Міжнародний день музеїв

#бібліотеки_соломянки #бібліотека_13 #бібліопідвальчик_на_відрадному #бібліотека_і_карантин #бібліотека_onlinе#міжнародний_день_музеїв#музей_в_бібліотеці

   "Подих історії, в скарбах залишений" - віртуальна екскурсія в етнокімнату-музей предметів побуту української народної старовини бібліотеки 13 до Міжнародного дня музеїв.

   Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись.

   Збираючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, предмети побуту української народної старовини, ми мали на меті зберегти для майбутнього покоління нашу етнографічну історію, донести до наших днів колоритне надбання дідів-прадідів, вести народознавчу освітньо-виховну роботу серед молоді і діток району.

   Надбання нашої етнокімнати формують образ сільського життя, створюють відчуття справжнього занурення в колорит українського села. Тут можна відчути «душу» нашого народу. Іноді здається, що в таких старовинних хатах зберігається символічний ключ від таємниці і суті нашого буття.

   Вкладаючи в ці історичні декорації живий дух працьовитого і веселого українського народу ми представили для широкого кола користувачів бібліотеки, мешканців району, гостей столиці зразки предметів побуту, одягу. Наша "Хата під стріхою" - це жива казка з духом наших пращурів, скарбниця пам'яток традиційної культури народного мистецтва українців, етнографічних раритетів.

   Здавна на Україні був такий звичай: кожен, хто заходив до хати, мав поглянути на покуть, на ікони, привітатися до них, тим самим віддаючи шану сакральному простору оселі і показуючи, що в душі немає лихих намірів. Наші ікони-обереги подаровані нам з Житомирської та Волинської областей.

  Тут можна побачити етнічне вбрання з регіонів нашої країни.

   В Україні здавна садили льон, коноплі. Ми маємо зразки як тіпаних волокон цих видів промислових сільськогосподарських культур, так і ткані вироби. Є у нас дуже яскраві рядна і надзвичайно гарні вишиті колишніми господинями рушники, подушки з вишивкою.

   Український традиційний рушник – це прямокутний шмат лляного чи конопляного полотна, що має на кінцях, а часто і на всьому полі різноманітні вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї предків, несуть інформацію про добро, достаток, здоров'я. Рушники є символом матеріальної культури слов'ян, важливою складовою обрядів та ритуалів.

   Вишивати рушники – давній український народний звичай.

   Маємо колекцію вишитих жіночих сорочок та побутових речей.

 Експозицію по текстилю доповнюють живописні твори народних художників, а ще є вишиті картини українських умільців.

   Рідкісним експонатом етнокімнати є дерев'яна дитяча колиска, яка металевим гаком підвішувалась до сволока під стелею.

   Маємо коромисло – дугоподібну дерев’яна вигнуту палиця для ручного перенесення вантажу із зарубками або гачками на кінцях, за які і зачіплюється вантаж. У нашому випадку - відра з водою.

   Є дерев'яна прядка, гребені для прядива.

  Чавун – посудина, горщик із чавуна (сплав заліза з вуглецем).

   Діжки. Це - циліндрична дерев'яна посудина, виконана в бондарській техніці (із окремих клепок і стягнена дерев'яним або металевим обручем).

   Дерев'яні корита - довгаста посудина для замісу тіста, купання дітей, годівлі або напування тварин, птиці. У господі їх було декілька. Воно виготовлялося з дерева: половинку розколотої колоди обробляли й видовбували з плоского боку. Корита бувають зазвичай вербові, липові, осикові.

   Є плетений виріб ХХ ст. - кошіль з лози. Дерев'яні сита, ціп, рубанок, киянка, лопата для висаджування хліба в піч, рогачі (вилошники), серп.

   Рубель – відноситься до старовинного знаряддя селянського домашнього вжитку — вузька дерев’яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання (прасування) білизни переважно з домотканих або грубих тканин. До нього в парі використовують дерев'яну качалку, на яку й намотують білизну.

   Маємо і вугільну праску або ж залізко – елемент побутової техніки для вирівнювання складок і заминів на одягу (прасування).

   На столах розміщене різноманітне начиння.

 Макітри – конусоподібний посуд, виготовлений із випаленої глини, для сходження тіста або для перетирання маку макогоном чи подрібнення інших харчових продуктів.

    Різноманітні глиняні глечики (гладишки).  

  Один з них (наша гордість) дістався нам з чернігівських археологічних розкопок. Є тарілки з глини (мальована кераміка), дерев'яні ложки, черпаки декоративно-ужиткові речі.

   Прикрасою такого чудового раритетного надбання є велика дерев'яна ступа з костилем. Хтось колись у ній перебивав мак для начинки у пиріжки. Скажу по секрету, серед них була і я.

Гарним доречним тандемом до наших експонатів є неперевершені вироби з глини доброї нашої близької знайомої і помічника бібліотеки, народного майстра Наталії Бойко.

   Зайдеш до кімнати, сядеш на лаву, вдихнеш повітря із запахом бабусиних сіней, під ногами домоткана картата доріжка, і відчуваєш зв'язок з минулим, яке ніби клечать на Зелені свята лікує, надає сил. І така гордість заходить до душі. Ми все правильно зробили. Нехай діти знають і люблять своє українське.

   А наші народознавчі обрядові свята традиційно святкуються в етнокімнаті, де ви зможете побачити сутність українського народу, який віками творив культуру, традицію, пісню, мистецтво. І ви відчуєте той сакральний простір, який живить кожного з нас, почуєте пісню рідного краю. І вона вже ніколи не перестане звучати у вашій душі…