Майстер збудження патріотичних почуттів.

Кобзарське мистецтво тісно пов’язане з історією рідного краю і своїм корінням сягає в давно минулі часи. Кобзарі, бандуристи - творці українського героїчного епосу – завжди були духовними наставниками народу, виразниками його волелюбних прагнень, мрій та сподівань, а часто й безпосередніми учасниками боротьби за кращу долю України. Найвідомішим кобзарем , який привернув увагу громадськості того часу, був Остап Вересай. Це - кобзар, чиї думи про свободу та справедливість і сьогодні не втрачають своєї актуальності, людина, яка попри сліпоту з дитинства, сімдесят років поневірянь та переслідувань з боку жандармів, досягла значних результатів в народній епиці. Його постать, по праву, посіла гідне місце в історії України і заслуговує на увагу. 

Кобзар Лабза (як почали називати Вересая) володів могутніми мистецькими засобами впливу на слухача й намагався нести в народ лише високі етичні норми і правила, вироблені українцями впродовж багатьох віків, дарувати позитивні емоції, знаходити саме ті слова, яких від нього чекали. У репертуарі співця були думи: "Як три брати з Азова втікали", "Невольники на каторзі", "Буря на Чорному морі", "Бідна вдова і три сини", "Вітчим", "Хведір безродний, бездольний", "Сокіл і соколя", "Сестра і брат", "Івась Коновченко, Вдовиченко", сатиричні та гумористичні пісні: "Щиголь", "Дворянка", "Кисіль", "Хома і Ярема", "Бугай" тощо, а також багато побутових і танцювальних пісень та творів релігійного змісту.

Найбільшою популярністю користувалася на той час дума "Про правду й неправду". Іван Франко підкреслював, що ця пісня в тогочасному житті набула великого соціального звучання, і саме через неї О.Вересаю доводилося не раз зазнавати переслідувань від жандармів. 

Остап Вересай брав участь у концертах на Археологічному з’їзді в Києві, співав разом із хором під керівництвом Миколи Лисенка в будинку Михайла Старицького, у Музеї етнографії та старожитностей, у Соляному містечку, у Клубі художників на сніданку, влаштованому на пошану пам'яті Т. Шевченка, у Зимовому палаці - у переповненій залі понад 700 осіб слухали спів кобзаря Лабзи.

Була в житті пісняра й незабутня символічна зустріч з Кобзарем - "братом Тарасом". Тарас Шевченко відвідав старого Остапа Вересая в Сокиринцях і подарував йому свій "Кобзар", власноручно написавши: "Брату Остапу від Т. Шевченка". Завдяки своєму таланту Остап Вересай збуджував у слухачів почуття поваги до своєї історії, високі естетичні та патріотичні почуття. Це добре розуміли Т. Шевченко, П. Куліш, І. Карпенко-Карий, М. Лисенко, О. Русов, П. Чубинський, які пропагували творчість Вересая, опікувалися його долею. Іноземним приїжджим, які слухали Остапа Вересая, українські пісні у його талановитому виконанні відкрили досі незнану Україну, душу її народу, її історію.

Кобзарське мистецтво завдяки своїм давнім традиціям, тісним зв’язкам з народною культурою, незважаючи на утиски і переслідування царського уряду, страшні репресії та голод на Україні, вижило і збереглося до наших днів.

Бібліотека №13 підготувала виставку-досьє "Майстер збудження патріотичних почуттів" до 220-річчя від дня народження Остапа Вересая.       

Енциклопедія історії України: Т1. - К.: "Наукова думка", 2003. - 688 с.

В енциклопедії представлено відомості про видатних громадських діячів, учених, діячів культури та мистецтва, освіти, основні історичні події України, охарактеризовано життя українців в інших державах, надано відомості про окремих видатних людей планети, тим чи іншим чином пов'язаних з Україною та про вчених, які істотно вплинули на розвиток історичної науки.

Тема "Остап Вересай" розкрита на 480 с.   

Литвин М. Струни золотії. - К.: Веселка, 1994. - 118 с.   

В історії України є унікальне явище, що поєднує в собі невичерпну душу, незламну волю, співучий талант нашого народу, - кобзарство. Українські Гомери впродовж віків невтомно сповідували визвольні ідеї, оспівували героїку й незламний дух співвітчизників. Сліпі, вони крізь темінь уярмлення випромінювали світло правди і свободи, гнані, вони проповідували дух боротьби й незалежності, поневолювані, вони були провісниками волі. Виходці з народу, вони представляли весь народ. Недарма й наш геніальний поет Тарас Шевченко дістав високе й одухотворене ймення Кобзар. До великих кобзарів належить автор цієї повісті-есе, в якій він сївильовано й проникливо розповідає про історію кобзарського мистецтва, творчу й виконавську майстерність Боянів минулих часів, б’є у всі дзвони, щоб найзапашніші квіти українського фольклору - козацькі думи - "не вмерли, не загинули".   

Книжка розповідає про історію розвитку, становлення і сучасні проблеми українського кобзарства.  

100 видатних українців. - К.: Арій, 2006. - 496 с.    

Ця книга містить 100 коротких біографічних нарисів, історичних портретів видатних наших земляків, представників найрізноманітніших верств суспільства - мислителів, письменників, учених, митців, громадських, релігійних, політичних діячів, чиїми зусиллями впродовж віків творилася українська культура, формувався світогляд української нації. Протягом тисячолітнього буття нашої держави їхня діяльність висвітлювалася по-різному, залежно від волі тих чи інших можновладців, тож сподіваємось, що пропоноване видання, максимально наближене до історичної правди, дасть змогу читачеві оцінити постаті цих людей об'єктивно. Призначене для широкого читацького загалу, передусім тих,хто цікавиться українською історією, учнівської та студентської молоді.    

Тема "Остап Вересай" розкрита на 145 с.