Особливе народознавче свято «Вишиванко моя, вишиванко», присвячене Всесвітньому дню вишиванки, відбулося у бібліотеці для дорослих 13. Захід пройшов у теплій і душевній атмосфері в рамках засідань жіночого клубу рукоділля «Відрада» та клубу пісні «Надія», у єднанні тих, хто творить руками сучасну красу "хрестика" і "гладі" та тих, хто її несе у музичному слові.
Це було свято духу, спадкоємності і сили роду. Присутні говорили про вишиванку як про оберіг, як про вічний код свободи, закладений у кожному хрестикові, у кожній нитці. Обговорювали види шиття, притаманні різним куточкам України, згадували родинні історії, у яких вишиванка ставала символом любові, пам’яті, надії. Співали пісні про нашу славну вишиванку.
Особливим моментом було поглиблене знайомство з етнокімнатою-музеєм предметів побуту української народної старовини «Хата під стріхою», яка зберігає унікальне автентичне вишиване надбання: чоловічі й жіночі вишиванки, рушники, серветки, підзорники, гардини. Це жива історія нашого народу, збережена і дбайливо передана від серця до серця.
Такі заходи — надзвичайно важливі. Вони не лише зберігають нашу культуру, традиції й пам’ять, а й передають їх наступним поколінням. Бо вишиванка — це не просто одяг. Це сила нашої нації, генетичний код, духовний щит, оберіг і обітниця бути собою. Це наша відповідь на виклики історії й спроби знищення: ми є, ми пам’ятаємо, ми бережемо.
Передавати це з роду в рід — наш обов’язок. Бо саме в таких зустрічах — коріння нашої єдності, нашої культури й нескореності.
Немає коментарів:
Дописати коментар