У нас сьогодні сенсаційний цікавий експеримент.
Про неабияке бажання покращити власне мовлення, подолати мовний бар'єр, а для декого й навчитися розмовляти українською.
Членкині розмовного клубу української мови бібліотеки 13 забажали більше занять українською. Із запронованої пропозиції додали іще одне заняття у вівторок. А навчати нас ми одностайно довірили одній із учасниць клубу - молодій перспективній та відповідальній студентці-журналістці Вікторії.
Сьогодні відбулося перше таке заняття. І воно, повірте, вдалося. Додало до нашої скарбнички навчання ще чимало нового.
Вивчили український переклад повсякденно вживаного суржика. Склали речення з цими словами.
Найбільше часу зайняла ціла дискусія. Під час якої дійшли висновку: щоб всюди розмовляли українською, необхідно це спершу робити в родинах.
Підготували розважальну промову про подію в колі друзів. Скільки почули розповідей про минуле, сучасне. Та як приємно, що при розмові виправляли одна одну, якщо траплялась помилка, але по доброму, з теплом і гумором.
О, диво. Раніше російськомовна пані Людмила, яка була на занятті лише вдруге, з неабияким бажанням навчитися розмовляти українською мовою склала чудове оповідання про осінь з використанням запропонованих українських слів. Попереджаючи всіх, що слОва українською не вміє сказати. Керівник Вікторія, деколи підказуючи, допомагала з перекладом. Іще раз переконуємося. Хто хоче, той прагне і вміє.
І, як ведеться. Що сподобалось? Які будуть побажання?
Сподобалось все.
Хочемо вчити яскраві чудові українські слова, на кшталт "сподіватись", "вражаючий", "цнотлива", "неперевершено", "скривджений", адже наша мова така багатогранна. А ми не завжди вміємо в розмові вчасно підібрати влучне слово.
І спілкуватись-спілкуватись-спілкуватись.
Немає коментарів:
Дописати коментар