«Стежками слов’янської писемності та культури»

Щороку 24 травня всі слов'янські країни урочисто відзначають святих Кирила і Мефодія – творців слов'янської писемності. Православна церква вшановує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Вони були православними ченцями, які створили слов'янську абетку в грецькому монастирі. 

Слов'янська писемність виникла в IX столітті, приблизно в 862 році. Новий алфавіт, названий «кирилицею» на честь візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, отримав ім'я Кирило. Його підтримував старший брат Мефодій у справі освіти слов'янських народів.

Кирило розробив слов'янську абетку на основі грецької, значно змінивши її для відображення слов'янської звукової системи. Було створено дві абетки – глаголиця і кирилиця.

Паралельно зі створенням абетки брати почали перекладати Євангеліє та Псалтир з грецької на слов'янську мову. Кирило та Мефодій переклали багато книг зі старогрецької мови, започаткувавши слов'янську літературну мову та книжкову справу. У середньовічній Європі слов'янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, якою поширювалося слово Боже.

Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала велике значення для всіх слов'ян: вони підняли рівень освіти і спільної культури слов'янських народів, заклавши основи церковнослов'янської писемності, яка стала фундаментом усіх слов'янських літератур.

Входження праукраїнської етномовної території до слов'янської прабатьківщини сприяло тому, що українська мова увібрала в себе значну частину праслов'янської мовної спадщини, яка в інших слов'янських мовах збереглася меншою мірою або зовсім зникла.  Протягом суспільно-економічного і культурно-політичного розвитку різних українських земель продовжувалося зближення окремих регіонів і консолідація їхнього населення, що призвело до формування української народності, а згодом і нації.

Сьогодні, на культурному фронті, триває щоденна боротьба з російською агресією за збереження українських культурних матеріальних та нематеріальних цінностей.