Володимир Мономах - князь чернігівський, переяславський і великий князь київський, онук Ярослава Мудрого, син Всеволода Ярославича і візантійської принцеси Марії, з роду Мономахів. Серед князів Київської Русі, яких найчастіше згадують у середньовічних джерелах, Володимира Мономаха називають найвидатнішим державотворцем і полководцем кінця XI - початку XII ст.
Володимир Мономах був ініціатором Любецького з’їзду князів (1097), на якому було вирішено скликати княжі з’їзди, щоб уникнути усобиць, а також організувати спільний похід проти половців. 1100 р. Володимир Мономах скликав з’їзд князів у м. Витичеві, де знову розглядалися питання про припинення князівських міжусобиць та боротьбу проти половців.
1113 року, коли йому виповнилося 60 років, Володимир Мономах зайняв київський престол, ставши великим князем київським. Незважаючи на вік, він відзначався великою енергією, працездатністю й державною мудрістю. Своє княжіння в Києві він почав з того, що зменшив податки простим людям, чим і викликав велику прихильність до себе. Також продовжив героїчну боротьбу і здобув ряд блискучих перемог над половцями, що становили головну загрозу для Київської держави. Перемоги над ворогами пояснюються, як свідчать історичні джерела, блискучим знанням військової справи. За свого правління Володимир Мономах понад усе намагався утримати державу в єдності і не допустити розбрату серед князів.
Своєю освіченістю та політичною далекозорістю Володимир Мономах витримує порівняння з Ярославом Мудрим. Він розробив «Устав», або доповнення до юридичного кодексу «Руська правда», в якому викладені норми цивільного, кримінального й судового права. За часів князювання у Києві Володимир Мономах зумів об’єднати під своєю владою більшу частину Київської держави, припинити князівські усобиці, поповнив державну скарбницю, відтіснити кочівників від державних кордонів.
Володимир Мономах не тільки видатний воєначальник і політик. Загальновідома його релігійно-філософська спадщина. "Повчання", створене близько 1117 р., Володимир Мономах призначав для своїх дітей. У ньому значну увагу приділено нормам моралі, яких має дотримуватися кожна освічена людина. У цьому творі Мономах постає як носій ідеї цілісності держави, мудрий і справедливий правитель. Його «Повчання» у багатьох відношеннях створене на ґрунті власного досвіду. За визначенням істориків, це перша справжня, дуже детальна автобіографія, водночас це й видатна пам'ятка давньоруської літератури, політичної та релігійно-філософської думки. "Повчання" Володимира Мономаха» - це найдавніший світський твір, заснований на християнському віровченні. У «Повчанні» постає ідеальний образ правителя, який повинен берегти єдність та зміцнювати могутність своєї держави, запобігати князівським усобицям і захищати вітчизну від нападників. «Повчання Володимира Мономаха» входить у «Повість временних літ» за Лаврентіївським списком 1096 р. Описуючи свій життєвий шлях і даючи повчання своїм дітям, Володимир Мономах висловлює думки та ідеї, що характеризують світогляд передових людей того часу.
За свідченнями істориків-літописців, Володимир Мономах був людиною енциклопедичних знань, знав п’ять мов, листувався з багатьма князями, писав молитви тощо. Він вважав, що великий князь відповідає за своїх підданих, за державу, радив будь-що не допускати у державі несправедливості, беззаконня, неправди, закликав не чинити зла, бути милосердним. Так, у «Повчанні» він заперечує право верховної влади на кровну помсту, смертну кару, закликає власних синів до примирення і взаємної підтримки. Володимир Мономах помер на сімдесят другому році життя в 1125 р. біля Переяслава. Тіло великого князя було перевезене до Києва і поховане у соборі св. Софії.
До 970-річчя від дня народження Володимира Мономаха (1053-1125), Великого князя Київського, державного та політичного діяча Київської Русі бібліотека 13 провела історичне онлайнінформування "Виняткова історична особа".
Немає коментарів:
Дописати коментар