Отак, здається, робимо свою справу тихо, завзято, з необхідністю і впевненістю. Зустрічаємо читачів на порозі бібліотеки, серед стелажів, які неабияк хочеться наповнити якісними новинками українських авторів. Радіємо масовому відвідуванню трьох таких необхідних клубів бібліотеки. Щебетанню дитячих голосів на заходах і екскурсіях в бібліотеці та етнокімнаті-музею української народної старовини. Ми повинні, це наше призвання. Без цього не можна жити. І здається, що цього всього ніхто не помічає. Лише ми.
Але приходить професійне свято і, мов з рукава достатку та з неба щедрості у день, який робимо для читачів "Днем відкритих дверей" (а останній в місяці рахується "санітарним" і всі це знають) приходить море користувачів з подарунками, вітаннями, гарними словами, щирими посмішками.
Телефон не замовкає від теплих слів. То, о Боже, ми розуміємо, що комусь це треба. І наша праця, і добрий погляд, і відкриті серця. Адже до нас йдуть, мов до себе додому, у коло рідних та однодумців за книжками, підтримкою та розумінням.
І на останок, великий торт із щирим привітанням та записом на згадку про святковий день у житті колективу у "Книзі відгуків" від постійної читачки та люб'язна згода на фото з бібліотекарем.
Любимо вас, наші користувачі.
З вами ми живемо. З вами жива наша бібліотека.
Немає коментарів:
Дописати коментар