«Слово і кіно в одному житті»

Микола Степанович Вінграновський (1936–2004) - постать унікального масштабу в українській культурі ХХ століття. Поет-новатор, прозаїк, кінорежисер, сценарист і неперевершений кіноактор, він належав до блискучої плеяди шістдесятників - покоління, яке у 1960-х роках розбудило національну свідомість і наповнило українське слово європейським та світовим диханням.

1. Стежками долі: від Богополя до кіноолімпу

Народився Микола Степанович 7 листопада 1936 року в селі Богопіль (нині у складі міста Первомайська) на Миколаївщині, в мальовничому Побужжі. Дитинство припало на суворі роки воєнного лихоліття та повоєнної руїни, що загартувало його характер.

Доля зробив крутий поворот, коли після закінчення школи та вступу до Київського театрального інституту його помітив великий Олександр Довженко. Майстер розгледів у кремезному, талановитому юнакові майбутнього генія і забрав його до москви - до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) на режисерський факультет. Довженко став для Вінграновського духовним учителем на все життя, живим орієнтиром любові до України та мистецтва.

Найяскравішою акторською роботою молодого Вінграновського стала головна роль Івана Орлюка у фільмі «Повість полум’яних літ» (1961, за сценарієм О. Довженка, режисер Ю. Солнцева). Ця стрічка здобула тріумф на міжнародних фестивалях, зокрема в Каннах, а образ, створений Миколою Степановичем, вразив глядачів глибиною та внутрішньою шляхетністю. Згодом він самостійно зняв низку художніх і документальних фільмів («Світ без війни», «Первінка», «Сіроманець» тощо).

2. Космічність і плоть поетичного слова

У літературу Вінграновський увірвався стрімко й потужно. Його перша поетична збірка «Атомні прелюди» (1962) стала справжнім літературним вибухом. Читачі та критики одразу відчули: в українську поезію прийшов голос небаченої енергетики.

Поезія Вінграновського поєднувала космічний масштаб мислення із земною, майже осяжною пластикою рідної природи та хліборобського побуту. Його вірші вільні від будь-якої кон'юнктури, вони дихають стихією степу, вітрів, річок і водночас глибоким філософським зануренням у сутність людського «я».

Особливе місце в його доробку займає інтимна лірика (збірки «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», «Любове, ні! Не прощавай!»). Це висока сповідь серця, де кохання постає як абсолютна стихія, здатна піднести людину над сірістю буднів.

3. Світ дитинства та прозові шедеври

Окремою сторінкою творчості Миколи Степановича є його твори для дітей. Його дитячі книги («Андрійко-говорійко», «Мак», «Літній ранок», «Ластівка біля вікна», «Іде кіт через лід») написані з дивовижною ніжностю та повагою до малечі. Він не підщипував інтонації, а розмовляв із дитиною як із рівною, наділяючи світ тварин і рослин живими характерами. Повісті «Первінка» та «Сіроманець» (історія про дружбу хлопчика Сашка й старого вовка) входять до золотого фонду української дитячої прози.

Як прозаїк він також залишив по собі глибокий слід: історичний роман «Северин Наливайко», есеїстику («Чотирнадцять столиць України») та проникливі спогади про Олександра Довженка («Рік з Довженком»).

4. Визнання та вічність

За свою літературну діяльність Микола Вінграновський був удостоєний найвищих нагород:

• Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984) - за твори для дітей;

• Премії Фундації Антоновичів (США, 1993).

Помер митець 26 травня 2004 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. Його ім'ям названо школи, вулиці, проводяться літературні читання та наукові конференції.

Дев'яноста річниця від дня народження Микола Вінграновського - це привід наново відкрити для себе його «атомне» слово, яке вчить нас бути вільними, незламними та безмежно закоханими у свою землю.

«Книга місяця, рекомендована читачами»

Шукаєте роман, від якого важко відірватися? У новому випуску рубрики «Книга місяця, рекомендована читачами» ділимося враженнями про бестселер Колін Гувер «9 листопада».

Це історія про двох людей, які домовилися зустрічатися лише один день на рік - без жодних контактів протягом решти 364 днів. Але що відбувається, коли в сюжет їхнього життя вплітаються давні таємниці?

У відео розповідаємо, про що ця книжка, кому вона сподобається та чому саме її так часто обирають відвідувачі нашої бібліотеки.

Приємного перегляду. Завітайте до бібліотеки по свій примірник.

«Музичне засідання клубу Надія про любов та дружбу»

27 жовтня у бібліотеці для дорослих №13 знову лунав спів - відбулося чергове засідання клубу пісні «Надія».

Під час зустрічі учасниці зібралися, щоб разом заспівати пісні про любов, вірність коханню, щиру підтримку та справжню дружбу. Саме в піснях живуть найтепліші почуття, зворушливі історії та слова, які знаходять відгук у кожному серці. Вони нагадують нам про важливість бути поруч із близькими, берегти дорогі стосунки, підтримувати одне одного у складні хвилини та цінувати тих, хто наповнює наше життя теплом.

Такі зустрічі об’єднують людей, дарують гарні емоції і створюють особливий настрій душевності та єдності. Коли лунає улюблена пісня, разом із нею оживають спогади, народжуються усмішки й стає трішки тепліше на душі.

«Творимо обереги разом: гончарна субота в бібліотеці №13»

Як і щосуботи, 24 жовтня у бібліотеці для дорослих №13 панувала затишна та творча атмосфера: учасники клубу гончарства «Теплі долоні» знову зібралися разом за улюбленою справою - цього разу із народною майстринею України Наталією Бойко набути навичок ліплення вершників на конях, занурюючись у традиційні образи українського народно-ужиткового мистецтва.

Така тема обрана недарма, адже образ вершника на коні здавна посідав особливе місце в українському гончарстві та слугував сильним родинним оберегом. Кінь у народних уявленнях уособлює рух, нестримну життєву енергію та волю, тоді як сам вершник символізує захист рідної землі, сміливість, силу духу та впевнений крок до перемоги.

Кожна робота вийшла особливою та сповненою щирого тепла. Чекаємо на вас у клубі «Теплі долоні» щосуботи в бібліотеці №13 - приходьте творити, відпочивати душею та відкривати для себе прадавні традиції.