"Сини України, любіть Україну - вона для любові життя вам дала!". Сьогодні на черговому занятті клубу пісні "Надія" був зворушливий момент. У той час, коли ми співали пісню "Мамина вишня", Надії Іванівні зателефонував син, який за традицією у такий спосіб провідує маму щодня о 16.00. Пані Надія піднесла слухавку і ми із задоволенням продовжували співати на замовлення. А коли ми дізналися, що це був зв'язок із США м. Нью-Йорком, у повітрі зависла тиша і ми, схаменувшись, оцінили значення цих хвилин. "Дитина", якій 50 років, а для мами син все життя буде дитиною, яка довгий час проживає на далекій землі і тужить за рідною домівкою, почула через слухавку українську мову і українську пісню. А ми, сидячи в бібліотеці 13 в Україні, подарували незнайомій, але вже такій близькій людині щемні хвилини і наша пісня "Мамина вишня" полинула за моря-океани. Пані Надія поділилась з нами, що йде від самотності в бібліотеку, в колектив, де співає довгі роки. Опанувавши себе, ми побачили сльози на очах Надії Іванівни. Це природньо - МАМА! А наша молода колега так розчулилась, що вийшла із читальної зали і вже не змогла повернутись до кінця заняття. Як чудово, що ми живемо на СВОЇЙ РІДНІЙ землі поруч зі СВОЇМИ РІДНИМИ!
Немає коментарів:
Дописати коментар