«Писати, як живеш, а жити, як пишеш»

Борис Олійник (1935–2017) – видатний український поет, перекладач, громадський і політичний діяч, народний депутат України першого–четвертого скликань, Герой України, академік, одна з найяскравіших постатей українського духовного світу другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Його життя і творчість стали прикладом чесного служіння народові, утвердження українського слова, глибокої моральності та людяності.

Народився Борис Ілліч 22 жовтня 1935 року на Полтавщині, у родині сільського вчителя. Дитинство, обпалене війною, залишило слід у його серці й творчості – у темах втрат, болю, але й незламності духу. Перші вірші майбутнього поета побачили світ ще в шкільні роки, а вже дебютна збірка «Б’ють у крицю ковалі» (1962) окреслила його як поета громадянського звучання, який умів чути серце народу.

Його поетичний світ багатогранний: у ньому злилися енергія молодості й філософська глибина, гостре відчуття історії та моральна позиція людини. У творах Олійника живе традиція української класики – від Шевченка й Франка до Рильського, але водночас відчутна сучасність і власна поетична інтонація. Він майстерно поєднував високе і буденне, глибоке й просте, перетворюючи слово на зброю правди та доброти.

Особливе місце у творчій спадщині поета займає цикл «Сиве сонце моє» (зі збірки «Закликання вогню», 1978) – гімн Матері, образ якої у нього постає символом любові, терпіння, духовної сили української жінки. Цей цикл став своєрідною поетичною іконою материнства – ніжною, сповненою болю й вдячності. У багатьох його віршах звучить вічне питання добра і зла, честі й безчестя, відповідальності перед совістю, рідною землею, людьми.

Борис Олійник був не лише поетом-ліриком, а й поетом-пророком. Його поезія — це не втеча від життя, а прямий діалог із сучасністю. Він писав притчі, балади, поеми, оди, пісні, послання, створюючи власний художній всесвіт, де кожен рядок наповнений гідністю, правдою і любов’ю до України. Багато його віршів стали піснями, що живуть у народній пам’яті, а за творами митця ставили вистави, зокрема у Київському театрі поезії.

Як перекладач, Олійник відкривав українському читачеві світову літературу, сприяючи взаємному збагаченню культур. Його твори, перекладені десятками мов, відомі далеко за межами України.

Та поетичне слово не було його єдиним покликанням. Борис Олійник активно проявив себе і в громадсько-політичному житті. Упродовж чотирьох скликань Верховної Ради України він відстоював ідеали духовності, моральності, державності, завжди залишаючись вірним своєму життєвому кредо: служити правді й народові. Його громадянська позиція завжди відзначалася незалежністю мислення, принциповістю, глибоким патріотизмом.

За визначний внесок у розвиток української культури, за громадянську мужність і безкомпромісність у служінні народові Борис Олійник був удостоєний звання Героя України

Його творчість і нині залишається джерелом духовної сили. Вірші Бориса Олійника – це не лише сторінки літератури, а живий код українського серця, у якому звучать любов до людини, віра в добро, шана до матері, народу, землі. Його слово продовжує єднати покоління, надихаючи на чесність, людяність і любов до Батьківщини.