Прийди, прийди до мене, неділенько зелена!

#бібліотеки_Соломянки

#бібліотека_13 #бібліопідвальчик_на_відрадному

#бібліотека_і_карантин

#бібліотека_onlinе

#зелені_свята

   "Прийди, прийди до мене, неділенько зелена!"

   Традицію святкування Трійці започаткували апостоли, які були учнями Ісуса Христа. У такий спосіб вони хотіли увічнити велику подію – зішестя на них та Діву Марію Святого Духа. Назва свята означає єдність Святого Духа, Бога-отця і Бога-сина.

   Зелені Свята (Трійця) перш за все – це свято відродження життя, свято перемагаючої весни на порозі літа, коли природа ніби святкує з людиною своє пробудження. Деякі тисячолітні традиції і обряди наших пращурів, звичайно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж таки зберегла, бодай, елементи і головні атрибути Зелених свят.

  Напередодні українці обов’язково прикрашали хату. Гілки дерев ставили біля вхідних дверей та воротях, встромляли у стріху. Господарські будівлі та подвір’я також прикрашали зеленими гілочками верби, клена, липи, акації, береста, ясеня, горіха, дуба. В хаті на стіл, накритий білою скатеркою, клали хліб –сіль, за образами – бузок і гвоздики.

   Долівку встеляли травою, серед якої запашний чебрець, осока, любисток, татарське зілля та полин «від чародійства». В горнятах і глечиках, що ставили на вікнах і на столах, — півонії, лілеї, фіалки, пижмо. Під іконами запалювали лампадку або свічечку, тьмяне світло якої, пробиваючись крізь густу зелень, навівало на серце почуття радості. У деяких регіонах існувала сувора заборона на використання з цією метою гілок осики, що на ній, за повір’я, повісився Іуда Іскаріот. Таке рослинне оздоблення оселі і двору називалося «клечанням» або «маєм».

   Найбільш поширеною рослиною для клечання був і залишається аїр. Аїр (в народі – лепеха), як його ще називали «татарське зілля», має дуже сильний приємний аромат свіжості. З його прикореневих стебел робили солодощі на зразок східних – висушували і зацукровували, ласощі за смаком не поступалися зацукрованому кореню східного імбиру. Аїр, дійсно, дістався селянам від татар, точніше від татаро-монгольського нашестя.

Татарське зілля монголи вважали культовою рослиною, вони свято вірили, що водойми, в яких росте аїр, чисті, і воду з нього можна пити без побоювань. Тому на шляху до сіл і селами завойовники розкидали у водойми шматочки кореневища аїру, так він і прижився у нас.  

   Наші селяни помітили, що навіть на болоті в заростях аїру менше роїться комах, ніж на інших берегах.

Тому аїр і стали збирати, і стелити на глиняні підлоги в бідних селянських хатах, щоб вивести не тільки мух і комарів та навіть тваринних бліх. Але обряд прикрашання будинків зв'язувався не з комахами, а з повір'ям, що прийдешні в будинок душі померлих зможуть сховатися, вселяючись в трави. Ось чому не вносили до хати осику, вербу і крушину. Через 3 дні після Трійці трави викидали або спалювали.

   Віряни цього дня відвідують святкову службу в церкві. Готуючись до Зелених свят, господині напередодні проводять генеральне прибирання у будинку та на подвір’ї. Звісно ж, вони також готують святкові частування, зокрема печуть хліб або коровай, аби порадувати своїх гостей найрізноманітнішими стравами.

   У народі прийнято вважати, що Зелені свята символізують межу між "навесні" і "влітку". У ці дні здавна дівчата плели вінки з трав і квітів, влаштовували посиденьки, одягали найсвятковіше вбрання. Ще один атрибут свят - солодощі, з якими зазвичай ходили в гості.

Вважається, що в дні Зелених свят особливу силу і здібності набувають трава, квіти, дерева, кущі - вони стають цілющими, отримуючи відповідну енергетику. Важливим атрибутом свята для багатьох дівчат є вінок - сплести який вони намагаються якомога гарніше, щоб потім пустити плисти по воді. Тим самим ворожать на майбутнього судженого.

   На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.

Молодь святкувала Зелені свята в гаях, на вигонах.

На Трійцю в деяких місцевостях України були і є дотепер звичаї, пов'язані зі священними деревами.

Вранці у Зелену неділю дівчата беруть харчі, закликаюь хлопців і з піснями-веснянками та гаївками йдуть у ліс чи в гай. Там грають, співають, хороводять, а потім сідають і разом їдять все, що принесли. Після цього шукають в лісі молоді берізки, що мають тонкі і довгі гілля-пруття — і з нього на самій березі завивають вінки, співаючи відповідних пісень.

"По саду ходжу, виноград саджу,

Посадивши та й поливаю,

Ой поливши та й нащіпаю,

Нащіпавши, віночка зів'ю,

Віночка звивши, на воду пущу:

Хто вінка пійме, той мене візьме… "

Хлопці можуть допомагати — кожний своїй дівчині — завити вінок на березі.

"Ой, зав'ю вінки та на всі святки,

Ой на всі святки, на всі празники…

На всі святочки, на годовії і на роковії… "

   Звивши вінок на живій березі, хлопці їх обережно відламують і доручають дівчатам. А дівчата забирають додому і пізнім вечором йдуть до води і пускають їх на воду, як на Купала, споглядаючи, чи швидко пливуть, чи не підуть під воду, чи з'єднається з іншим вінком, на який загадала дівчина, чи не пристане до берега.

   При цьому купатися і взагалі заходити в воду небажано: вважається, що в цей період з води виходять русалки, які могли втопити людину.

Хороша прикмети, якщо хлопець буде свататися на Трійцю - тоді життя молодих виявиться довгим і щасливим.

   В День Святої Трійці не можна копати город, орати, садити рослини, шити, колоти дрова та робити будь-яку іншу важку роботу. В давнину у цей день з’являлися казкові істоти, тому людям не можна було гуляти лісом і полем, адже мавки подорожніх зазивали сміхом і могли залоскотати.

   Цікаво, що кожна країна відзначає це свято по-своєму. Наприклад, італійці називають цей день Великоднем троянд. І символом Святого Духа виступають ароматні пелюстки троянди. У італійських храмах ними прикрашають приміщення, розкидаючи пелюстки по підлозі.

У Німеччині цей день прийнято величати Pfingsten («Пфінгстен»). У цій країні починаються вуличні заходи.

А у деяких англійських регіонах проводять церковні ходи, які англійці називають «Духовними прогулянками».

У французів прийнято у цей день сурмити у труби, нагадуючи про те, що із небес зійшов Святий Дух. Починаються Духовні ярмарки за участі духових оркестрів. Співає народний хор. Жителі Франції танцюють, варять пиво, організовують «сирні перегони», влаштовують забавні турніри.

   Ще в старовину служителі церкви звинувачували народ у язичницьких забобонах і пов'язано це було з повір'ями про русалок. Не всі традиції Трійці дня дійшли до нас. Багато чого забулося, а дещо видозмінилася до невпізнання. Але, тим не менш, свято живе досі і з християнськими і народними традиціями.

   Пропонуємо вам відеоряд спогадів щорічних святкувань Трійці у бібліотеці 13 під власний обрядовий супровід.