Вишиванка, вишитий рушник і кожний хрестик червоними чи чорними нитками - це наші українські обереги, генетичний код нації, наша прадавня й незнищенна культура, що зцілює, оберігає та ставить непохитний захист від ворога. Це наш Щит і наш Меч.
Мамині рушники, оспівані у піснях і покладені на слова любові, "два кольори на полотні", вишиті сорочки для коханих, синів і рідних. Це як молитва, як «Отче наш», бережуть сьогодні наших славних воїнів у боротьбі за незламність, за рідну землю, за кордони держави, за соборність і демократію України.
Саме про це ми говорили, згадували свої історії із життя, співали й ділилися теплом душі біля рушникової спадщини у кімнаті-музею предметів побуту української народної старовини "Хата під стріхою" бібліотеки для дорослих 13 на черговому занятті клубу пісні «Надія», яке відбулося 19 травня, напередодні Всесвітнього дня вишиванки. У дружньому колі звучали щирі українські пісні про рушник, материнську любов, рідний дім, про силу традицій, які єднають покоління і допомагають нам вистояти у найтяжчі часи.
Вишиванка - це пам’ять роду, духовна броня українців, символ нескореності, любові до Батьківщини та віри у Перемогу. І поки живе українська пісня, поки мама вишиває сорочку дитині, поки бережемо свої традиції, доти житиме й наша Україна.
Немає коментарів:
Дописати коментар