої миски вночі хтось вип’є, чи шматочок м’ясця звідти пропаде. Дівчинці, звичайно, не шкода – навпаки! Тільки іноді дуже хотілося глянути хоча б мигцем, який він – домовичок. Але скільки не старалася, так нікого й не побачила. От і вирішила, що він, мабуть, невидимка. Добрий, лагідний, зовсім не страшний, мов її муркотливе кошеня.
Восени, коли почалися перші приморозки, мама стала готувати таткові, який був у зоні бойових дій, черговий пакунок-передачу. Даринка вже трохи звикла до цього слова – АТО – та все одно воно здавалося їй занадто суворим. Треба його якось пом’якшити – і Даринка навіть придумала, як саме. На холоди мама вив’язала їй білий пухнастий шалик. Зробити йому китиці (а вона це вже вміє) і відіслати таткові! От йому і буде м’якіше. 
Китиці вийшли на славу – гарнесенькі, білі, як вербові котики. Ввечері Даринка поклала шалик біля себе – хай полежить до ранку, помилує око, доки вона буде засинати. Мама його потім разом з іншими речами запакує. А вранці дивина сталася: у кожній китиці засяяла сонячним промінчиком жовта ниточка. І від цього шалик став ще гарнішим і ніби теплішим. «Це міг зробити тільки домовичок», – здогадалася Даринка, але мамі нічого не сказала: раптом передумає посилати таткові!
За кілька днів Даринчина мама запалила перед образами лампадку і розповіла, що машина з гостинцями для бійців потрапила під обстріл. Все згоріло, уцілів один-єдиний пакунок, для татка – його відкинуло вибуховою хвилею у придорожні кущі. І тепер татко носить Даринчин шалик, як оберіг.
Даринка слухала і думала про теплі сонячні промінчики на китицях. Вона нікому не розкаже, звідки вони з’явилися. Нехай це буде маленькою таємницею. Її і домовичка.

П Т А Х И

Навколо Даринчиної домівки завжди було багато птахів. Узимку прилітали синички поласувати салом, яке мама підвішувала на цупкій нитці поблизу вікна, скоринки хліба на підвіконні зазвичай скльовували голуби та горобчики. Інколи підлітали під самісіньке вікно покрасуватися гарні, мов мальовані, снігурі. Як теплішало, налітало інше птаство – яскраві зяблики, співучі дрозди, поважні граки, улюбленці Даринки ластівки. У травневому пишному бузку зазвичай давав уроки співочої майстерності соловей. Даринка щиро дивувалася, навіщо деякі люди тримають вдома клітки з ув’язненими пташками – надворі завжди таке дзвінкоголосся! І пурхають ці легкокрилі створіння так вільно, граційно, що приємно дивитися. 
Поступово дівчинка звикла до пташиних голосів, як до цокоту годинника у великій кімнаті. Мабуть, тому відразу не змогла зрозуміти, що саме так збентежило її того дня. Озирнулася довкола, побачила майже неторкану годівничку і здогадалася – птахи! Їх стало набагато менше: цвірінькнув горобчик і замовк, озвалася коротким зойком синичка. Тільки голуби зібралися у зграйку і щось туркотіли про своє. А назавтра і вони десь поділися – дивно! Мама сказала, що птахам потрібно мирне небо, інакше вони відлітають в інші краї. 
Щоб зрозуміти, що воно таке – мирне небо – Даринка довго вдивлялася у височінь: блакитна, як завжди, хмарки такі ж самі, сонечком підсвічені. Одна хмарка взагалі схожа на птаха: крила розгорнула, довга шия до землі тягнеться, ближчає, вже зовсім поряд – руку простягни і торкнешся. І, здається, саме небо щось виспівує. Прислухалася Даринка – таки виспівує. То горобчиком, то синичкою, то соловейком затьохкає. А потім ця велетенська небесна зграя так славно і дивовижно заспівала, що дівчинці самій захотілося заспівати разом з нею.
Здогадалася тоді Даринка: нікуди птахи не поділися, вони просто на деякий час переселилися на небо, щоб зробити його мирним. А потім обов’язково повернуться сюди, на землю. Повертайтеся, любі! МИ ВАС ЧЕКАЄМО!

Ґ У Д З И К

Даринка – дівчинка дбайлива, чепурненька, все в неї до ладу. Книжки не подерті, як у декого, іграшки не поламані. То вона з мамою варенички ліпить, то квіти поливає. «Помагайчику мій, – радо усміхається мама, цілуючи донечку, – клопітлива господинько». Не без того, звичайно, що розіб’ється кухлик якийсь чи молоко збіжить. Мама навіть не дуже й гнівається, бо знає, що то ненавмисне.
Якось гралася Даринка з кошеням, а воно – стриб на стілець та й скинуло з нього на підлогу мамине плетиво. Покотився клубочок ниток під канапу, кошеня гайнуло за ним, Даринка – за кошеням. Поки кошеня витягала, нитки під саму стінку закотилися. Полізла під канапу, а там біля клубочка її стара лялька. Отакої! Витягла і ляльку, а в тієї заплутався у волоссі невеличкий ґудзик. Даринка спочатку навіть очам не повірила: той самий татків ґудзик, через який було стільки хвилювання. Таткові час їхати, машина чекає, а він відірвався і кудись подівся! Так і поїхав татко на оте АТО без одного ґудзика на сорочці.
Обтерла старанно Даринка ґудзик, той і заблищав маленьким сонечком. Тільки скраєчку плямочка якась, ніяк не відчищається. Придивилася Даринка, а в ґудзику ніби таткові очі до неї усміхаються. Дивина! Так до самого вечора і проносила ґудзик у долоньці, вряди-годи позираючи на нього. Вранці прокинулася – і до ґудзика. Блищить маленьке сонечко, а плямочка побільшала, хмаринкою наповзає. Цілісінький день Даринка з тією плямою вовтузилася, чим тільки не чистила – ніяк! Врешті заснула, поклавши ґудзик під подушку. Вранці зирк – а хмаринка вже половину сонечка затягла. І так Даринці стало гірко, що сльозина сама по собі з ока викотилася і скрапнула просто на ґудзик. Затрималася на мить, а потім – на підлогу. І пляму забрала з собою. Яскравіше засяяло маленьке сонечко, як після дощу. І здалося Даринці, що таткові очі усміхнулися до неї вдячно.
Невдовзі мама прийшла додому весела, принесла смачнючий торт і розповіла Даринці, що татко був у небезпечній зоні, ледве вирвався звідти. Зараз нарешті все гаразд, і, можливо, його на кілька днів навіть відпустять додому. Раділа Даринка разом з мамою, а ґудзик з долоньки не випускала. Хай побуде поряд з нею до таткового приїзду. А тоді вже вона його власноруч на таткову сорочку пришиє.

В Е С Н А

Нарешті скінчилася зима, відспівала свою пісню віхола, під весняним сонечком заграв новими барвами день. Дерева полегшено скинули з віття довгий зимовий сон, залишивши лише легку березневу дрімоту. Даринці дуже хотілося припасти вушком до стовбурів, послухати голоси пробудженого соку: «Вес-на, вес-на…» Але зарано ще, навряд чи щось почуєш. Молоденька яблунька, яку позаторік дівчинка посадила разом з татком неподалік від дому, навіть не струсила з гілок останні снігові острівці. Восени Даринка потайки накидала навколо тоненького стовбура трохи опалого листя, щоб деревцю було тепліше, разом з мамою обробила кору розчином від шкідників. От і не змерзло воно взимку, ніби навіть підросло трохи.
Неподалік від яблуньки кремезним козаком укоренився розлогий клен.  Це його мідне листя оберігало її коріння від лихих зимових морозів. Даринці здавалося, що міцне кленове гілля особливо ніжно повернуте у бік яблуньки, ніби намагається обійняти тоненьке деревце. Ось і зараз налетів холодний вітер, підняв догори залишки снігу, а клен підставляє віти, намагаючись впіймати останні снігові пелюстки. «Просто як татко і донечка», – подумала Даринка. І раптом відчула себе такою ж самою яблунькою, тендітною і вразливою без надійних таткових рук. 
Підбігла дівчинка до клена, притулилася щічкою до шерехатого стовбура і раптом почула: «Вес-на, вес-на…» Усміхнулася щасливо Даринка і, не стримавшись, обняла дерево. А там, де торкнулася потрісканої кори її ніжна щічка, з’явилася маленька крапелька кленового соку, діамантом засяявши на березневому сонці. «Я люблю тебе, татку», – прошепотіла дівчинка. «І я люблю тебе, доню, – веселкою вигравала кленова крапелька, – набирайся сили і рости швидше, Дарочко-яблунько. Нехай зігріває тебе весняне сонечко, мій найкоштовніший даруночок…»


неділю, 10 січня 2021 р.

"Йде до нас колядочка"

Йде до нас колядочка - К.: Авіаз, 2015. - 40 с.

Хто з малечі не любить зимових свят? Веселощі, пісні, хороводи... А ще привітання зі святами колядками та щедрівками. Книжка має чудове художнє оформлення, яке до вподоби і малятам, і дорослим. 

Бібліотека №13 підготувала відео-презентацію цікавої дитячої книжечки "Йде до нас колядочка" під музичний супровід у виконанні членкині клубу пісні "Надія" Агеєвої Валентини Павлівни.



Юліан Тувім "Пташине радіо"

                                 

Вірші, які дібрала й переклала українською відома львівська поетка Маріанна Кіяновська, пам’ятає не одне покоління польських дітей. М’яка іронія, кумедні образи, добрий гумор, несподівані сюжети – це Юліан Тувім, один із найславетніших поетів сусідньої Польщі, який добре знався на тому, що цікавить малят. Відтепер і юні українці, довіряючи хвацькому перекладу й оригінальним ілюстраціям, дізнаються про те, як можна мудро всміхатися витребенькам, капостям та витівкам панів, панночок і підпанків, а головне – як весело про все це оповідає «пташине радіо».

Пропонуємо вашій увазі відеочитання від бібліотеки №13 дитячої поезії Юліана Тувіма "Пташине радіо".



Зимова казка "Ніч проти Різдва"

Ніч проти Різдва. - К.: КМ-Букс, 2018. - 26 с. 

Час читати! Малечі сподобаються яскраві малюнки на кожній сторінці цієї зимової казочки. І нехай кожен, хто прочитає цю гарно ілюстровану книжечку, повірить у зимові чари. Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

Для вас від бібліотеки №13 відео-презентація цікавої дитячої книжечки "Ніч проти Різдва" з фонду бібліотеки.



Збірник казок Алли Колбовської "Баранчик Ву"

                              

Продовжуємо здіснювати чудову подорож казковими світами, де всі вже познайомилися з Баранчиком Ву та його батьками. 

Пропонуємо вашій увазі відеочитання "Як місяцям імена давали?" зі збірника казок Алли Колбовської "Баранчик Ву".



суботу, 9 січня 2021 р.

Відеочитання від бібліотеки №13

Любі малята бібліотека 13 пропонує вам здійснити чудову подорож казковими світами, де ви познайомитеся з Баранчиком Ву та його батьками.

Збірник казок Алли Колбовської "Баранчик Ву", що містить 15 історій відчиняє для вас надзвичайний світ та розкриває безліч таємниць: звідки ж приходить ніч, чому опадає листя, чим пахне зима, хто живе у темній печері, чому вогонь буває різного кольору.

То ж уважно слухайте, даємо відповідь на запитання: "Чим пахне зима?"



Оголошення

 Шановні користувачі!

Звертаємо вашу увагу на те, що в період з 00 годин 00 хвилин 8 січня 2021 р. до 00 годин 00 хвилин 25 січня 2021 р. бібліотека №13 працює у дистанційному режимі.

Усі деталі ви можете дізнатися, звернувшись за телефоном (044) 497-73-04 або скориставшись формою «Контактна форма» у блозі бібліотеки (заповніть форму у правому верхньому кутку сторінки). 

У період карантину продовжується інформаційне обслуговування через віртуальні довідки – у фейсбуці https://www.facebook.com/libr.public13, на блозі публічної бібліотеки №13 ЦБС Солом'янського району м.Києва - http://public-library-13.blogspot.com та в інстаграмі - https://www.instagram.com/bibliopidvalchik/?hl=ru.





четвер, 7 січня 2021 р.

З Різдвом Христовим!

                      

Настала мить наповнена любов’ю,

Вона дарує радість та тепло,

Святкує весь народ Різдво Христове,

З душею чистою як прозоре скло.

Хай принесе у кожен дім натхнення,

В оселі хай панує злагода завжди,

Веселим, файним буде повсякдення,

І шляхом вірним люди мають йти.


      Відеопривітання з Різдвом Христовим від бібліотеки №13.



Різдвяні колядки

                     

Традиційно 7 січня православні християни відзначають Різдво Христове. Одна із найяскравіших традицій цього світлого свята, без якої просто неможливо уявити жодне Різдво, – це колядки.

Колядки - це невеликі пісеньки з побажаннями благополуччя, здоров'я і багатого врожаю в наступаючому році. Вони належать до найдавніших звичаїв, що дійшли до наших днів. Колядки неодмінно звучать у кожній українській родині й навіть на вулицях країни.

Пропонуємо вашій увазі різдвяні колядки від бібліотеки №13. 



середу, 6 січня 2021 р.

Микола Гоголь "Ніч проти Різдва"

                   Пропонуємо вашій увазі цікавий дитячий комікс                             за мотивами повісті Миколи Гоголя "Ніч проти Різдва"                                                з фонду бібліотеки №13.

Відтепер твори класиків української літератури набули нового і несподіваного вигляду: серія «Класні комікси» доводить, що шкільна програма може і повинна бути цікавою. Комікс за мотивами повісті Миколи Гоголя «Ніч проти Різдва» справді класний, адже його можна із задоволенням читати всім класом. Веселі ілюстрації та влучні репліки здатні зацікавити і спонукати до прочитання твору в повному обсязі. Тож не зволікай! Саме час перегорнути сторінки коміксу і відкрити для себе класичну українську літературу в новому форматі.

Повість «Ніч проти Різдва» — найвідоміший твір із циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Васильовича Гоголя. Вакула-коваль, головний герой повісті, вирушає до Петербурга за черевичками для своєї коханої Оксани. Фантастичний сюжет повісті гармонійно поєднує реальних героїв і казкових персонажів. 

Пропонуємо вашій увазі відео-презентацію дитячого коміксу за мотивами повісті Миколи Гоголя "Ніч проти Різдва" з фонду бібліотеки №13.



Яблуневий аромат

                           

2021 рік оголошено Міжнародним роком овочів і фруктів, який присвячений поширенню інформації про їхню поживну цінність і пропаганду здорового способу життя.

Овочі та фрукти – цінне джерело клітковини, вітамінів і мінералів, корисних фітохімічних речовин. 

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендують кожному дорослому щодня з’їдати їх не менш як 400 грамів. Це сприятиме профілактиці хронічних недуг, зокрема раку, діабету, хвороб серця, ожиріння, і дасть змогу не допустити дефіциту мікроелементів.

6 січня у світі відзначаються День яблуні. Яблуня – найпопулярніше фруктове дерево, тому і заслуговує на таке свято. Багатий врожай яблук символізує достаток та благополуччя української родини.

До Дня яблуні бібліотека №13 пропонує вашій увазі цікавий відеомайстер-клас "Яблуневий аромат" в техніці квілінгу.    



Золота поетеса України

                                       

Ганна Танасівна Чубач (6 січня 1941 — 19 лютого 2019) — українська поетеса, Заслужений діяч мистецтв Україн, членкиня Національної спілки письменників України.

Вірші поетеси перекладено англійською, німецькою, чеською, болгарською, угорською, монгольською та іншими мовами.

Ганна Чубач багато років працювала в газеті «Літературна Україна», у журналі «Дніпро». Не один рік вона вела цікаві авторські радіопередачі на Українському радіо.

За роки своєї плідної творчої праці поетеса видала близько 80 книжок для дорослих і дітей та створила понад 500 пісень. Її творчість занесена до світової скарбниці «Література ХХI століття», у 2016 році вона отримала відзнаку «Золотий письменник України».

У творчому доробку Ганни Чубач вірші, присвячені дітям: веселі, дотепні, повчальні, жартівливі. Її дитячі вірші дарують добрий настрій, вчать мислити й любити рідне слово.

Поетеса – лауреат всеукраїнських літературних премій імені Павла Усенка, Марусі Чурай, С. Гулака-Артемовського та міжнародної премії "Дружба".

До 80-річчя від дня народження Ганни Чубач бібліотека №13 підготувала літературну викладку "Золота поетеса України".                   


Чубач Г. Листя в криниці. - К.: Молодь, 1984. - 136 с.

У нову збірку відомої української поетеси, лауреата літературної премії ім. П. Усенка ввійшли вірші, більшіть із яких присвячена темі глибинного зв'язку людини з рідною землею. М'яка, задушевна манера письма особливо підкреслює теплоту і щирість нових ліричних творів. 

Чубач Г. Відкрию таємницю. - К.: Молодь, 1989. - 112 с.

Довірливість інтонації, пряме, відверте звертання до читачів зі словом про доброту, любов, людяність - ці риси творчості відомої української поетеси притаманні й новій її збірці.

Чубач Г. Озвучена печаль. - К.: Пульсари, 2003. - 212 с.

Книжка нових поезій лауреата багатьох літературних премій, заслуженого діяча мистецтв України - Г. Чубач.

Чубач Г. Поетеса Божою милістю. - К.: Бібліотека українця, 2001. - 192 с.

Лауреат трьох літературних премій: ім. П. Усенка, ім. М. Чурай та Міжнародної премії "Дружба", автор тридцяти книжок пропонує своїм читачам на ряду з лірикою й поезії громадянського звучання. Книга поезій "Прозріння" визнана кращим поетичним рукописом 2000 року в рамках конкурсу "Земле моя, Україно!", умовами якого, крім художньої досконалості, була й відповідність творів публіцистичному спрямуванню і громадянській значимості.

Книга про матір: українські поети XIX - XXI ст. - К.: Криниця, 2003. - 319 с.

У цій унікальній за змістом антології вперше тематично підібрані та об’єднані поетичні твори 232-х українських поетів, що присвячені українській матері, яка на важких роздоріжжях історії самовіддано бореться за добро і світло в житті своїх дітей, за продовження роду, а значить – за збереження і відродження української нації.

Дорогоцінна своїм духовним наповненням, "Книга про Матір", безсумнівно, була прихильно зустрінута багатонаціональною громадськістю України, викликала велике зацікавлення в широких читацьких колах. Вона слугує консолідації нашого суспільства довколо святого поняття Мати на засадах добротворення, любові і демократично-гуманістичних основах Буття людини.

Прищеплювати високі почуття любові до Вітчизни, до рідної землі, до матері як наставниці душі і хранительки Життя – саме цій меті служить "Книга про Матір". Вірш Г. Чубач "Біль" розташований на 278 с.