Творчість, що надихає: нова зустріч клубу «Відрада»

У бібліотеці для дорослих №13 відбулося чергове засідання жіночого клубу рукоділля «Відрада». Наші майстрині продовжили працювати над виготовленням троянд із тканини - витончених аксесуарів, які можуть стати чудовою прикрасою як для святкового вбрання, так і для повсякденного образу. Учасниці старанно підбирали клаптики тканин, обираючи кольори та фактури для майбутніх виробів.

Не менш цікавою стала демонстрація домашніх творчих напрацювань. Особливе захоплення викликала вишивка гладдю із зображенням півника та курочки. Робота настільки майстерно виконана, що птахи здаються живими, ніби ось-ось заспівають-засокорять або рушать із полотна.

Наші учасниці - справжні рукодільниці, талановиті й натхненні жінки. Задоволення від творчого процесу отримують не тільки вони, а й ми, спостерігаючи за їхньою наполегливістю, майстерністю та чудовими результатами праці. Кожна зустріч клубу «Відрада» дарує тепло спілкування, нові ідеї та радість творчості.

«Євген Коновалець: шлях честі й відваги»

Євген Михайлович Коновалець — одна з наймасштабніших постатей українського державотворення XX століття. Його життя — це шлях від успішного військового командира до лідера національно-визвольного руху, який зумів об'єднати розрізнені політичні сили та закласти фундамент для тривалої боротьби за незалежність України.

Головне про постать

Дата народження: 14 червня 1891 року (с. Зашків, тепер Львівська область).

Дата загибелі: 23 травня 1938 року (Роттердам, Нідерланди; убитий радянським агентом).

Ключові ролі: Полковник Армії УНР, комендант УВО (Української Військової Організації), перший голова Проводу ОУН (Організації Українських Націоналістів).

Основні етапи діяльності

Ранні роки та перші кроки

1891–1914

Народився в родині вчителів. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Активно займався громадською діяльністю, був одним із лідерів українського студентства та виступав за створення українського університету у Львові.

Створення Січових Стрільців

1917–1919

Після російського полону під час Першої світової війни прибуває до Києва. Стає організатором та командиром Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. Під його керівництвом підрозділ розгорнувся в одну з найдисциплінованіших і найбоєздатніших частин Армії УНР, яка відіграла вирішальну роль у захисті української державности.

Перехід до підпілля: УВО

1920

Після поразки Української революції та інтернування військ не складає зброї. У Празі засновує та очолює Українську Військову Організацію (УВО) — підпільну структуру, що чинила збройний опір окупаційним режимам (зокрема польському) на західноукраїнських землях.

Об'єднання сил та створення ОУН

1929

У Відні скликає Перший Конгрес українських націоналістів, на якому УВО та інші патріотичні групи об'єднуються в єдину Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Коновалець стає її першим головою. Він зміг вивести українське питання на міжнародний рівень, створюючи осередки в Європі та Америці.

Трагічна загибель

1938

Зростання авторитету Коновальця та небезпека, яку він становив для більшовицького режиму, змусили Кремль діяти радикально. За особистим наказом Сталіна радянський агент Павло Судоплатов передав полковнику в роттердамському кафе бомбу, замасковану під коробку цукерок. Похований Євген Коновалець на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі.

Три ключові здобутки Євгена Коновальця

Залізний порядок і дисципліна. Корпус Січових Стрільців під його командуванням вирізнявся високою боєздатністю, коли навколо панував хаос розпаду імперій.

Перетворення розпачу на боротьбу. Тоді як багато політиків після 1920 року зневірилися в еміграції, Коновалець створив дієву підпільну мережу, довівши, що боротьба за Україну не завершена.

Державницьке мислення. Він зумів примирити та об'єднати галицьку та наддніпрянську політичні еліти, наголошуючи, що мета може бути лише одна — Велика, Соборна та Незалежна Україна.

«У вогні перетоплюється залізо в сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю».

(Євген Коновалець)

Джон ле Карре «Нічний адміністратор»

На фото ми бачимо українське видання одного з найвідоміших шпигунських романів кінця XX століття — «Нічний адміністратор» (The Night Manager) від визнаного майстра жанру Джона ле Карре.

Обкладинка книги використовує постери відомої однойменної екранізації від BBC з Томом Гіддлстоном, Елізабет Дебікі та Г'ю Лорі, а слоган звучить інтригуюче: «Що глибше ти занурюєшся, то темніше стає».

Про що книга?

Історія знайомить нас із Джонатаном Пайном — колишнім британським військовим, який намагається втекти від свого минулого, працюючи нічним адміністратором у розкішних готелях. Проте спокійне життя закінчується в Каїрі, де до його рук потрапляють секретні документи, що пов'язують міжнародного бізнесмена й філантропа Річарда Ропера з нелегальною торгівлею зброєю шалених масштабів.

Коли особиста трагедія переплітається з почуттям обов'язку, Пайн погоджується на пропозицію британської розвідки. Його мета — стати «своїм» у найближчому оточенні Ропера, людини, яку називають «найгіршою людиною у світі».

Чому цей роман вартий уваги?

1. Реалізм замість «бондіани». Якщо ви очікуєте супершпигуна в стилі Джеймса Бонда, який стріляє з двох рук і підриває гелікоптери, то Джон ле Карре вас здивує. Як колишній співробітник MI5 та MI6, автор показує шпигунство як брудну, психологічно виснажливу та бюрократичну гру. Тут панує цинізм, а державні інтереси часто важать менше, ніж амбіції окремих чиновників.

2. Психологічна дуель. Найсильніша сторона роману — це протистояння Пайна та Ропера. Це не просто полювання, це гра в котики-мишки, де Пайн змушений щомиті балансувати на межі викриття. Ле Карре майстерно змальовує харизму зла: Ропер чарівний, розумний, щедрий до своїх, але абсолютно безжальний.

3. Атмосфера та географія. Роман проведе вас від засніжених швейцарських Альп та спекотного Єгипту до закритих вілл на Багамах. Автор детально описує світ надбагатіїв, за блиском якого ховається кривавий бізнес.

Кому книга сподобається, а кому — ні?

Рекомендується: Любителям інтелектуальних детективів, політичних трилерів, складних психологічних драм та детального занурення у внутрішню кухню спецслужб.

Може не підійти: Тим, хто шукає легке чтиво на вечір або динамічний екшен без довгих описів та роздумів. Ле Карре пише розважливо, приділяючи багато уваги деталям та характерам.

«Поет свободи і гідності: Василь Стус»

9 червня у бібліотеці для дорослих №13 відбулося чергове засідання освітньо-музичного клубу української мови «Від пісні до слова». Темою зустрічі стали пісні, створені на слова видатного українського поета, правозахисника і дисидента Василя Стуса.

Захід поєднав знайомство з багатством української мови та музичною спадщиною, народженою з поетичного слова. На початку учасники пригадали основні факти з життя Василя Стуса, поговорили про його творчість, яка вирізняється глибоким філософським змістом, щирістю, силою духу та непохитною вірою в людину і Україну.

Особливу увагу приділили мові поета - образній, виразній, насиченій символами й емоціями. Розмірковували над тим, як через українське слово автор передавав свої думки про свободу, людську гідність, любов до Батьківщини, сенс життя та відповідальність перед власною совістю.

Учасники читали поезії Василя Стуса, які згодом були покладені на музику, а потім слухали пісенні інтерпретації цих творів. Музика лише підсилювала силу поетичного слова, допомагаючи глибше відчути його зміст і емоційне звучання. Під час обговорення кожен мав змогу поділитися власними враженнями та роздумами.

Пісні на слова Василя Стуса не втрачають своєї актуальності й сьогодні. Вони нагадують про вічні цінності: свободу, гідність, правду та незламність духу. А українська мова, якою написані ці твори, продовжує єднати покоління, зберігати національну пам’ять і надихати на любов до рідної культури.