«В ритмі книжкового життя: Бібліотека №13 на фестивалі ідей»

Колектив бібліотеки для дорослих №13 із задоволенням відвідав 31 травня одне з найяскравіших культурних свят України — Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал 2025", подію, що надихає, з метою залишатися в курсі сучасного літературного процесу та йти в ногу з часом книгожиття нашої країни.

Цьогоріч Арсенал вразив масштабами та розмаїттям. Серед видавництв, які представили свої стенди, були провідні українські гравці: "Видавництво Старого Лева", "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", "Наш Формат", "Темпора", "Лабораторія", "Комубук", "Vivat", "Фоліо", "Yakaboo Publishing" та десятки інших.

Новинки дивували різноманіттям:

- сучасна українська проза та поезія

- гостросюжетні детективи та трилери

- науково-популярні книжки про історію, психологію та нейронауку

- перекладна світова класика

- комікси, артбуки, дитяча література

- глибокі есеї та філософські праці

 Локації фестивалю перетворились на справжній книжковий мегаполіс. Були лекторії, презентаційні зали, мистецькі виставки, дитячі зони, сцени для автограф-сесій і навіть затишні куточки для спонтанних розмов про літературу.

Відвідувачі мали змогу поспілкуватися з улюбленими письменниками, ілюстраторами, перекладачами, взяти участь у дискусіях про роль культури під час війни, долучитися до читань віршів, або навіть відчути, як книжка оживає у перформансах та мультимедійних інсталяціях.

І найголовніше — люди. Тисячі поціновувачів книги з усіх куточків України. Атмосфера неймовірна: живий дух читання, любов до знання, об’єднання навколо слова. Ми вкотре переконались: Україна — читаюча нація, яка навіть у найскладніші часи не втрачає віру в силу культури.

Для чого потрібні такі події, як Книжковий Арсенал?

Щоб надихати і надихатися. 

Щоб розвивати літературне середовище. 

Щоб зміцнювати культурну самоідентичність. 

Щоб об'єднувати авторів, видавців, бібліотекарів і читачів. 

Щоб знаходити нові сенси й голоси у слові. 

Для нас, бібліотекарів, участь у Книжковому Арсеналі — це можливість краще розуміти запити читачів, дізнаватися про книжкові новинки з перших рук і наповнювати бібліотечний простір актуальними, живими і важливими книгами.

Дякуємо організаторам за таку цінну ініціативу. 

«Жіночий простір натхнення»

Жіночий клуб рукоділля "Відрада" бібліотеки для дорослих 13 — місце затишного спілкування, чуйності, заспокоєння. А іще тут оживає натхнення. 

На черговому крайньому у травні (29.05) занятті нашого клубу переплелися два напрочуд витончені і душевні види мистецтва — в’язання гачком і вишивка. У теплій, творчій атмосфері учасниці ділилися секретами майстерності, комбінували техніки, творили з душею — і народжували справжню красу власними руками.

Кожен виріб, створений цього дня, — це не просто річ. Це історія, в яку вкладено частинку серця, тепло рук і силу жіночої фантазії. 

Істинно, талановита людина — талановита в усьому. Ми щоразу переконуємося: якщо в серці живе любов до творчості, вона знаходить вихід у всьому — у нитці, стібку, візерунку…

Дякуємо кожній за щирість, підтримку і магію спільного творення. 

«Дитина - життя перлина»

Сьогодні, 28 травня, у бібліотеці для дорослих №13 відбувся теплий та яскравий урок майстерності під назвою "Дитина – життя перлина" для вихованців ЗДО 398. 

Цей день став чудовою нагодою поговорити з дітьми про важливе: про дитинство, родину, книги, добро і турботу. Учасники заходу разом з бібліотекарями обговорювали, що означає бути дитиною в сучасному світі, як важливо мати підтримку рідних, а також згадували улюблені книжки з дитячої бібліотеки. Прозвучали щирі та зворушливі уривки з оповідань дитячих авторів, що нагадали про магію читання та силу добра.

Під час заходу діти дізналися, що вони знаходяться під надійним захистом: їх охороняють закон, держава та найголовніше – родина. Говорили про необхідність турботи й любові, яку заслуговує кожна дитина.

А далі на всіх чекала справжня розважальна програма. Малеча з радістю долучилася до веселих ігор-руханок: із м’ячем, скакалками, обручем. А завдяки повітряним кулькам діти змогли продемонструвати свою кмітливість і швидкість реакції – справжні молодці! Радість, сміх та щасливі очі стали найкращим підтвердженням того, що дитинство має бути саме таким – радісним, безпечним і барвистим.

На завершення у дитячій майстерні учасники створили яскравий асоціативний плакат-аплікацію про дитинство – з малюнками, образами, символами радості, любові й мрій. Цей витвір став справжнім відображенням думок і почуттів дітей про те, що для них означає щасливе дитинство.

Бібліотека дякує всім маленьким учасникам і їхнім батькам за активність, щирість і добрий настрій. Нехай кожна дитина росте у мирі, любові та з упевненістю, що вона – найцінніша перлина цього світу.

«Покуримо люльки та й забудемо думки»

31 травня світ відзначає Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням, встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Цей день покликаний привернути увагу до глобальної тютюнової епідемії, яка щороку забирає понад 8 мільйонів життів, з яких близько 1,2 мільйона — через пасивне куріння. Куріння є однією з провідних причин передчасної смертності та численних захворювань, що можна запобігти, якщо вчасно відмовитися від цієї шкідливої звички.

У рамках цього дня по всьому світу проходять інформаційні кампанії, лекції, акції та заходи, спрямовані на підвищення обізнаності про шкоду тютюну, підтримку тих, хто прагне кинути палити, а також на впровадження законодавчих ініціатив для обмеження тютюнової продукції. Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну, що передбачає заборону реклами, підвищення податків на тютюнові вироби та захист населення від шкідливого впливу тютюнового диму.

Для тих, хто хоче дізнатися більше про вплив тютюну на здоров’я та способи боротьби з курінням, рекомендуємо звернутися до таких книг:

• «Куріння: правда і міфи» — науково-популярне видання, що розкриває шкідливі наслідки куріння і методи відмови від нього.
• «Життя без диму. Як кинути курити назавжди» — практичний посібник із психологічними та фізіологічними порадами.
• «Тютюн і здоров’я: глобальний виклик» — збірка статей ВООЗ про вплив тютюну на здоров’я населення світу.
• «Пасивне куріння: невидима загроза» — книга про наслідки впливу тютюнового диму на некурців, особливо дітей.

Ці видання допоможуть краще зрозуміти масштаби проблеми та знайти шляхи до здорового способу життя без тютюну.

«Києве мій»

Сьогодні, 27 травня, у бібліотеці для дорослих №13 відбувся теплий і натхненний музичний калейдоскоп "Києве мій" у рамках заходів до Дня Києва та у межах роботи клубу пісні "Надія". 

Цей захід став справжньою одою любові до нашої столиці – величного й незламного серця України. Учасники згадували історію Києва, його культурні пам’ятки, архітектурні перлини, красу вуличок і майданів. Говорили про європейський шлях розвитку столиці, її стійкість у боротьбі за свободу, волю та гідність.

Особливої атмосфери додали пісні про Київ – щемливі, щирі, натхненні. Кожна нота звучала як вияв глибокої шани до рідного міста. Присутні не просто слухали – вони співпереживали, надихалися, єдналися в спільному пориві до збереження нашої культурної спадщини та національної ідентичності.

Такі заходи надзвичайно важливі. Вони формують патріотичну свідомість, поглиблюють знання про рідну землю, підтримують дух у складні часи. Через музику, спогади, діалог ми не просто вшановуємо минуле – ми творимо сучасність, яка опирається на гідність і любов до України.

«Артистична вдача з дитинства»

Марія Михайлівна Старицька (1865–1930) — видатна українська театральна актриса, режисерка та педагогиня, одна з найяскравіших постатей українського театру кінця ХІХ — початку ХХ століття. Народилася 31 травня 1865 року в Києві в родині відомого драматурга Михайла Старицького, що наклало відбиток на її подальшу творчу долю. Вона розпочала свою акторську кар’єру у трупі батька, гастролювала багатьма містами України та росії, а з 1894 по 1897 рік працювала у Петербурзі у «Василієостровському театрі».

Після повернення до Києва у 1897 році Марія Старицька приєдналася до трупи Миколи Садовського, а вже 1898 року організувала власний Український драматичний гурток. Вона активно займалася не лише акторською діяльністю, а й педагогікою — викладала сценічну майстерність і декламацію у музично-драматичній школі Миколи Лисенка, де з 1904 року очолювала драматичне відділення. Після смерті Лисенка фактично керувала цією школою, виховуючи нові покоління українських акторів.

За період 1904–1917 років Марія Старицька зрежисерувала понад 500 вистав українських, російських та західноєвропейських авторів, серед яких були і твори Лесі Українки, які вона вперше поставила на сцені — «Йоганна, жінка Хусова», «Айша й Мохаммед» та «Камінний господар». Вона працювала у провідних театрах Києва, зокрема драматичному театрі імені Тараса Шевченка та театрі імені Івана Франка в Черкасах.

У 1917–1919 роках Марія Старицька очолювала Театральний відділ при Міністерстві освіти Української Народної Республіки. Саме вона розробила програму організації першого українського театру, об’єднала акторів і педагогів у «Гурток українських артистів», сприяла розвитку національного театрального мистецтва в складний період державотворення.

Окрім творчої та педагогічної діяльності, Старицька була активною громадською діячкою, членкинею товариств «Боян», «Просвіта» та українського клубу «Родина», де проводила культурно-освітні заходи і підтримувала молоді таланти.

Марія Михайлівна Старицька померла 20 грудня 1930 року в Києві та була похована на Байковому кладовищі. Її багатогранна діяльність як актриси, режисерки і педагога заклала міцні основи українського театру і театральної освіти, а її ім’я залишається символом національної театральної культури.

Лекція «Психологія корупції» в бібліотеці для дорослих №13: знання – перший крок до змін

У рамках Тижня Відкритого Уряду в бібліотеці для дорослих №13 відбулася змістовна та надзвичайно актуальна лекція «Психологія корупції». Захід проходив у межах зустрічі жіночого клубу рукоділля «Відрада». Його мета — не просто розкрити психологічні механізми корупційної поведінки, а й стимулювати критичне мислення та підвищити громадянську свідомість.

Бібліотекарка Крістіна Вдовенко, яка має також фах психологині, глибоко і професійно подала тему, проаналізувавши, що саме спонукає людей до корупційних дій, які мотивації та соціально-культурні чинники впливають на рівень толерантності до цього явища. Особливу увагу вона приділила методам психологічного запобігання корупції, підкріпивши матеріал власноруч створеною презентацією.

Допоміжними інструментами у засвоєнні теми стали інформаційний стенд і підбірка літератури з бібліотечного фонду, що глибше розкрили зміст лекції. А завершальним акордом став тест, який допоміг закріпити знання, отримані під час заходу, і з яким присутні впоралися на "відмінно" . 

Такі заходи надто корисні. Передусім вони формують нетерпимість до корупції як на особистому, так і на суспільному рівні. Даючи знання про природу цього явища, лекція сприяє підвищенню правової культури та моральної відповідальності. Особливо в умовах війни, коли кожен вчинок має вагу, а довіра до інституцій — це основа стійкості країни, подібні просвітницькі ініціативи мають величезне значення. Вони не лише інформують, а й змінюють мислення.

Знання — це сила. А поінформована громада — надійна опора для держави, яка прагне жити за законом і справедливістю.

«Постійне місце в репертуарі багатьох труп»

П’єса «Сватання на Гончарівці» була написана Григорієм Федоровичем Квіткою-Основ’яненком у 1835 році і є одним із перших творів української драматургії. Цей соціально-побутовий твір відображає життя українського села ХІХ століття, поєднуючи в собі елементи комедії, водевілю та народної пісенної традиції. «Сватання на Гончарівці» не лише розважає, а й гостро критикує соціальні проблеми того часу, зокрема кріпацтво і нерівність, що робить його важливим і актуальним твором в історії української літератури.

Бібліотека для дорослих №13 пропонує ознайомитися з цікавим буктрейлером «Постійне місце в репертуарі багатьох труп» до 190-річчя з часу написання Г. Ф. Квіткою-Основ’яненком п’єси «Сватання на Гончарівці» (1835).

«Київ у кольорах дитинства»

У бібліотеці панувала справжня атмосфера свята та творчості — ми урочисто відкрили виставку дитячих малюнків, присвячену Дню Києва. Цей день став особливим як для юних митців, так і для всіх відвідувачів, які змогли побачити нашу столицю очима дітей — щирими, яскравими та сповненими любові.

Малюнки, створені з натхненням та теплом, зображують улюблені куточки Києва: зелені парки, золотоверхі собори, Дніпро, широкі вулиці, пам’ятники та навіть власні фантазії про майбутнє міста. Кожна робота — це окрема історія, відображення емоцій, мрій і спостережень маленьких художників.

Під час відкриття панувала атмосфера піднесення. Присутні мали змогу поспілкуватися з юними авторами, почути їхні розповіді про те, що надихнуло їх на створення малюнків. Виставка не лише прикрасила стіни бібліотеки, а й стала щирим подарунком Києву від підростаючого покоління.

Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку, поринути у світ дитячої творчості та побачити Київ таким, яким його відчувають серцем наші діти.

«Я люблю тебе, Київ»

Київ — столиця України, найбільше місто країни за площею та кількістю населення. Розташований на берегах річки Дніпро, Київ є політичним, культурним, науковим і економічним центром держави. Його історія налічує понад 1500 років.

Історичне значення

Київ уперше згадується в письмових джерелах у 482 році, хоча археологічні знахідки свідчать про наявність поселення ще в V столітті. У IX столітті місто стало столицею Київської Русі — одного з найбільших державних утворень середньовічної Європи.

У 988 році князь Володимир Великий запровадив християнство як державну релігію, і саме з Києва почалась християнізація всієї Русі. Місто зазнавало численних руйнувань — монголо-татарського вторгнення у 1240 році, воєн у ХХ столітті, але кожного разу відроджувалось.

Сучасний Київ

Сьогодні Київ — місто з населенням понад 3 мільйони людей (за неофіційними оцінками — більше). Тут зосереджені всі головні органи державної влади: Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Президент України.

У місті діє понад 30 вищих навчальних закладів, зокрема Київський національний університет імені Тараса Шевченка, КПІ, НаУКМА. Київ є центром наукової діяльності, де розташовані провідні інститути НАН України.

Також це культурна столиця — тут працюють десятки театрів, музеїв, галерей, проводяться міжнародні фестивалі та виставки. Важливі культурні пам’ятки: Софійський собор, Києво-Печерська лавра, Андріївська церква, Майдан Незалежності.

Транспорт і інфраструктура

Київ має розвинену транспортну систему. У місті діє три лінії метро, розвинена мережа автобусів, тролейбусів, трамваїв, маршрутних таксі. Також працює залізничне сполучення (вокзал Київ-Пасажирський) та два аеропорти — "Бориспіль" (міжнародний) і "Київ" (Жуляни).

Місто активно розвиває інфраструктуру, зокрема ІТ-сектор, стартапи, урбаністичні проєкти. У столиці працюють представництва багатьох міжнародних компаній та організацій.

Суспільно-політична роль

Київ — центр суспільного і політичного життя. Саме тут відбувалися ключові події новітньої історії України: Революція на граніті (1990), Помаранчева революція (2004), Революція Гідності (2013–2014). Місто стало символом боротьби українського народу за демократію, права людини та європейський шлях розвитку.

Бібліотека для дорослих №13 підготувала цікаву та захоплюючу виставку «Я люблю тебе, Київ» до Дня Києва.

Героїчний Київ: Докум. розповіді/ Упоряд. В. І. Денисенко.— К.: Україна, 2003.— 335 с.

Київ. Жінки. Війна : збірка / упор. і передм. М. Іванцова. — Київ: Креативна агенція «Артіль», 2023. — 225 с.

Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві / Упоряд. Н. Белічко. - К. : Мистецтво, 2015. - 288 с. : іл. — Укр. мова., рез. і текстівки англ.

Малаков Д. В. Долі киян (1941—1943) / Дмитро Малаков; рис. Г. В. Малакова; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків: Фоліо, 2017. — 283 с.: іл. — (Б-ка киянина).

Рибаков М. О. Хрещатик відомий і невідомий.— К.: Кий, 2003.— 504 c.

Київ — не лише адміністративна столиця, а й символ державності, історії, розвитку та майбутнього України. Це місто з великою спадщиною, сучасною інфраструктурою та активним громадянським суспільством. Саме за це його люблять мільйони українців.

"Зцілення єдності народу, підтримка культурного розмаїття та утвердження національної ідентичності"

У сучасному світі, особливо в умовах викликів, які постають перед Україною, питання єдності народу, збереження культурного розмаїття та утвердження національної ідентичності стають надзвичайно важливими. Від цього залежить не лише стабільність суспільства, а й майбутнє держави.

1. Зцілення єдності народу

Єдність українського народу – це запорука стійкості держави, її спроможності протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам. Історично Україна об'єднувала представників різних етносів, релігій та культур. Сьогодні, в умовах війни та інформаційної агресії, консолідація нації є не просто бажаною – вона необхідна.

Шляхи до зцілення єдності:

• Діалог і взаєморозуміння між різними регіонами та соціальними групами.
• Солідарність у спільній боротьбі за свободу, незалежність і гідність.
• Повага до різноманітності як до сили, а не загрози.
• Підтримка ветеранів, переселенців, постраждалих від війни – як моральна, так і практична.

Єдність – це не одноманітність. Це гармонійне співіснування різних людей в межах спільного бачення майбутнього.

2. Підтримка культурного розмаїття

Культурне розмаїття України – її багатство. Українці, кримські татари, євреї, поляки, вірмени, греки, роми та багато інших народів спільно формують українську культуру, додаючи до неї унікальні барви своїх традицій.

Підтримка культурного розмаїття передбачає:

• Збереження і розвиток мов національних меншин.
• Популяризацію національних традицій, свят, музики, мистецтва.
• Інклюзивність культурної політики – доступ до культури для всіх громадян, незалежно від їх походження.
• Підтримку міжкультурного діалогу – для зменшення упереджень і сприяння взаємоповазі.

Культурне розмаїття – це не перешкода для єдності, а її змістовна частина. Кожна культура збагачує спільну мозаїку української ідентичності.

3. Утвердження національної ідентичності

Національна ідентичність – це усвідомлення своєї належності до української нації, спільне розуміння цінностей, історії, мови, символіки та майбутнього.

Ключові елементи національної ідентичності:

• Українська мова як символ духовного єднання.
• Історична пам’ять – знання правдивої історії України, вшанування героїв, визнання жертв тоталітарних режимів.
• Національна символіка – прапор, герб, гімн, що об’єднують мільйони українців.
• Сучасна українська культура – кінематограф, музика, література, що стають популярними не лише в Україні, а й у світі.
• Патріотизм – активна громадянська позиція, готовність до захисту Батьківщини, участь у її розбудові.

Національна ідентичність допомагає кожному українцеві відчути себе частиною великої історії, частиною спільноти, що має цілісне бачення свого майбутнього.

Висновок

Зцілення єдності, підтримка культурного розмаїття та утвердження національної ідентичності – це три складові сильної, самобутньої та демократичної України. Лише через діалог, повагу до різного, пам’ять про минуле й відкритість до світу можна будувати країну, яка буде джерелом гордості для кожного її громадянина.

Заняття клубу гончарства "Теплі долоні"

На черговому занятті клубу гончарства "Теплі долоні", що діє у бібліотеці для дорослих №13, панувала особлива атмосфера творчості та пізнання. Народна майстриня Наталія Бойко, яка не лише навчає гончарству, захоплено розповіла дітям про навколишній світ.

Цього разу темою зустрічі стали комахи — маленькі, але надзвичайно важливі мешканці нашої планети. Пані Наталія, демонструючи ілюстрації книжки "Комахи" з фонду бібліотеки, повіла дітям про життя та звички комах, їхнє яскраве забарвлення, характер, поведінку та величезну користь для природи. А далі — найцікавіше: учасники власноруч ліпили з глини червоноклопа червоного.

Такі заняття — це не лише розвиток дрібної моторики та творчого мислення. Вони відкривають дітлахам нові знання про світ природи, формують екологічну свідомість, вчать уважності, терпінню та любові до навколишнього середовища. Через глину діти вчаться відчувати форму, фактуру, і водночас — розвивати уяву та емоційну чутливість.

Дякуємо пані Наталії Бойко за натхнення та любов до справи, а всім учасникам — за цікаві ідеї, щирі емоції та теплі долоні, що творять красу.

Народознавче свято «Вишиванко моя, вишиванко»

Особливе народознавче свято «Вишиванко моя, вишиванко», присвячене Всесвітньому дню вишиванки, відбулося у бібліотеці для дорослих 13. Захід пройшов у теплій і душевній атмосфері в рамках засідань жіночого клубу рукоділля «Відрада» та клубу пісні «Надія», у єднанні тих, хто творить руками сучасну красу "хрестика" і "гладі" та тих, хто її несе у музичному слові. 

Це було свято духу, спадкоємності і сили роду. Присутні говорили про вишиванку як про оберіг, як про вічний код свободи, закладений у кожному хрестикові, у кожній нитці. Обговорювали види шиття, притаманні різним куточкам України, згадували родинні історії, у яких вишиванка ставала символом любові, пам’яті, надії. Співали пісні про нашу славну вишиванку. 

Особливим моментом було поглиблене знайомство з етнокімнатою-музеєм предметів побуту української народної старовини «Хата під стріхою», яка зберігає унікальне автентичне вишиване надбання: чоловічі й жіночі вишиванки, рушники, серветки, підзорники, гардини. Це жива історія нашого народу, збережена і дбайливо передана від серця до серця.

Такі заходи — надзвичайно важливі. Вони не лише зберігають нашу культуру, традиції й пам’ять, а й передають їх наступним поколінням. Бо вишиванка — це не просто одяг. Це сила нашої нації, генетичний код, духовний щит, оберіг і обітниця бути собою. Це наша відповідь на виклики історії й спроби знищення: ми є, ми пам’ятаємо, ми бережемо.

Передавати це з роду в рід — наш обов’язок. Бо саме в таких зустрічах — коріння нашої єдності, нашої культури й нескореності.

Першоджерела життя: екскурсія до української автентичності

У рамках заходів до Міжнародного дня музеїв у бібліотеці для дорослих №13 відбулася захоплююча екскурсія "Першоджерела життя" для учнів 5-х класів школи №174. Діти завітали до етнокімнати-музею предметів побуту української народної старовини "Хата під стріхою", де бібліотекарі провели для них пізнавальну подорож у світ українських традицій, звичаїв і обрядів.

Метою екскурсії було донести до юного покоління важливість збереження нашої культурної спадщини — першоджерел, з яких виростає національна самосвідомість. Експонати музею — справжні артефакти з минулого — розповіли дітям мовою речей про життя наших предків, їхню мудрість, працьовитість і любов до рідної землі.

Бібліотекарі наголосили, що саме для збереження та передачі цих духовних скарбів і створено музей. Адже знати свої корені — значить розуміти себе, свою націю, свою історію.

Такі заходи мають велику цінність:

🔹 Розвивають національну свідомість — формують повагу до культури й історії свого народу.

🔹 Пробуджують інтерес до народної творчості — заохочують вивчати традиції, ремесла, фольклор.

🔹 Навчають цінувати спадщину — допомагають зрозуміти, що наше минуле — це не тільки історія, а й жива пам’ять, яку варто берегти.

Діти залишилися під великим враженням — живий контакт із культурою, щира розповідь та можливість доторкнутися до старовинних речей зробили цю екскурсію не просто пізнавальною, а й душевною.

"Хата під стріхою" — це місток між поколіннями, що допомагає сучасним дітям краще розуміти і цінувати те, з чого виросла Україна. 

Пісня — це голос нашого народу

 У нашій бібліотеці для дорослих №13 у вівторок, 13 травня, відбулося чергове заняття клубу пісні "Надія". Цього разу ми поринули у світ українських ліричних народних пісень — щемливих і позитивних, ніжних і сповнених почуттів та глибокої душевної краси.

Пісня — це голос нашого народу, це жива пам’ять, що зберігає історію, любов, щастя, біль і надію. У ліричних піснях — долі українських жінок і чоловіків, туга за коханим, мрії, роздуми про життя, краса рідного краю. І саме тому такі зустрічі в клубі "Надія" мають особливу силу: вони не лише надихають, а й допомагають краще розуміти себе, свій народ і свою культуру.

Спільне виконання пісень об’єднує людей, дарує відчуття єдності, тепла та душевного затишку. Для багатьох учасників клубу ці зустрічі — не просто можливість поспівати, а спосіб зберегти духовний зв’язок із традицією, з українською ідентичністю.

Наше надбання — українська пісня — сьогодні як ніколи важливе. Вона лікує серце, підтримує у складні моменти, пробуджує віру. І ми раді, що маємо змогу доторкнутися до цієї скарбниці разом із вами.