«Протистояння у Маріуполі»

Маріуполь — місто на березі Азовського моря, яке стало символом героїзму, незламності й болю всієї України. Протистояння за це стратегічне місто під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році назавжди змінило його історію, як і хід війни загалом.

Маріуполь був важливим індустріальним і портовим центром України, розташованим на стику Донецької області й узбережжя Азовського моря. Його стратегічне розташування робило його ключовим пунктом на шляху російських військ, які прагнули пробити сухопутний коридор до окупованого Криму.

Після 2014 року місто стало символом відновлення та проукраїнського спротиву. Саме тому російська армія зосередила величезні ресурси, щоб його захопити.

Вже з перших днів повномасштабного вторгнення місто опинилося під безперервними обстрілами. Захисники Маріуполя — зокрема воїни полку «Азов», морські піхотинці, прикордонники, поліція та тероборона — стали єдиним щитом на шляху ворога. Вони тримали оборону понад 80 днів, попри повне оточення, нестачу боєприпасів, їжі, води та медикаментів.

Найбільш драматичним епізодом оборони стала оборона заводу «Азовсталь», який перетворився на підземну фортецю. Тисячі військових і цивільних ховалися у його багаторівневих бункерах, витримуючи щоденні бомбардування, штурми та блокаду.

Маріуполь став епіцентром однієї з найбільших гуманітарних катастроф у Європі з часів Другої світової війни. За оцінками, в місті загинуло десятки тисяч цивільних. Бомбардування драмтеатру, де ховалися мирні жителі — серед яких були діти — стало символом жорстокості й цинізму агресора.

Не працювали лікарні, не було електрики, води, зв’язку. Люди варили їжу на вогнищах і ховали близьких прямо у дворах під обстрілами.

20 травня 2022 року українські захисники припинили спротив на території «Азовсталі» за наказом командування. Це рішення врятувало життя сотень поранених бійців. Багатьох з них було взято в полон — і досі не всі повернулися додому.

Незважаючи на це, оборона Маріуполя стала історичним подвигом. Вона скувала сили ворога, дала час для перегрупування ЗСУ і зірвала початкові плани Кремля щодо блискавичної війни.

Після окупації росіяни намагалися стерти пам’ять про український спротив. Вони знесли зруйновані будинки разом із тілами загиблих, ховали масові поховання під новими забудовами, вели пропаганду, змінювали назви вулиць і закривали українські школи.

Але навіть в умовах репресій, терору та пропаганди український спротив не згас. Місцеві мешканці, які залишилися, зберігають дух свободи, допомагають підпіллю та чекають на звільнення.

Маріуполь — це не просто місто. Це символ. Символ стійкості, жертовності й віри в свободу. Його героїчні захисники — живі й полеглі — стали уособленням того, якою ціною виборюється українська незалежність.

Сьогодні українці мріють не тільки про перемогу на фронті, а й про повернення Маріуполя до вільної України. І цей день обов’язково настане.

Бібліотека для дорослих №13 пропонує до читання такі книги про героїчне протистояння в Маріуполі:

Маріуполь. Вихід з пекла. Сергій Духно.

Книга «Маріуполь. Вихід з Пекла» — це щоденник, написаний очевидцем осади Маріуполя. 25 днів у бункері «Азовсталі» провів із родиною Сергій Духно. «Азовсталь» — його рідне підприємство, вся сім’я працювала на цьому заводі. Втікати з міста вони спочатку не думали, але коли біля їхнього будинку снаряд прилетів на дитячий майданчик, залишивши величезну вирву, вирішили виїжджати. Через постійні обстріли не змогли скористатися своєю машиною і пішки добралися до знайомого і надійного прихистку — «Азовсталі». Як жили люди в заводському бункері, де брали їжу, воду і тепло, як уживалися з сусідами; і, головне, як Сергію і його сім’ї вдалося врятуватися від неминучої загибелі, — дізнаємося з дуже особистої розповіді автора. Цю повість треба читати з відкритою мапою Маріуполя, щоби читач міг уявити усе, що переживали мешканці міста.

Книги Маріуполь. Надія. Надія Сухорукова.

Здавалося, що це неможливо. Проте місяцями весь світ у прямому ефірі спостерігав, як російська армія знищує Маріуполь. Холод, голод, страх, зруйновані будинки і близькість смерті — усе це стало реальністю мешканців міста після початку блокади. Серед тих, кому довелося пережити цей жах, була і авторка цієї книжки Надія Сухорукова.

Не впасти у відчай Надії вдалося лише завдяки власному щоденнику. День за днем вона фіксувала події у місті, яке повільно перетворювалося на попіл та руїни. Відверто і до болю емоційно, вона показує Маріуполь очима його мешканки. Але насамперед — демонструє силу надії, яку неможливо знищити навіть найпотужнішими бомбами.

Ілюстрації у книжці створені іншим мешканцем Маріуполя — художником-графіком Даніілом Немировським. Це його власна візуальна рефлексія пережитого в Маріуполі.

Книга Облога. Роман про Маріуполь. Андреа Нікастро.

У своєму творі «Облога. Роман про Маріуполь» автор викладає власний погляд на події лютого-травня 2022 року в Україні. Після повернення до Італії автор описав своє відчуття, коли неподалік впала бомба: скло, що надувається, як повітряна куля, фасад будівель і каміння, що стають м’якими, рухаються і перетікають, наче хвиля на морі. «Це був божевільний досвід, як божевільна ця війна», — заявляє письменник.

Він розповідає про трансформацію людини в екстремальних умовах, даючи простір болю та страхам, із якими Європа не зіштовхувалася вже 70 років. Нікастро показує, що війна може як народити неймовірні вияви людяності, так і перетворити на монстрів тих, хто раніше здавався «цивілізованим». Він простежує зміни в особистій шкалі цінностей героїв роману й описує емоції тих, кому довелося пройти жахливі випробування.