«Малюю щастя своєї родини»

Для кожної людини щастя своє, особливе й неповторне. А для дітей воно завжди просте, щире і справжнє: це мама й тато поруч, брат чи сестра, затишний дім, теплий вечір у родинному колі, відпочинок на природі біля вогнища, подорож на повітряній кулі, улюблена іграшка або навіть кіт, що згорнувся клубочком на подушці.

Саме таким баченням щастя наповнені дитячі малюнки, представлені в бібліотеці для дорослих №13. З 12 по 22 травня тут триває виставка творчих робіт «Малюю щастя своєї родини», присвячена Міжнародному дню сім’ї.

Кожен малюнок - це маленька історія великого серця. У них стільки щирості, любові та тепла, що неможливо пройти повз байдужо. Діти по-своєму передали найцінніше: відчуття родинного затишку, безпеки та радості.

Запрошуємо всіх охочих завітати до бібліотеки та побачити ці роботи на власні очі. Ще є час! Помилуйтеся, як талановито й по-особливому наші діти малюють своє щастя - щиро, яскраво і з любов’ю.

«Пісня, вишита серцем»

Вишиванка, вишитий рушник і кожний хрестик червоними чи чорними нитками - це наші українські обереги, генетичний код нації, наша прадавня й незнищенна культура, що зцілює, оберігає та ставить непохитний захист від ворога. Це наш Щит і наш Меч.

Мамині рушники, оспівані у піснях і покладені на слова любові, "два кольори на полотні", вишиті сорочки для коханих, синів і рідних. Це як молитва, як «Отче наш», бережуть сьогодні наших славних воїнів у боротьбі за незламність, за рідну землю, за кордони держави, за соборність і демократію України.

Саме про це ми говорили, згадували свої історії із життя, співали й ділилися теплом душі біля рушникової спадщини у кімнаті-музею предметів побуту української народної старовини "Хата під стріхою" бібліотеки для дорослих 13 на черговому занятті клубу пісні «Надія», яке відбулося 19 травня, напередодні Всесвітнього дня вишиванки. У дружньому колі звучали щирі українські пісні про рушник, материнську любов, рідний дім, про силу традицій, які єднають покоління і допомагають нам вистояти у найтяжчі часи.

Вишиванка - це пам’ять роду, духовна броня українців, символ нескореності, любові до Батьківщини та віри у Перемогу. І поки живе українська пісня, поки мама вишиває сорочку дитині, поки бережемо свої традиції, доти житиме й наша Україна.

«Обереги української гончарної традиції»

Ліплення з глини домашніх птахів у гончарному мистецтві має давнє символічне значення. Такі вироби уособлюють добробут, родинний затишок, працьовитість і зв’язок людини з природою. Особливе місце серед них займає індик: поважний, величний птах, який символізує достаток, силу та святковість. В українській народній творчості образи птахів часто використовувалися як обереги й декоративні прикраси оселі.

Про технологію виготовлення глиняного індика на черговому занятті клубу гончарства "Теплі долоні" бібліотеки для дорослих 13, яке відбулося 16 травня, розповіла народна майстриня України Наталія Бойко. Учасники дізналися про особливості роботи з глиною, етапи створення фігурки, способи оздоблення та традиційні елементи декору.

Заняття виявилося надзвичайно захоплюючим і водночас корисним для розвитку творчих здібностей, уяви, дрібної моторики та естетичного смаку. Атмосфера була натхненною, а готовий глиняний індик вийшов святково оздобленим, яскравим і поважним, справжньою окрасою творчої майстерні.

«Коріння нашої духовності»

18 травня у світі відзначають Міжнародний день музеїв. Свято, яке покликане нагадати про важливість збереження історичної та культурної спадщини, про роль музеїв як осередків пам’яті, пізнання і духовності. У переддень цієї дати, 15 травня, бібліотека для дорослих №13 провела для учнів 5-Б класу ЗОСШ №174 пізнавальну екскурсію «Коріння нашої духовності» до етнокімнати-музею предметів побуту української народної старовини «Хата під стріхою», створеної у приміщенні бібліотеки.

Українська історія давня і багата, як і культура, традиції та звичаї нашого народу. Саме тому так важливо донести її до нинішнього покоління, навчити дітей шанувати своє коріння, розуміти цінність речей, які зберігають пам’ять про минуле. А коли поруч справжні автентичні експонати, доторкнутися до історії стає набагато легше й цікавіше.

Під час екскурсії школярі із захопленням слухали історію створення нашої етнокімнати-музею, дізнавалися, як і звідки потрапили сюди старовинні речі, якими користувалися наші прабабусі й прадідусі у щоденному житті. Діти побачили предмети, що служили людям багато десятиліть: у них молотили та віяли зерно, місили тісто, готували запашний борщ і печеню, товкли мак для пирогів, відстоювали молоко, купали немовлят, підмазували хату, колисали дитину, садовили хліб у піч.

Особливе захоплення викликало те, що кожна річ має свою історію, своє призначення і душу. Учні ставили багато запитань, уважно слухали розповіді, а подекуди й самі демонстрували хорошу обізнаність із народними традиціями та побутом українців, що дуже тішить.

Сьогодні, у час змін і викликів, музей стає не лише місцем збереження старовини, а й важливим простором для спілкування, осмислення історії, формування пам’яті та взаєморозуміння між поколіннями. Саме ці зустрічі допомагають дітям відчути живий зв’язок із минулим, усвідомити, наскільки багатою є наша культурна спадщина.

Ми повинні знати про своє коріння, берегти і передавати його далі. Адже без минулого немає майбутнього.