Онлайнова зустріч із письменницею Валентиною Захабурою

    У рамках Тижня дитячого читання на Публічні бібліотеки Солом'янки відбулася онлайнова зустріч із письменницею, авторкою "Ой, Лише, або З чим їдять вундеркіндів", "Ой, Лише, або Як потрапити в халепу", виконавицею пісень, бібліотекаркою з дитячої бібліотеки №9 Шевченківського району, мрійницею і мандрівницею Валентиною ЗАХАБУРОЮ Valya Zakha-Bura. Було цікаво і класно! Наступного разу - приєднуйтесь!

Микола Васильович Гоголь

    Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 року (за іншими даними 19 березня (31 березня) 1809) в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. Саме сьогодні, 31 березня, хочемо запропонувати вам цікаві факти про Миколу Гоголя - кумира літературного Петербурга, який мавпував Росію й оспівував тодішню Малоросію, який викликав захват і обурення сучасників. Нащадкам він залишив ідею національного визволення і майже містичну біографію. Факти про автора «Тараса Бульби» і «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» не менш цікаві, ніж легенди.

    Факти з життя Миколи Гоголя:

  Микола Гоголь – класик російської літератури родом з Полтавщини. Справжнє прізвище письменника – Яновський, однак відомо, що він використовував ще 7 псевдонімів. Село Василівка, в якому народився Микола Гоголь, нині має назву Гоголівка або Гоголеве. У Гоголя було 5 братів і 6 сестер, однак більшість із них померли в дитячому віці. Сестрам Гоголя дістався особливий брат, який сам кроїв для них сукні й в’язав на спицях!

  Кулінарія – ще одна пристрасть письменника поруч з рукоділлям. Умінням готувати галушки він проявив себе як справжній полтавець. Гоголь-моголь – так письменник жартома називав свій авторський напій, яким пригощав друзів. Інгредієнти цього «гоголю-моголю» - ром і козяче молоко. Сором’язливість змушувала письменника ніяковіти у товаристві з незнайомцями. Однак це не завадило йому подорожувати Європою і навіть відвідати Єрусалим у якості паломника. Мандрівки прекрасними країнами Гоголь здійснював за кошт знайомих, які погоджувались узяти його з собою. Не маючи заощаджень, він оплачував своє утримання байками, якими потішав компанію. У довгій дорозі цікавий співрозмовник – на вагу золота.

  Довгий ніс – причина страждань сором’язливого Гоголя. На його прохання художники змінювали форму носа у прижиттєвих портретах. Робили це кожен по своєму, тому обличчя письменника на картинах буває різним. Маленький зріст письменника теж не додавав йому впевненості у житті. Та це не завадило Гоголю-ліцеїсту опанувати студентську сцену. З неї він викликав сміх не зовнішнім виглядом, а гострим слівцем і чудовою акторською грою.

  Пропозицію руки і серця видатний письменник зробив раз за все життя, але отримав відмову. Ім'я його обраниці – Анна Вільєгорська, яка не погодилась на шлюб із Гоголем за 2 роки до його смерті.

  Шкільні успіхи Гоголя зводились до гарного малювання, а ось за писемні твори вчителі високих оцінок не ставили. Дебют письменника – поема «Ганц Кюхельгартен», також не отримала схвалення московських критиків. У розпачі молодий Гоголь викупив усі примірники книги і спалив їх! Так само він неодноразово спалював «Мертві душі»! Перед написанням «Тараса Бульби» Микола Гоголь три місяці гостював на Волині, яку згодом там і змалював. Долоні дорослого Гоголя часто бували липкими від цукру. Автор «Ревізора» був знаним солодкоїжкою і завжди тримав під рукою шматочки рафінаду.

  Микола Гоголь не переймався зовнішнім виглядом – його пожитки, які впорядковували після смерті, виявились просто купою зношеного одягу. Все майно, що залишилось після письменника, оцінили в менш, ніж 44 рублі. Жалюгідна сума, якщо зважити, що на благодійність Гоголь жертвував тисячами. Пушкін подарував Гоголю не лише сюжет повісті «Мертві душі», а й мопса на кличку Джозі. Собака став улюбленцем письменника, але той дбав про тварину ще гірше, ніж про себе. Смерть Джозі після тривалого недоїдання штовхнула генія до депресії.

  Сюжет повісті «Вій», за словами автора – дослівний запис народних переказів, а не його творчість. Проте досі жоден дослідник не знайшов бодай натяків про Вія у фольклорі. Гарний почерк, за словами письменника, він виробив під час праці держслужбовцем. Це все, що подарували йому 3 роки офісної роботи. Заповіт Микола Гоголь написав за 7 років до смерті.

  За 9 днів до смерті письменник спалив усі папери зі свого портфеля (а разом з ними й другий том «Мертвих душ») й провів ніч у сльозах й молитві. Ймовірна причина смерті нашого талановитого земляка – добровільна відмова від їжі. Легенди про поховання письменника живцем (у стані коми або летаргічного сну) вже спростовані.

День в історії

31 березня 2020 рік - цей день в історії:

1284 - Єпископом Елі засновується Пітергаус, найстаріший і найменший коледж Кембріджського університету.

1770 - Англійський мореплавець Джеймс Кук, обстеживши Нову Зеландію і з'ясувавши, що вона - острів, покидає її і бере курс на захід - на Австралію.

1831 - Квебек і Монреаль отримують статус міст.

1889 - Офіційне відкриття Ейфелевої башти. Конструктор башти Гюстав Ейфель поставив на вершині башти французький прапор. Підійматися вгору тоді доводилося по сходинкам.

1900 - У Франції прийнятий закон, що обмежує робочий день жінок і дітей 11 годинами.

1917 - США купують у Данії Віргінські острови за $25 млн.

1917 - У Києві відкрито першу українську гімназію.

1923 - В Нью-Йорку пройшов перший танцювальний марафон. Переможницею стала Алма Каммінгс, що протрималася на ногах 27 годин.

1923 - Муссоліні обмежує робочий день в Італії 8 годинами.

1973 - у хіт-параді журналу «Billboard» уперше з'явився альбом гурту «Pink Floyd» «The Dark Side of the Moon» і залишався в сотні кращих протягом наступних 14 років.

1991 - На референдумі в Грузії 90 % населення голосує за незалежність.

1993 - під час зйомок епізоду фільму «Ворон» випадково загинув американський актор Брендон Брюс Лі, син Брюса Лі.

31 березня 2020 рік - народились:

1499 - Пій IV (справжнє ім'я Джованні Анджело де Медічи), Папа Римський (1559-1565).

1596 - Рене Декарт, французький філософ, математик, фізик. Поклав початок аналітичної геометрії.

1685 - Йоганн Себастьян Бах, німецький композитор.

1693 - Джон Гаррісон, англійський учений, винахідник хронометра.

1809 - Микола Васильович Гоголь, український та російський прозаїк, драматург.

1882 - Корній Чуковський (Микола Васильович Корнєйчуков), російський письменник українського походження («Мойдодир», «Тараканище», «Айболить»), літературознавець, критик, перекладач.

1934 - Джонс Ширлі, американська актриса і співачка.

1943 - Крістофер Вокен, американський актор («Мертва зона», «Кримінальне чтиво»).

1955 - Енгус Янґ, шотландський рок-музикант, гітарист австралійського гурту «AC/DC».

1976 - Колін Фаррелл, ірландський актор, що знімається в Голівуді.

Всеволод Нестайко "В країні сонячних зайчиків"

До тижня дитячого читання пропонуємо 

вашій увазі цікаву дитячу книжечку 

Всеволод Нестайко 

"В країні сонячних зайчиків"

в бібліотеці №13.

   Карколомні пригоди й чарівні перетворення, загадкові зникнення й несподівані з’яви, сміх, веселощі, сльози, розпач — все це химерно переплелося в іскрометних і вигадливих повістях-казках Всеволода Нестайка. 

    Казковий світ Всеволода Нестайка захоплює, в ньому є все, що робить дитину щасливою, радісною, вчить бути хорошою людиною. Повість «В країні Сонячних Зайчиків» не стала винятком. Одне з перших надрукованих видань, захоплює своїм дивним чарівним світом, багатством краси, якого не можна знайти ніде більше. Це цікава розповідь про казкову країну та її мешканців – рудоволосих зі смішними веснянками на обличчі. Ластовинія - чарівне місце схоже на рай, тут дуже добре та весело, а всі його мешканці – естрадно-циркові артисти. Гамірне безтурботне життя йде своїм кроком. І все б було просто чудово, якби на країну не напали злі хуліганці. Дуже страшні та безпощадні, вони знущаються над ластовенятами, особливо не люблять маленьких діток. Тому останні змушені шукати прихисток в тропічному лісі. Панування недобрих мешканців Хуліганії продовжується поки до країни не потрапляє маленький хлопчик Веснянка. Тепер все може зміниться, можливо з його появою всі мешканці чарівного світу знову заживуть весело та безтурботно?! Дізнатись, як же буде розвиватись ця неперевершена оповідка далі Ви можете прочитавши «нестайківську» книжку до кінця.

    Всеволод Нестайко — беззаперечний класик сучасної української дитячої літератури. Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піонерія». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році. Майже п’ятидесятилітній шлях у дитячій літерарурі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п’єc. Найвідоміші з них «В Країні сонячних Зайчиків» (1959), «Супутник ЛІРА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), «Робінзон Кукурузо» (1964), «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982), «П’ятірка з хвостиком» (1985), «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988), «Слідство триває», «Таємничий голос за спиною» (1990), «Неймовірні детективи» (1995) та інші непересічні твори.

    Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими. За творами Всеволода Нестайка знімалися фільми, що завоювали міжнародні нагороди. Телефільм «Тореадори з Васюківки» одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) — головну премію (1969). Кінофільм «Одиниця з обманом» премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984) та відзначено спеціальним призом на кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985).

   Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки, премії імені Миколи Трублаїні, премії імені Олександра Копиленка. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андесена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Ганс Християн Андерсен "Снігова королева"

    Вашій увазі, наші маленькі користувачі, бібліотека №13 пропонує "Снігову королеву" Ганса Християна Андерсена, геніального данського казкара, ілюстровану Владиславом Єрком, видавництва        "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", 2000 року видання.

   Ганс Християн Андерсен, звичайно, не український письменник, та ми не могли оминути увагою славетне видання українською його “Снігової королеви”. Тим паче, що саме завдяки вишуканову стилеві ілюстратора В. Єрка, це видання є однією з найвідоміших за кордоном українських дитячих книжок. Ця казка з такою холодною назвою уже майже 200 років зігріває мільйони дитячих сердець у всьому світі. «Снігова Королева» — своєрідна візитна карточка видавництва у міжнародному книжковому світі. Це, мабуть, найдивовижніша дитяча книжка, яку я бачив у своєму житті — так відгукнувся про Єркову «Снігову королеву» всесвітньо знаменитий Пауло Коельо.

 Ілюстрації Єрка здобулися на тисячі щонайзахопливіших відгуків і рецензій по всьому світу. «Єрко-геніальєрко» — так люблять називати знаменитого ілюстратора колеги. Нагороди: Ґран-прі національного конкурсу «Книга року-2000», перемога в номінації «Найкрасивіше видання» національного конкурсу «Книга року-2000», перемога в номінації «Дитяче свято» національного конкурсу «Книга року-2000», 1-ша премія національного конкурсу «Мистецтво книги України», «Найкраща дитяча книжка-2006» (США), Фонд Андерсона.

  Коротко про зміст. Кай і Герда міцно подружилися. Але, в їх безхмарний світ пробралася Снігова королева, яка викрала хлопчика і залишила жити в царстві холоду і льоду. Кай заворожений. Дівчинка проходить безліч випробувань. Їй пропонують залишитися в теплі і затишку, але вона боса і без теплого одягу, мороз, не лякаючись розбійників , самої “Снігової королеви” домагається своєї мети. Рятує друга і повертається до бабусі.

Іван Малкович "Абетка"

    Тиждень дитячого читання має давні традиції та набув для нас сьогодні особливого змісту, адже в наш час інтенсивного розвитку інформаційних технологій та швидкого Інтернету, надзвичайно важливо зберегти в дітях любов до читання. Нічого не може замінити спілкування дитини зі справжньою книгою, а бібліотеки для дітей у сучасному світі залишаються чи не єдиним осередком дозвілля, де культивують читання, навчають дитину не просто читати, а систематично думати та аналізувати. У теперішній час тиждень дитячого читання набуває особливого значення – допомагає дітям відчути радість спілкування з книгою, нагадує дорослим про значення друкованого слова у дитинстві, привертає увагу до проблем дитячого читання. 

    Бібліотека №13 пропонує вашій увазі "Абетку" Івана Малковича з ілюстраціями Костя Лавра, видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", 1999.

    Спочатку було Слово… А перед словом, звісно ж, літери. Отож і нашу добірку найзнаковіших книжок незалежної України ми й розпочинаємо з “Абетки” Івана Малковича. Саме з неї почалася історія видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, і саме з неї починають свій шлях читачів майже всі маленькі українці.

«Дивовижні пригоди звичайних речей»

   До тижня дитячого читання пропонуємо вашій увазі цікаву дитячу книжечку 

Марини та Сергія Дяченків

«Дивовижні пригоди звичайних речей» 

в бібліотеці №13.

    «Дивовижні пригоди звичайних речей» – перша книга серії казок від відомих письменників Марини та Сергія Дяченків. Якщо придивитися і прислухатися – виявиться, що самі звичні речі, що нас повсякденно оточують, живуть своїм цікавим життям, часом непростим, але проблеми їхні ми, люди, можемо допомогти розв'язати! Полохливий поїзд більше не боїться птахів, допитлива річка здійснила свою давню мрію, звичайний шарфик пережив подвійне перетворення, а водогін став справжнім музикантом! Ці та інші дивовижні пригоди звичайних речей, описані в цій добрій книзі, стануть справжнім відкриттям для кожної допитливої дитини!

    Марина та Сергій Дяченки — українські письменники, що працюють у жанрі фантастичної літератури. Звання найкращих фантастів Європи отримали на міжнародному фестивалі Єврокон-2005. Автори близько 200 авторських книг (разом із перекладами іншими мовами, перевиданнями) загальним тиражем в більш ніж мільйон примірників. Дебютували у 1994 році романом-фентезі «Брамник», за який отримали премію «Єврокону» (1996). Марина та Сергій Дяченки – лауреати більш ніж 80 літературних нагород у царині фантастики, 2005 року на Всесвітніх і Всеєвропейських зборах фантастів «Єврокон» у Глазго їх було визнано найкращими фантастами Європи. У 2007 році Дяченки ввійшли в «ТОП-100 самих впливових українців» за версією журналу «Кореспондент». У 2013 році переїхали на постійне проживання до США.

"Ми будем славить його перед цілим світом живе й святе Шевченкове ім'я."

    До щему приємні спогади бібліотечного життя. "Ми будем славить його перед цілим світом живе й святе Шевченкове ім'я." Давні добрі друзі бібліотеки 13 - колектив "Веселочка" (мешканці Солом'янського району) під керівництвом Олександра Федоровича Середенка виконають пісню "Реве та стогне Дніпр широкий". Текстом цієї пісні стали дев'ять строф з балади Тараса Шевченка «Причинна», написаної орієнтовно в 1837 році в Петербурзі. Це один з ранніх творів поета.

    Датується орієнтовно на підставі свідчень Шевченка в автобіографії (де він називає «Причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в III відділі у справі Кирило-Мефодіївського братства 21 квітня 1847 року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші 1837), а також на підставі повідомлення Євгена Гребінки в листі до Григорія Квітки-Основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка».

    Назва — «Реве та стогне Дніпр широкий» — це перший рядок балади. Музику до неї написав педагог і композитор Данило Крижанівський. Вгорі над нотами він написав: «Присвячую Марку Кропивницькому». Коли Кропивницький прибув на гастролі з українською трупою в Одесу, Крижанівський показав йому нотний аркуш з присвятою. Програвши її на фортепіано, режисер обійняв гостя і назвав пісню шедевром. Незабаром, після однієї з вистав, оркестр і хор почали цю пісню, і її підхопив зал, люди підвелися… Так уперше прозвучала пісня, яка стала своєрідним гімном українців.

    Перші два надруковані наклади збірки пісень з нотами (1884 та 1886 року), де була і ця пісня, конфіскувала поліція. З третьої спроби — вперше разом текст вірша Тараса Шевченка і ноти Данила Крижанівського були надруковані у 1886 році.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

Сашко Дерманський "Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ"

До тижня дитячого читання пропонуємо вашій увазі цікаву дитячу книжечку 

Сашко Дерманський 

"Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ" 

в бібліотеці №13.

    «Це друга книжка майбутньої трилогії «Чудове Чудовисько». Щиро вважаю, що цією повістю Сашко Дерманський починає справджувати найсміливіші надії на успіх нової української дитячої літератури... Після прочитання рукопису мене від радості аж розпирало. Засмучувало одне: я не мав з ким поділитися нею, адже на той час ніхто ще книжки не читав. Я зателефонував авторові і не менше двадцяти хвилин «оспівував» його нову повість. Тоді примчав додому і запропонував рукопис синові. Далі не спав до третьої ночі, вдоволено наслухаючи, як він нестримно сам до себе гигоче, і вгадував, про що саме він у цю мить читає. Я мало не пурхав, коли син, дочитавши, забіг до мене і ми напівпошепки – бо ж усі давно сплять! — смакували найефектніші епізоди і мріяли про український Голлівуд, адже «Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ» ще й надзвичайно кінематографічна річ... А тепер ось не можу дочекатися, коли цю книжку нарешті надрукують, щоб і ви, любі читачі, змогли втішно порозкошувати...» (Іван Малкович.)

    Історія про незвичайну дружбу дівчинки Соні та монстрика Чу,  «рожевого кольорову та ще й у синій горошок», яскраво наповнена фольклорним, фантастичним та реальним світами. Основна сюжетна лінія книги розвивається довкола загадкового зникнення авіалайнера, в якому перебували батьки головної героїні, Соні. 
    Перед читачем постає химерна детективна історія, адже, як дізнаємося з тексту, пошуки літака відкривають завісу над таємницею створення світу й утверджують існування «Тих-Що-Над-Нами». Загроза проникнення у світ людей монстрів з Країни Жаховиськ та Країни Страховиськ, що існують у двох паралельних світах, є тим екстремальним випадком, який підштовхує персонажів робити вибір між «добром» і «злом». Виявляється, не всі монстри можуть бути потворними, як у випадку з вірним товаришем Соні, чудовиськом Чу. І, як зауважує сам Цар Країни Жаховиськ: «…страшний не той, у кого потворна зовнішність, ні… Страшний той, хто негарний усередині, у кого душа потворна».

    Сашко Дерманський — чи не найталановитіший і найпопулярніший в Україні молодий дитячий письменник. Літературний редактор дитячого журналу «Стежка».

    Перші вірші для малечі опублікував 2001 року. З того часу було надруковано в періодичних дитячих виданнях чимало його віршів, оповідань та казок. Член Спілки письменників України.

    Автор десяти дитячих повістей та казок, серед яких: «Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Король буків, або таємниця Смарагдової книги» та ін.

«Весь світ-театр, а люди в нім актори»

  

    Перші оперні театри з'явилися в середині XVII століття спочатку в Венеції, а потім в інших містах Італії і призначалися для розваги аристократії. У XVIII столітті глядачем оперних театрів стала і буржуазія. Оперні театри перетворилися з палацових театрів в державні опери.

    Поняття «оперний театр» включає в себе не тільки будівлю театру, а й установу. Під цим можна розуміти як постійну трупу театру (солісти театру, хор, балетна трупа, оркестр, статисти), так і художніх керівників (директор, диригенти, режисери, драматурги, помічники режисера), адміністрація, каси, гардероб і театральні майстерні.

    Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка — театр опери і балету у Києві, заснований 1867 року. Театр розташований на вул. Володимирській, 50. Незважаючи на свою відносно коротку історію, театр здобув визнання далеко за межами України. Самобутні інтерпретації класичної музичної спадщини і сучасних творів, виняткової злагодженості оркестр і хор, талановиті солісти, яскраві й самобутні виконавські традиції дозволили театру досягти мистецьких вершин і посісти важливе місце в сьогоденній музичній культурі Європи.

«Світ духовності і краси»

    27 березня відзначають своє професійне свято всі працівники театру, а разом з ними мільйони небайдужих глядачів. День театру щорічно відзначають в усьому світі з 1961 року після відповідного рішення на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО.

    Вперше про театр згадується в джерелах, що датовані 497 роком до н.е. В них говориться про проведення свята, присвяченого богу Діонісу. Перша будівля театру з’явилась у Римі в 55 році до н.е., там виконували вірші та невеликі п’єси, переспіви легенд та міфів.

    Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році, а через 24 роки з’явилася перша українська п’єса «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського.

   Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається і приносить нам радість. Театр має виключно важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. На сьогодні в Україні функціонують понад сто театрів. Рекордсменом за їх кількістю є Київ.

    До Міжнародного дня театру бібліотека  №13 пропонує вашій увазі відео майстер-клас з паперопластики (балерина)  «Світ духовності і краси».

Етнокімната - музей предметів побуту української народної старовини "Хата під стріхою"

    Користувачі бібліотеки 13 не з розповіді знають про нашу етнокімнату - музей предметів побуту української народної старовини "Хата під стріхою". Частенько на краєзнавчі заходи або екскурсії до нас навідуються школярі та вихованці дитячих садочків. Народна світлиця відкриває перед ними красу бабусиної пісні, пам'ять родоводу, неповторність української оселі, життєйську мудрість та витончену поезію свят і обрядів, а головне – тут формується національна свідомість юних, виховується патріотизм, запліднений народним духом.

    У музеї експонуються речі домашнього вжитку, предмети побуту, знаряддя праці, національне вбрання.

    Найцікавіші експонати – прялка, потемнілі від часу ікони, дерев’яні ночви, ступа, рублі та качалки, вугільна праска, сита, дитяча колиска, рогачі (вилошники), глиняні глечики, макітри, ціп, серп, коромисло та багато іншого. Подіуми для експозицій переходять у дерев'яну лаву. Нашою гордістю є старі вишиті жіночі сорочки з домотканного полотна, які подарувала бібліотеці наша користувачка. Давній обереговий код випромінюють вишиті рушники. А стежечкою до цього скарбу є різнокольорова ручної роботи доріжка. І віє духом старовини.

Джордж Орвелл "1984"

    Джордж Орвелл (Ерік Блер) — англійський письменник, журналіст, чиї два романи, «1984» і «Колгосп тварин», видані більшим тиражем, ніж будь-які книги інших авторів 20 століття. Його роботи відзначаються гостротою, глибоким усвідомленням несправедливості, сильним спротивом тоталітаризму. Роман «1984» розповідає історію Вінстона Сміта і його деградації під впливом тоталітарної держави, в якій він живе. Перекладений 62 мовами.

Пропонуємо вашій увазі цікаву новинку

Джордж Орвелл "1984" 

в бібліотеці №13.

    "1984" — один з найголовніших і вже точно найважливіший роман минулого сторіччя. Важко пригадати якийсь інший літературний твір, який би без зайвої манірності, настільки ж чітко, прадиво і жорстоко поставив перед загалом таку ж важливу проблематику. А саме: що таке влада? Яка її природа? Куди прямує сучасне суспільство? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою — фізична смерть індивіда, а чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою? Чи можливий бодай найменший прояв свободи, нехай навіть у вигляді можливості мати свої власні глибоко приховані, вільні від примусу думки, в умовах абсолютної тоталітарної влади?

День Національної гвардії України

    26 березня в нашій країні відзначають День Національної гвардії України. Цілісність і єдність багатонаціонального українського суспільства, повага прав і свобод людини, дотримання законності та правопорядку, традиції активних і здорових народних ініціатив - запорука життя і процвітання держави, її цінності та національна ідея. На захист цих цінностей покликана еліта українського суспільства - Національна гвардія України.

    День Національної гвардії України — свято України. До 2000 року відзначалося щорічно 4 листопада у день прийняття Верховною Радою України 1991 року Закону України «Про Національну гвардію України». Після перейменування Внутрішніх військ МВС України у Національну гвардію 2015 року відзначається 26 березня.

  Безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України здійснює командувач Національної гвардії України, який призначається та звільняється Верховною Радою України за поданням Президента України.

    Сучасна Національна гвардія України, загальна чисельність якої не перевищує 60 тисяч військовослужбовців - підрозділ, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України та має правоохороні функції, була створена 12-го березня 2014-го року Законом України «Про Національну гвардію України». До її складу увійшли внутрішні війська України, добровольці і патріоти, що стали на захист народу і державності України в один з найважчих моментів у новітній історії країни посягань на її цілісність і суверенітет.

   

    У цей День ми вітаємо гвардійців і їх родини! Бажаємо їм Божого благословіння, високого професіоналізму, здоров’я і стійкості! Дякуємо за вірність присязі, військовому та громадянському обов’язку, відданість Українському народові.

"Нестрашна енциклопедія безпеки для дорослих та дітей"

Пропонуємо вашій увазі цікаву книжечку 

"Нестрашна енциклопедія безпеки для дорослих та дітей" (автори —  Світлана Казьміна та Валентина Баланова)

в бібліотеці №13.

    Безпека життя дітей турбує кожного. Як зробити так, щоб малюки скрізь і завжди почувалися повністю захищеними від будь-яких неприємностей? Ця книга — своєрідна пігулка для батьків від переживань за безпеку дітей. З книги ви дізнаєтеся про те, як захистити свою дитину від викрадача в реальному житті, як зрозуміти, що дитина готова до самостійних прогулянок і походів до школи, як навчити її розпізнавати небезпеку й уникати її, як забезпечити безпеку дітей удома, в парку, на вулиці. Книга адресована як допитливим дітям, так і дорослим — дбайливим батькам, бабусям і дідусям.

    «Нестрашна енциклопедія безпеки для дорослих та дітей» — книга, що допоможе батькам розв’язати непросте завдання виховання безпечної поведінки у дітей. Вона містить максимум практичних порад та рекомендацій із власного досвіду авторів. Автори — засновниці Центру з безпеки дітей «Мамстраж» Світлана Казьміна та Валентина Баланова.

    У першій частині книги подано інформацію для батьків: методи, принципи, факти та історії із досвіду авторів щодо виховання безпечної поведінки. Друга частина — для спільного читання із дітьми. У ній описано 6  ситуацій, у яких діти ризикують опинятися найчастіше, у  яких їм слід застосовувати щонайбільшу кількість навичок безпечної поведінки. Тримаючи у руках цю книгу, батьки тримають РОЗВ’ЯЗАННЯ проблем з безпекою дитини. Після її прочитання залишається спокійне усвідомлення: «Тепер моя дитина готова до зустрічі з навколишнім світом і його небезпеками».

Міжнародний день вафлей

    А ви знаєте, що 25 березня - Міжнародний день вафлей. Вафлі — це тонкі, дуже пористі, а тому легкі борошняні кондитерські вироби, випечені з рідкого тіста, мають форму тонких листів або фігур із візерунчастою поверхнею. Вафлі виготовляють прямокутної, круглої форми, фігурними та у вигляді паличок, стаканчиків. Вони можуть бути з начинкою у вигляді прошарків або без неї, повністю або частково покриті шоколадною глазур'ю, або без глазурі. Для начинки використовують цукеркові маси: горіхові, кремові, фруктові, збивні із вершків і збивні типу «Зефір». Залежно від сорту можуть містити різні смакові добавки (молоко, горіхи, кава, какао).

    Назва «вафлі» в перекладі з німецької означає «стільники», це тому, що форма для випічки вафель була схожа на бджолині стільники.

    За ДСТУ: Вафлі — борошняні кондитерські вироби з вафельних листів переважно з начинкою. Предками сучасних вафель є середньовічні вафлі, які являли собою дуже тонке хрустке печиво, виготовлене у вафельниці, що складалась з двох металевих тарілок, з'єднаних петлею. Кожна з тарілок кріпилася на довгій дерев'яній ручці. Вафельницю клали на вогонь і перевертали, щоб пропекти корж з обох боків. Примітно, що на відміну від сучасних вафель, для виготовлення яких переважно використовується пшеничне борошно, їхні середньовічні предки випікалися з вівса або ячменю.

    Історія вафель містить немало курйозних сторінок. Так, наприклад, у середньовічній Європі на свята дозволялося продавати вафлі біля входу до церкви. Згодом конкуренція за місце у релігійних споруд стала настільки жорстокою, що французький король Карл IX видав указ, за яким торговцям заборонялося розташовуватись один від одного менше ніж за 6 футів (близько 2 м).

  Вафлі вже давно визнані одним з найсмачніших ласощів як для дорослих, так і для дітей у всьому світі. Хоча вафлі поширені в багатьох країнах світу, першими їх все-таки винайшли європейці. Навіть саме слово «вафля» має схоже звучання у багатьох європейських мовах.

    Різновидів вафель сьогодні існує велика кількість. Вони розрізняються зовнішнім виглядом, смаком і способами приготування.

   Віденські вафлі відрізняються м'якістю, великим розміром. Часто з тонких вафельних листів виготовляють пиріг з кремовою начинкою.

  Бельгійські вафлі, іноді звані брюссельськими, готують з використанням великої кількості збитих білків і розпушувача. Це надає їм легкість і неповторний ніжний смак. У бельгійських магазинах такі вафлі найчастіше продаються посипаними цукровою пудрою. До столу їх подають найчастіше з ягодами, в гарячому вигляді, политими шоколадним сиропом, іноді на гарячу вафлю зверху кладуть кульку морозива. Один із різновидів бельгійських вафель — льєзькі. Вони більш щільні і тверді, відрізняються великим вмістом цукру і овальною формою.

    Англійські вафлі готуються за оригінальними рецептами, в основі яких такі інгредієнти як картопляні пластівці, олія, овочі. Перед подачею на стіл вафлі підсмажуються до утворення золотистої хрусткої скоринки.

    Американські вафлі також мають свої особливості приготування. На відміну від віденських вафель вони товщі і щільніші, обов'язковим інгредієнтом є розпушувачі. Американці використовують вафлі в складі десертів і як гарнір до різних м'ясних страв.

    Хрусткі вершкові багатошарові вафлі – улюблені ласощі українців. Це смачно та зручно вдома, на відпочинку та в дорозі. Всі види вафель наших фабрик створені на основі глибокого вафельного листа та наповнені ніжними начинками на різні смаки.

Люби і знай свій рідний край!

    "Люби і знай свій рідний край!" Старий, як світ вислів. А ми і любимо, і знаємо. Мій рід зі славної Житомирщині - землі жита й миру. Дитинство й молоді роки пройшли в Коростишеві. Мальовничому місті лісів, озер, річки Тетерів, кар'єрів та каньйонів. Граніт у Коростишеві почали добувати ще в 19 столітті. Зараз Коростишів один із головних центрів гранітодобувної промисловості України.

    Каньйон, який тепер дуже відомий, має форму підкови з озером всередині. Навколо озера стоять гранітні скелі та росте ліс. З одного боку є облаштований пляж, де ви зможете зайти у воду та дерев’яні альтанки. Велике враження справляє прозора вода, в ній ідеально видно дно.

    Коростишівський каньйон – це неймовірно гарне місце, яке зачаровує своєю красою. Ліс, скелі та озеро разом утворюють єдину цілісну композицію. Але найбільше вражають гранітні скелі. Вони мають пристойну висоту. Тому дивитися зверху до низу може бути доволі лячно, але до щему краєвидно і хвилююче. Ось така віртуальна екскурсія може вас зачарувати і покликати у подорож по рідній Україні після карантину. (А.Г. Яхно)

Комфортний та затишний простір

    Бібліотека 13, хоча і під номером "... дюжини", але щасливий, комфортний, затишний простір з якісними послугами та інтелектуальним дозвіллям у сузір'ї успішних бібліотек Солом'янської ЦБС. Після скасування карантину - місце зустрічі незмінне!

Джордж Орвелл "Колгосп тварин"

    Джордж Орвелл (Ерік Артур Блер) — англійський письменник, автор відомої антиутопії «1984». Противник тоталітаризму, у своїй творчості він зосередив свою увагу на сучасних непростих часах. Першим з-поміж перекладів «Колгоспу тварин» був саме український і Орвелл профінансував його видання.

Пропонуємо вашій увазі цікаву новинку

Джордж Орвелл "Колгосп тварин"

в бібліотеці №13.

    У казковій повісті "Колгосп тварин" в алегоричній формі розповідається про часи становлення СРСР. Зокрема, тут ідеться про революцію 1917 року, про брехливі обіцянки, що "земля – селянам, а заводи – робітникам", розповідається про розкуркулення, примусові переселення, репресії, розстріли і про мільйони замордованих у сталінських концтаборах. От лише замість людей герої цієї повісті – тварини. Але чи так вже вони різняться між собою?     "Колгосп тварин" був написаний у 1944 році і мав на меті показати західному суспільству справжнє обличчя Радянського Союзу, який, прикриваючись облудною пропагандою і ніби-то соціалістичними ідеями, насправді здійснював репресії над мільйонами власних громадян, водночас прагнучи увесь зовнішній світ перетворити на один великий концтабір за власними лекалами. У той час, коли західні країни ще перебували у полоні ілюзій щодо свого радянського союзника, Орвелл не відразу зміг знайти видавця для "Колгоспу тварин", і перший наклад твору був мізерний. Але подальші події показали, що Джордж Орвелл у своєму діагнозі щодо СРСР виявився у всьому правий, і відтоді "Колгосп тварин" уже постійно перевидавався.

    Перше видання українською мовою, водночас було першим перекладом роману на іншу мову — здійснене Іваном Чернятинським і видане 1947 року видавництвом "Прометей" в Мюнхені (за іншою інформацією в Ной-Ульмі). Український варіант роману-антиутопії був адресований тисячам українських "переміщених осіб", що після кінця Другої світової війни опинилися на території окупованої Німеччини. В романі алегорично відображено події під час становлення та існування епохи Сталінізму перед Другою світовою війною. 

Жіночі аксесуари

    Карантин поламав усі плани, змінив стиль роботи і життя. Але якщо ваша професія - бібліотекар, то щохвилини виникає уява, а що можна запропонувати користувачу такого цікавого, корисного і захоплюючого, щоб викликати ностальгію за бібліотечним спілкуванням при великому бажанні скорішого видужування планети від коронавірусного непорозуміння. Наш клуб "Лада" тепер на телефонній хвилі і весь у планах. А які б ми чудові речі робили, коли б не оте "коли"? 

      Наприклад, жіночі аксесуари. Адже вироби ручної роботи - це досконалість самовираження. Часто аксесуари можуть сказати про особу набагато більше, ніж сам одяг, адже їхня першочергова функція полягає не тільки у довершенні образу, а й у наданні своєрідної родзинки. А якщо говорити про власноручні аксесуари, то варто зауважити, що їхня роль збільшується у кілька разів, оскільки це авторська ексклюзивна робота, у яку вкладено працю майстра. Переконатися у цьому твердженні вам допоможе ознайомлення із запропонованим тут асортиментом.

    Оригінальність на першому місці. При багатій фантазії можна створити надзвичайно цікаві речі. Пропонуємо перелік для натхнення, після якого вам відразу ж захочеться якнайшвидше почати виготовляти щось подібне, а саме: кольє з ґудзиків, яке виглядатиме розкішно і обов’язково підкреслить неординарність вашої особи.

    Прикраси, сплетені за допомогою гачка, які неминуче привернуть до вас увагу оточуючих. Фантастично красиві бісерні джгути: стильну й витончену біжутерію з елементами вишивки, для якої вам знадобиться звичайна підручна домашня фурнітура. Безперечно, для виготовлення різноманітних кулонів, сережок чи кольє необхідно володіти певними навичками, але навчитися цьому не так уже й важко! Було б бажання і фантазія. Приємні світлини-спогади з занять клубу "Лада" бібліотеки 13.

100 фактів про динозаврів

Пропонуємо вашій увазі цікаву дитячу книжечку

Стів Паркер "100 фактів про динозаврів"

в бібліотеці №13.

    Книжка в доступній формі розкриває найголовніші теми щодо доісторичного світу динозаврів у ста коротких оповіданнях. Основну інформацію викладено у формі 100 маловідомих, достовірних, незвичних та вражаючих фактів! На кожній сторінці ви знайдете чудові малюнки та фотографії, які допоможуть дітям краще зрозуміти прочитане. Це видання є ідеальним путівником у світ динозаврів для дітей молодшого шкільного віку. За допомогою яскравих малюнків, вікторин, детальних схем та позначок цікаві факти легко запам'ятовувати й тим самим розвивати свою ерудицію! Книги стануть справжнім відкриттям і чудовою нагодою зануритись у світ природи як для дітей, так і для дорослих!

Українські народні жартівливі пісні

    "Українські народні жартівливі пісні"- це одна із запланованих тем чергового заняття клубу пісні" Надія "бібліотеки 13. Давайте з'ясуємо. А що це таке - жартівливі пісні? Перелиставши чимало джерел, маємо визначення. Це жанр українського музичного фольклору, що характеризується жартівливим чи сатиричним змістом. Жартівливі пісні складалися кобзарями, лірниками, мандрівними дяками, козаками. Виконувалися на вулицях, на вечорницях, гулянках, забавах, танцях, розважальних народних зібраннях.

    Найчисельніша група жартівливих пісень оспівує різні етапи взаємин парубка й дівчини: заклик на вулицю («Добривечір, дівчино, куди йдеш?»), залицяння («Ой я, молода, на базар ходила»), побачення («Якби мені не тиночки»), освідчення («Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька»), сватання («Ой ти гарний, Семене»). Інша чисельна група присвячена тонкощам сімейного життя: порівняння його до й після одруження («Казав мені батько»), суперечки й сварки («Била жінка мужика»), нерівний шлюб («Задумав дідочок»), зрада («Я ж тебе, Галю, не лаю»), вади характеру — безгосподарність, скупість, нехай несть.

    За типом композиції розрізняють такі види жартівливих пісень: пісні-діалоги, побудовані на контрасті, протиставленні та зіставленні («Гей, люди їдуть по ліщину»), що найприродніше досягається за участі кількох виконавців або груп, пісні-самооповіді (монологи), де співак характеризує себе у смішному вигляді, розкриваючи невідповідність дійсності й побажань («Коли б мені зранку»), наказів і вчинків («Казала мені мати»), слів і дії («Умираю, моя мати»).

    Описові пісні, де текст подається від третьої особи, неначе сторонній спостерігач розповідає про кумедні події, ситуації, сцени, риси характеру. Пісенний зміст буває досить докладним: перелічуються процеси праці (сіяв, вибирав, молотив — «Кум з кумою залицяється»), події за днями тижня («Вчора була неділенька, нині — понеділок»), дійові особи («Сватав мене, матінко, перший») і т. ін.

 Пісні змішаної форми. Один з найпоширеніших прийомів — накопичення, нанизування деталей, сукупність котрих створює комічне враження («Ой кум до куми залицявся»).

 Жартівливі пісні, як правило, характеризуються жвавим темпом, нешироким діапазоном мелодії. Такі пісні були чудодійними ліками, які врятували мільйони людей від нудьги, туги і розпачу у тяжких соціальних та особистих перипетіях буття.

    Українська жартівлива пісня 

"Ой ти, гарний Семене".

– Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене,

І хатина в мене є,

Сватай мене, Семене!

– Нащо мені та хатина,

Коли дівка, як драбина,

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові.

– Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене,

І корова в мене є,

Сватай мене, Семене!

– Нащо мені та корова,

Коли дівка, як ворона,

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові.

– Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене,

І подушка в мене є,

Сватай мене, Семене!

– Нащо мені та подушка,

Коли дівка не пампушка,

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові.

– Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене,

І телиця в мене є,

Сватай мене, Семене!

– Нащо мені та телиця,

Коли сама, як мазниця,

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові.

– Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене,

І коняка в мене є,

Сватай мене, Семене!

– Нащо мені та коняка,

Як ти сама роззявляка,

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові.

– Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене,

Карбованці в мене є,

Сватай мене, Семене!

– Карбованці у казну,

Тебе, Галя, я візьму.

Моя люба, моя цяця!

Хіба можна нам розстаться!

– Відчепися від мене,

Дурнуватий Семене,

То я тобі так казала,

Твою думку добре знала.

100 фактів про котів і кошенят

Пропонуємо вашій увазі цікаву дитячу книжечку

Стів Паркер "100 фактів про котів і кошенят"

в бібліотеці №13.

    Книжка містить 100 феноменальних фактів, чудові ілюстрації та завдання, які допоможуть дітям дізнатися все важливе про наших друзів-котів. Вони ознайомляться з типовими рисами диких і домашніх котів, навчаться піклуватися про своїх домашніх улюбленців. 

    За допомогою яскравих малюнків, вікторин, детальних схем та позначок цікаві факти легко запам'ятовувати й тим самим розвивати свою ерудицію! Книги стануть справжнім відкриттям і чудовою нагодою зануритись у світ природи як для дітей, так і для дорослих! 

Намалюю щастя – буду в ньому жити

    Міжнародний день щастя відзначається щорічно 20 березня. Історія свята День щастя започаткована була у Бутані у 2012 році. І знадобилося декілька років, що цей день отримав право зватися Всесвітній день щастя – коли до ініціативи ООН приєдналися вже десятки країн. Свято покликане показати, що щастя - одна з найголовніших цілей людства і прагнення до нього людей однакове на всій Землі. Щастя — психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині. 

    Щасливою людина може бути в усьому і від усього: від краси навколишнього світу, від того, що ти здоровий і в тебе все, що треба, є, від того, що ти здолав труднощі і маєш перемогу, і від того, що у тебе в житті все добре, що тебе люблять і поважають, щастя в тому, що ти бачиш і чуєш цей надзвичайний і дивовижний світ з його кольорами і звуками, що ти відчуваєш запах трави і квітів, подих вітру на обличчі... Щастя це мир на Землі, тиша і спокій у світі і в серці. Щастя — це міцна родина, здорові діти, це улюблена справа, якою людина займається... Щастя! Воно необхідне кожному, бо як без нього! Воно надає сили і наснаги, створює позитивний настрій, робить людину щирішою і добрішою, світлою і захопленою. 

А це ж так просто — щастя дарувати!

І усмішку, щоб радістю цвіла.

Лиш треба доброту у серці мати,

І людяність, і трішечки тепла.

І до людей нести це щиро-щиро,

Сказати добре слово від душі…

Й побільшає довкіл тепла і миру,

То ж подаруй всім щастя! Поспіши!

І більше стане того щастя в тебе,

І звеселіє світ від доброти.

І усміхнеться волошково небо,

То ж вчися щастя дарувати ти!

 Надія Красоткіна