середа, 27 липня 2022 р.

Повчання дітям Володимира Мономаха.

Князь Володимир Мономах – одна з найвидатніших постатей свого часу. Він був онуком Ярослава Мудрого. Від свого батька перейняв Володимир замилування до книжок, до освіти.

Залишив по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим Володимир Мономах –  це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі.

Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».

Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Повчання Мономаха – визначна пам’ятка педагогічної літератури. Великий князь радить своїм дітям любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрим, трудитися, бути гуманними, чуйним до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати жінок.

Продовжуємо нашу рубрику відеочитання творів зі шкільної програми - "Повчання дітям Володимира Мономаха".



вівторок, 26 липня 2022 р.

Відеочитання творів за шкільною програмою.

Коли ми говоримо про байки в українській літературі, одне з перших імен, які приходять на думку, це ім’я Леоніда Івановича Глібова. Творча спадщина письменника налічує понад сто байок, які користувались популярністю як серед сучасників так і у наш час. Належно оцінив талант Глібова як байкара Іван Франко, назвавши письменника “найкращим українським байкописом”.

Байки Глібова відрізняються тонким українським гумором і яскравим національним колоритом. Зображені в байках люди та тварини є справжніми українцями і, ймовірно, це зробило байки письменника надзвичайно популярними.

Продовжуємо нашу рубрику відеочитання творів зі шкільної програми - байка Леоніда Глібова "Вовк і Кіт".

Це одна з перших байок Леоніда Глібова. Була написана в 1853 році. Основна думка твору полягає в тому, що за всі свої вчинки людина обов’язково колись буде відповідати, розплачуватися. Зокрема, за зло, вчинене нею. Тому необхідно дбати про те, щоб всі твої вчинки були добрими, приносили користь і радість людям. Ніколи не можна чинити нікому зла.

Леонід Глібов "Вовк і Кіт".

В село із лісу Вовк забіг…

Не думайте, що в гості, братця!

Ні, в гості Вовк не забіжить;

А він прибіг, щоб де-небудь сховаться;

Проклятий люд з собаками настиг…

І рад би Вовк в які ворота вскочить,

Та лишенько йому,— куди не поглядить —

Усюди Вовченька недоленька морочить,-

Хоч сядь та й плач;

Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,

А дуже Вовкові не хочеться умерти

(Бо ще він не нажився, бач!),

А гірше од людей — од видимої смерті…

Коли глядить —

На загороді Кіт сидить,

На сонечку мурликає-дрімає.

Підскочив Вовк і до Кота мовляє:

— Котусю-братику! Скажіть мені скоріше,

Хто із хазяїнів отут усіх добріше?

Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав

На сей недобрий час. Я б у пригоді став!.

Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.

Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?.

— Проси мерщій Степана,

Він добрий чоловік,— Кіт Вовкові сказав.

— Так у його я вкрав барана.

— Ну, так навідайсь до Дем’яна.

— Е, і Дем’яна я боюсь: Як тільки навернусь,

Він і згадає поросятко.

— Біжи ж, аж ген живе Трохим!

— Трохим? Боюсь зійтися з ним:

З весни ще злий він за ягнятко!

— Погано ж!. Ну… а чи не прийме Клим?

— Ох, братику! Теля я в його звів!

— Так ти, бачу, усім тут добре надоїв,-

Кіт Вовкові сказав,-

Чого ж ти, братику, сюди і забігав?

Ні, наші козаки ще з розуму не спали,

Щоб Вовка од біди сховали!

І так-таки ти сам себе вини:

Що, братику, посіяв, те й пожни!



пʼятниця, 22 липня 2022 р.

Геній авантюрного роману.

                   

Олександр Дюма-батько - французький письменник, драматург, класик світової літератури.   

Мандрував багатьма країнами й містами: Швейцарією, Італією, Бельгією та берегами р. Рейну, Флоренцією, Іспанією та Північною Африкою, Голландією, Англією, Грецією, Італією, Австрією, Угорщиною та Іспанією.

Дюма відомий насамперед завдяки романам, однак він творив у різноманітних жанрах: драматургія, театральна критика, спогади, подорожні нотатки, кулінарні рецепти тощо. Його творчість пов’язана з романтизмом як літературним напрямом. Дюма винайшов новий тип роману - історичний роман-фейлетон. Романи з динамічним розгортанням сюжету публікував уривками у газетах, і читачі очікували продовження у наступних номерах.

Його книги перекладені більш ніж на 100 мов. Працював у багатьох жанрах: п’єси, романи, статті та книги про подорожі. Його роботи налічують 100 000 сторінок. У 1847 році Дюма заснував в Парижі історичний театр. 

Дюма написав безліч історико-пригодницьких романів і п'єс, які принесли йому неймовірний успіх і всесвітню славу. Найбільш відомі його твори - «Три мушкетери» (1844), «Двадцять років потому» (1845), «Віконт де Бражелон» (1848-1850), «Королева Марго» (1845), «Граф Монте-Крісто» (1845-1846).

Роман «Три мушкетери» - безперечно, найпопулярніший твір Дюма серед серії романів на історичну тематику. Хоробрі та заповзятливі мушкетери мовби якимсь дивом втручаються в усі історичні події. Вони торгують своєю шпагою, служачи королю. Проте водночас Дюма прагне показати у зовнішності та поведінці героїв риси лицарської шляхетності: задля збереження честі французької королеви вони ладні піти у вогонь і у воду, - попри те, що не кожен з них навіть знав її в обличчя.

Роман був екранізований безліч разів, починаючи ще з кінця XIX століття. Тільки американських і французьких екранізацій, фільмів і мультфільмів за мотивами роману налічується більше 20. Також до історії про мушкетерів зверталися кінематографісти Австралії, Бразилії, Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії та інших країн.

До 220-річчя від дня народження Олександра Дюми (батько) пропонуємо вашій увазі цікаву вікторину про життя та творчість письменника "Геній авантюрного роману".





вівторок, 19 липня 2022 р.

Відеочитання творів за шкільною програмою.

Шановні друзі, продовжуємо рубрику відеочитання творів зі шкільної програми - байки Леоніда Глібова "Коник-стрибунець".

Розквіт жанру байкарства в українській літературі пов'язують із іменем Леоніда Івановича Глібова. Це ім’я відоме кожному українцеві. Воно стоїть в одному ряду із іменами всесвітньо-відомих байкарів: Езопа, Лафонтена, Крилова. Саме як байкар Глібов здобув широке визнання в українській літературі. Він виставляв на посміховисько одвічні суспільні біди, надаючи їм українського забарвлення. Жива, багата мова, легкість діалогів та дотепність байок зробили їх популярними серед дітей і дорослих.

Л. Глібов "Коник-стрибунець". 

У степу, в траві пахучій,

Коник, вдатний молодець,

І веселий, і співучий,

І проворний стрибунець,

Чи в пшениченьку, чи в жито,

Досхочу розкошував

І цілісінькеє літо,

Не вгаваючи, співав;

Розгулявся на всі боки,

Все байдуже, все дарма...

Коли гульк — аж в степ широкий

Суне злючая зима.

Коник плаче, серце мліє;

Кинувсь він до Мурав'я:

— Дядьку, он зима біліє! 

От тепер же згину я! 

Чуєш — в лісі ворон кряче, 

Вітри буйнії гудуть? 

Порятуй, порадь, земляче, 

Як се лихо перебуть!

— Опізнився, небораче,

— Одказав земляк йому,

— Хто кохав життя ледаче 

— Непереливки тому.

— Як же в світі не радіти? 

Все кругом тебе цвіте,

— Каже Коник,— пташки, квіти, 

Любе літечко на те; 

Скочиш на траву шовкову 

— Все співав би та співав.

На таку веселу мову 

Муравей йому сказав:

— Проспівав ти літо боже,

— Вдача вже твоя така,—

А тепер танцюй, небоже, 

На морозі гопака!



четвер, 14 липня 2022 р.

Читання просто неба.

Важливу роль у розвитку людини будь-якого віку грає читання книг, адже завдяки книгам ми пізнаємо світ, як реальний, так і придуманий, чогось вчимося, вдосконалюємось.

Читання - цікаве та корисне заняття для кожної людини. Адже книга - чудовий спосіб збагатитися новою інформацією, провести час спокійно та змістовно, розслабитися після важкого робочого тижня. Насправді читання – це прекрасний спосіб підтримувати і покращувати свій психологічний стан і здоров’я. Воно стимулює розумову діяльність людини, покращує пам'ять і підвищує творчий потенціал. Книжка може надихнути на створення нових проектів, ідей, на подорожі або отримання будь-якого іншого цінного досвіду.

Читання допомагає розширити словниковий запас і підвищити інтелектуальний рівень. Відчуваючи себе більш обізнаною у різних питаннях, людина стає більш впевненою у своїх силах і підготовленою до будь-яких життєвих викликів.

Читання – це своєрідна форма релаксації. Книга здатна одночасно і активізувати мислення, і розслабити, відволікти від проблем. Читання книг на свіжому повітрі бореться зі стресом і поганим настроєм. Читання – це прекрасний спосіб психологічного омолодження.

Пропонуємо вашій увазі «Зелені» читання від бібліотеки №13. 

То ж читайте на свіжому повітрі, адже це цікаво, корисно та круто!



Відеочитання творів за шкільною програмою.

Шановні друзі, продовжуємо рубрику відеочитання творів зі шкільної програми - Олександр Олесь "Чари ночі".

Прекрасним зразком органічного поєднання пейзажної, філософської та інтимної лірики є поезія Олександра Олеся «Чари ночі» зі збірки «З журбою радість обнялась». За жанром цей твір – романс, завдяки проникливій мелодійності він став популярною народною піснею.

Центральним мотивом цієї поезії є заклик любити життя, насолоджуватись його красою, цінувати кожну мить. Автор пропонує ліричному героєві, а з ним і читачеві, улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання, тим паче, що щастя - надто швидкоплинне, саме тому потрібно «ловити летючу мить життя». 

О.Олесь "Чари ночі".

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її, —

Знов молодість не буде!


Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.


На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.


Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.


Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.


Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани...

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п'яні.


Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.


Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.


І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.


Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.


І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі...

Та знай: над нас — боги скупі,

Над нас — глухі й нечулі..."


Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!"



пʼятниця, 8 липня 2022 р.

Книга в родинному колі.

Ніщо так не об'єднує родину, як спільна справа. А коли це читання, то й поготів.

Поетичні відеочитання "Книга в родинному колі" користувачів бібліотеки 13 у рамках поетично-мистецького марафону до Дня родини в Україні.





Відеочитання творів за шкільною програмою.

Бібліотека на всебічну допомогу школярам.

Шановні друзі, такою рубрикою розпочинаємо відеочитання творів зі шкільної програми.

Відпочивайте навчаючись, навчайтесь відпочиваючи!

Ліна Костенко. Кольорові миші.

Давно, іще в шістсот якомусь році,

ну, цебто більш як три віки тому,

коли носили шпаги ще при боці

і розважали стратами юрму,

коли відьом палили при народі,

коли наук не знали ще ладом, —

кажу, давно, кажу, у Вишгороді

підсудна Анна стала пред судом.

Було тій Анні, може, десять рочків,

Її привів розлючений сусід.

Багряне листя, кілька тих листочків,

останнє листя із кленових віт

було на стіл покладене, як доказ,

і шаруділо тихо на сукні.

Осіннє сонце, яблуко-недоквас,

стояло в голих кленах у вікні.

І той сусід сказав тоді у тиші:

— Панове судді! Я її привів.

Вона робила... кольорові миші

з оцих ось жовтих і сухих листків.

Ото складе листочок до листочка,

два рази хукне — так і побіжать.

У мене діти, в мене син і дочки,

у них цяцьки так жужмом і лежать.

Вони були нормальні і здорові,

а ця чаклунка збила їх з пуття.

Вночі їм сняться миші кольорові.

Од тих мишей немає нам життя!

Тоді суддя в судейській чорній мантії

сказав:

— Життя — це справа без гарантії.

Чаклунок ми караєм по закону.

Перехрестіться, пане, на ікону.

Скажіть суду: вона із димаря

вночі літала чи згасила зірку?

Чи вам ті миші згризли сухаря,

а чи прогризли у підлозі нірку?

Сусід сказав, що миші ті якраз

такої шкоди не чинили зроду,

що в господарстві наче все гаразд,

а йдеться швидше про моральну шкоду.

Суддя спитав: — Вони на вас гарчать?

— Та, — каже, — ні. Але вони яскраві. —

Два рази хукнув писар на печать.

Сиділа тихо дівчинка на лаві.

Був сірий день. І сірий був сусід.

І сірий стіл. І сірі були двері.

І раптом нявкнув кольоровий кіт.

Залив чорнилом вирок на папері.

                                


Коли ти - пішохід.

Як важливо знати правила дорожнього руху, щоб не потрапити у ДТП. Саме з такою ціллю ми провели для зацікавлених даною темою "Коли ти - пішохід" майстер-клас.