#бібліотеки_Соломянки #бібліотека_13 #бібліопідвальчик_на_відрадному #бібліотека_і_карантин #бібліотека_onlinе#ПРОЧИТАННЯ#лялькова_вистава
Бібліотека 13 запрошує вас на лялькову онлайн виставу до байки Л. Глібова "Зозуля і півень".
Автор, голос за кадром, декорації - родина Колесникових- Радочка і мама Наталія.
Леонід Іванович Глібов - це ім’я відоме кожному українцеві. Воно стоїть в одному ряду із іменами всесвітньо-відомих байкарів: Езопа, Лафонтена, Крилова. Саме як байкар Глібов здобув широке визнання в українській літературі. Він виставляв на посміховисько одвічні суспільні біди, надаючи їм українського забарвлення. Жива, багата мова, легкість діалогів та дотепність байок зробили їх популярними серед дітей і дорослих.
Багатомільйонний український читач з глибокою любов’ю і повагою згадує ім’я Леоніда Івановича Глібова, талановитого байкаря, видатного майстра художнього слова, твори якого зайняли почесне місце в українській класичній літературі. Життя поета було сповнене напруженої творчої праці, щирого прагнення допомогти рідному народові «живим словом правди і просвіти».
Народився Л. І. Глібов 5 березня 1827 року у селі Веселий Поділ на Полтавщині. Батьки його не цуралися народних звичаїв. Маленького Леоніда рідні звали Льолик. Він був веселим і жвавим хлопчиком, дуже любив рослини і квіти. Вдома охоче доглядав за квітами. Його прозвали жартома „квітчастий король”.
До школи Льолик спочатку не ходив, а вчився вдома. Учителькою була мати Орина Гаврилівна, культурна, освічена жінка.
Змалку мав добру душу і чутливе серце. Захоплювався книгами, і сам почав писати: поезії, казки, байки.
У 13 років Леоніда відвезли до Полтави у гімназію. Він швидко подружився з учнями. Але, уперше відірвавшись від дому, хлопець так занудьгував, що йому снилася рідна оселя. Ця туга вилилась у вірш, над яким він старанно вивів назву „Сон”. Це був перший вірш Глібова.
Леонід Іванович дуже любив дітей. Декілька років працював учителем географії та історії. Але важка хвороба змусила припинити викладацьку діяльність. На 66-му році життя від астми і хвороби серця Л. Глібов помер. Весь Чернігів проводжав його в останній путь. Труну несли на руках.
Залишив відомий український байкар Глібов великий доробок: байки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки з відгадками, акровірші, які дуже подобаються дітям.
ЗОЗУЛЯ І ПІВЕНЬ
Байка
— Як ти співаєш,
Півне, веселенько...
— А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
Виводиш гарно так і жалібненько,
Що іноді аж плачу я...
Як тільки що почнеш співати,
Не хочеться й пшениченьки клювати,—
Біжиш в садок мерщій...
— Тебе я слухала б довіку, куме мій,
Аби б хотів співати...
— Ах ти, голубонько, ти, кралечко моя,
Поки співаєш на калині,
То й весело мені, і забуваю я
Свою недоленьку, життя своє погане
Та безталанне.
А тільки замовчиш
Або куди летиш,—
Заниє серденько, неначе на чужині...
І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю,
Та виглядаю все Зозуленьку мою.
Як гляну на тебе — така ти невеличка,
Моя перепеличко, А голосочок-то який!
Тонесенький, милесенький такий.
Куди той соловей годиться?
— Спасибі, братику, за добреє слівце.
Як не кохать тебе за се?
І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
І далебі, що так,— пошлюся я на всіх.—
Де взявся Горобець, послухав трохи їх
Та й каже: — Годі вам брехати
Та одно другого знічев'я вихваляти! —
Пурхнув — та й був такий,
За що ж,— хто-небудь попитає,
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.
(1853)
За сюжетом зозуля і півень займаються вихвалянням співочих талантів один одного і тільки горобець не бажає бути підлесником і тому говорить їм правду, зауважуючи, що музика їх поганенька.
Один хвалить іншого тільки тому, що той похвалив його. І не важливо для них - істина це чи просто лестощі. В останніх рядках цієї байки і написана мораль, яка полягає в тому, що і тоді, і зараз лестощі були та є втішні людям і для того, щоб зайвий раз почути приємне про себе, вони готові лестити іншому. Це поганий спосіб самоствердження, коли об'єктивна думка нікому не потрібна, а для підняття самооцінки і самозамилування досить визначити собі коло спілкування, де кожен буде хвалити іншого. Хитрі люди використовують цей прийом для досягнення своїх цілей. А це не гідно і аморально.
Немає коментарів:
Дописати коментар