Майже у кожної родини, особливо, де підростає малеча, є домашні тваринки. Діти завжди хочуть когось погладити, пригорнути, комусь віддати своє тепло і доброзичливість.
Напередодні Всесвітнього дня тварин до нас завітали вихованці садочка 398, щоб дізнатися про життя "братів наших менших". А іще є тваринки, у яких немає своєї домівки і вони вимушені в холод, дощ і сніг шукати прихистку.
А коли його немає, а якщо ніхто не зверне увагу на беззахисний клубочок із переляканими безпорадними очима, який всім своїм виглядом просить допомоги? Тоді що?
Людина з доброю душею, моя близька подруга Світлана, яку я не раз вмовляла розповісти про свій домашній скарб, якому вона приділяє весь свій життєвий час, нарешті здалася і погодилася. Я її переконувала, що нам, і дорослим, і дітлахам, неабияк потрібна ця зустріч. Світ став черствим. А ми повинні повернути людяність, тепло, доброчинність, поблажливість, співпереживання. Бо без цих чеснот у нас немає майбутнього.
І ось малята зручно влаштувалися. Ми поговорили з ними про те, які є тваринки. Чи мають діти вдома когось із них. Зразу хлопчики та дівчатка були не балакучі, соромилися.
А коли переглянули відео, познайомилися, які красунчики живуть у пані Світлани, як вона за ними віддано доглядає, годує, пестить, які вони охайні, веселі і в той же час спокійні, бо мають все необхідне для затишного життя, то наша малеча враз оживилася і наввипередки почала розповідати про своїх маленьких домашніх друзів.
А Світланочка Білан - це людина з великої літери і з безмежно добрим серцем. Вони з чоловіком викохали своїх трьох діток, які вже дорослі. І чарівна тендітна жінка, за покликом серця волонтер (а Світлана так себе не називає), віддає себе почесній справі. І все власним коштом. І, звичайно, діти допомагають.
Признаймося собі, не кожен з нас так вчинить. І після її теплих розповідей про кожного, бо всі котики і песики Світлани мають якусь свою історію, мені стало соромно від того, що я б так не змогла.
До останніх хвилин зустрічі діти так оживилися, що наввипередки розповідали про своїх домашніх улюбленців, а хто їх не мав, виявили бажання завести підопічних.
А головне, малеча впевнено собі закарбувала, що тваринок потрібно не кривдити, а берегти.
Отака щемна і повчальна у нас історія та тепла зустріч. Ви загляньте у очі всіх присутніх. Там таке доросле розуміння.
А тепер звертаємося до старшої аудиторії. Якщо вам потрібні надійні друзі, то ми знаємо де їх знайти (безкоштовно).
Немає коментарів:
Дописати коментар