Марія Михайлівна Старицька (1865–1930) — видатна українська театральна актриса, режисерка та педагогиня, одна з найяскравіших постатей українського театру кінця ХІХ — початку ХХ століття. Народилася 31 травня 1865 року в Києві в родині відомого драматурга Михайла Старицького, що наклало відбиток на її подальшу творчу долю. Вона розпочала свою акторську кар’єру у трупі батька, гастролювала багатьма містами України та росії, а з 1894 по 1897 рік працювала у Петербурзі у «Василієостровському театрі».
Після повернення до Києва у 1897 році Марія Старицька приєдналася до трупи Миколи Садовського, а вже 1898 року організувала власний Український драматичний гурток. Вона активно займалася не лише акторською діяльністю, а й педагогікою — викладала сценічну майстерність і декламацію у музично-драматичній школі Миколи Лисенка, де з 1904 року очолювала драматичне відділення. Після смерті Лисенка фактично керувала цією школою, виховуючи нові покоління українських акторів.
За період 1904–1917 років Марія Старицька зрежисерувала понад 500 вистав українських, російських та західноєвропейських авторів, серед яких були і твори Лесі Українки, які вона вперше поставила на сцені — «Йоганна, жінка Хусова», «Айша й Мохаммед» та «Камінний господар». Вона працювала у провідних театрах Києва, зокрема драматичному театрі імені Тараса Шевченка та театрі імені Івана Франка в Черкасах.
У 1917–1919 роках Марія Старицька очолювала Театральний відділ при Міністерстві освіти Української Народної Республіки. Саме вона розробила програму організації першого українського театру, об’єднала акторів і педагогів у «Гурток українських артистів», сприяла розвитку національного театрального мистецтва в складний період державотворення.
Окрім творчої та педагогічної діяльності, Старицька була активною громадською діячкою, членкинею товариств «Боян», «Просвіта» та українського клубу «Родина», де проводила культурно-освітні заходи і підтримувала молоді таланти.
Марія Михайлівна Старицька померла 20 грудня 1930 року в Києві та була похована на Байковому кладовищі. Її багатогранна діяльність як актриси, режисерки і педагога заклала міцні основи українського театру і театральної освіти, а її ім’я залишається символом національної театральної культури.
Немає коментарів:
Дописати коментар