«Пантелеймон Куліш: людина, яка творила українське слово»

Серпень дарує спеку, а бібліотека для дорослих №13 - цікаві заходи, нові знання та натхнення.

Окрім традиційного клубу пісні, відбулося чергове заняття освітньо-музичного клубу української мови «Від пісні до слова», присвячене видатному діячеві української культури Пантелеймону Кулішу.

Учасники відкрили для себе багатогранну постать письменника, перекладача, історика, фольклориста та одного з провідників українського національного відродження. Саме Пантелеймон Куліш створив першу фонетичну абетку української мови - «кулішівку», яка стала основою сучасного українського правопису. Недаремно Іван Франко називав його «перворядною зіркою і одним із корифеїв нашої літератури».

Згадали й цікаві сторінки особистого життя митця: дружиною Куліша була письменниця Ганна Барвінок, а старшим боярином на їхньому весіллі став Тарас Шевченко.

Особливу увагу приділили поетичній спадщині Куліша. Багато його віршів вирізняються мелодійністю та ритмікою народної пісні, тому й сьогодні вони надихають сучасних бандуристів і виконавців автентичної музики. Зокрема, до творчості митця звертається Тарас Компаніченко та гурт «Хорея Козацька», виступ якого свого часу ми мали за честь організувати у нашій бібліотеці для мешканців Відрадного. 

Заняття було змістовним, пізнавальним і надихаючим.

«Душа співає українською»

В клубі пісні «Надія» бібліотеки для дорослих №13 відбулося чергове натхненне засідання, присвячене ліричним пісням українських авторів.

Учасники зустрічі поринули у світ щирих почуттів, красивих мелодій і поетичного слова. Звучали пісні про щастя, мрії, надію та майбутнє, яке дарує віру в краще життя. Українська мова у цих творах вражає своєю витонченістю, а мелодії огортають теплом, душевністю та величчю нашої пісенної культури.

Кожна пісня стала справжньою розмовою сердець, нагадуючи, що українська пісенна спадщина є невичерпним джерелом наснаги, сили й духовної єдності.

Запрошуємо всіх, хто любить співати або просто цінує українську пісню, долучатися до клубу «Надія». Тут на вас чекають чудова атмосфера, гарний настрій, спілкування з однодумцями та зустрічі з чарівним світом української пісні, яка єднає, додає сили, допомагає відволіктися від буденних турбот, дарує душевний спокій і наповнює серце світлом.

«Лють» Євгена Стеблівського — книга про тих, хто став щитом для всієї країни

Бувають книжки, які ми читаємо для відпочинку. А бувають ті, які пропікають наскрізь, залишають рубці й змушують переосмислити власне життя. Роман Євгена Стеблівського «Лють» — саме з другої категорії. Це не просто чергова воєнна історія, це міцна, відверта й психологічно точна проза про людей, які опинилися в епіцентрі зла.

Живі характери, а не пластикові герої

Найсильніша сторона роману — його персонажі. Стеблівський не будує кумирів і не малює «ідеальних супергероїв». Читач бачить звичайних людей зі своїми страхами, сумнівами, болем і минулим. Але в момент, коли руйнується їхнє звичне життя, у них прокидається те саме почуття, яке винесене в назву книжки. Це історія про те, як людина долає власний страх і трансформує розпач у дію.

Динаміка та реалізм

Автор тримає високий темп від першої до останньої сторінки. Сюжет розгортається стрімко, тактичні деталі й описи подій вражають своєю деталізацією та реалістичністю. Тут немає фальшивого пафосу — є окопна правда, важкий побут, тактичні рішення й висока ціна кожного кроку.

Головна думка роману

«Лють» — це книжка про те, що гнів буває різним. Буває руйнівний ворожий хаос, а буває свята, праведна лють — та, яка виникає з любові. З любові до своєї родини, до свого дому, до своєї землі. Саме ця лють не дає скласти зброю і перетворює звичайних цивільних на незламних воїнів. 

«Це книга-дзеркало, у якому кожен український читач впізнає свої власні емоції останніх років».

Книжка читається на одному диханні, залишає глибокий післясмак і дає потужний заряд внутрішньої сили. Рекомендую всім, хто цінує якісну, гостросюжетну та чесну українську літературу.

«Про важливе в легкому романі»

Здається, зовсім нещодавно польська письменниця Йоанна Яґелло презентувала свою першу підліткову повість, а сьогодні ми вже відзначаємо 15-річний ювілей «Кави з кардамоном» (2011). За цей час книга не просто стала бестселером у Польщі та Україні, а й виростила ціле покоління читачів, ставши для багатьох першим знакомством із «дорослою» підлітковою літературою без прикрас і штучного моралізаторства.

Про що історія?

У центрі сюжету - 15-річна Лінку (Халіна). На перший погляд, її життя стандартне: школа, підготовка до іспитів, непорозуміння з подругою та звичний хаос у родині. Проте згодом буденність починає тріщати по швах. Мати постійно втомлена й відсторонена, вітчим занурений у роботу, а на плечі дівчини лягає турбота про молодшого брата.

Наче цього замало, Лінка знаходить на горищі стару фотографію таємничої дівчини з інвалідністю, яка дивовижно схожа на неї саму. Прагнення розгадати сімейну таємницю стає для Лінки шляхом дорослішання, де кожна нова зачіпка гірчить, наче пряний кардамон.

Чому ця книга працює навіть через 15 років?

1. Чесність замість ідеалізації

Головна цінність роману - відсутність ідеальних персонажів. Лінка дратується, робить дурниці, втомлюється від дорослих обов’язків і переживає першу закоханість до хлопця на ім'я Адам. Вона не супергероїня, а звичайна дівчина, в якій легко впізнати себе.

2. Складні теми без «дитячої сюсюкальності»

Яґелло не боїться порушувати важкі соціальні та психологічні питання:

• Економічні труднощі та безробіття в сім'ї.
• Батьківське вигорання і сімейні секрети.
• Підліткові комплекси та соціальна нерівність серед однолітків.

3. Атмосферність і пряний присмак

Кава з кардамоном проходить крізь усю історію як символ затишку, дорослішання та вміння шукати солодке навіть у терпких моментах життя.

«Кава з кардамоном» - це роман-ініціація, який доводить: дорослішати - це про готовність прийняти правду, якою б гіркою вона не була, і навчитися відповідальності за власне життя.

Навіть через 15 років після виходу книга не втратила своєї актуальності. Вона досі смакує однаково якісно - як підліткам, які тільки шукають себе, так і дорослим, які хочуть згадати цей солодкувато-пряний період власного юнацтва.