вівторок, 17 грудня 2024 р.

«Її читають і знають в Україні»

17 грудня 2024 року українська письменниця Марія Матіос святкує 65-річчя. Вона є однією з найбільш впізнаваних фігур сучасної української літератури, її твори торкаються важливих тем національної ідентичності, історії та людських трагедій.

Народилася Марія Матіос у селі Ломачинці на Чернігівщині. Після навчання на факультеті журналістики Львівського університету вона розпочала літературну кар'єру. Її перша велика популярність прийшла з романом «Солодка Даруся» (2001), який став бестселером і приніс авторці визнання в Україні та за кордоном.

Основною темою творчості Матіос є дослідження жіночої долі на тлі важких історичних подій. Її героїні переживають складні емоційні й моральні випробування, часто відображаючи біль цілих поколінь. Окрім цього, вона глибоко аналізує соціальні проблеми, такі як насильство, дискримінація та відсутність голосу у суспільстві.

Літературна спадщина Матіос включає численні романи, новели та есе, серед яких «Нація», «Маєш кого любити», «Травневі коти». Її твори перекладені на кілька мов, а сама письменниця отримала численні премії, зокрема премії імені Тараса Шевченка та «Коронація слова».

Марія Матіос продовжує писати і сьогодні, залишаючись важливим голосом в українській літературі. Її творчість актуальна й сьогодні, зберігаючи свою глибину та емоційну силу.

Бібліотека для дорослих №13 підготувала віртуальну книжкову виставку до 65-річчя від народження Марії Василівни Матіос (1959), українського проїзака, поетеси, публіцистки. 

«Солодка Даруся» — це глибока історія про жінку, яка опинилася на перехресті важких часів і трагічної долі. Роман переносить читача в карпатське село 1970-х років, де головна героїня, Даруся, страждає від нападів головного болю, через що її вважають німою та ненормальною. Вона виживає завдяки підтримці добрих людей, але на її долю випало чимало особистих трагедій і жорстокості суспільства. Коли розкриваються таємниці її минулого, місцева влада відмовляється допомогти, хоча має шанс полегшити її страждання. Роман поєднує події сучасного часу з болючими спогадами про життя батьків Дарусі, які прагнули зберегти своє кохання в умовах війни та репресій. Це книга про боротьбу за людяність і те, як історія впливає на долі звичайних людей.


У своїй новій книзі «Мами» Марія Матіос порушує одну з найболючіших тем — материнське горе, яке відчуває жінка після втрати єдиного сина. Розповідаючи історії п’яти жінок, кожна з яких переживає цю трагедію по-своєму, письменниця розкриває глибину відчаю, безсилля та скорботи, що охоплює матерів, котрі втрачають найдорожче. Хоч вони і різні, їх об’єднує спільне горе, яке навіки оселяється в їхніх серцях. У книзі Матіос показує, як кожна з героїнь знаходить свої шляхи до переживання втрати, але всі вони разом доповнюють одна одну, створюючи багатогранний образ трагедії осиротілої жінки. «Мами» — важка й драматична книга, яка змушує співчувати героям і ставити питання про сенс життя, болю і надії в умовах непоправної втрати.

Довгоочікуваний роман Марії Матіос «Букова земля» — це епічна сага, що охоплює 225 років через історії п’яти родин Буковини. Персонажі різних соціальних верств — від землеробів до міністрів — стають частиною не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Події розгортаються від буковинського хутора до великих європейських міст, таких як Відень, Берлін, Бухарест і Москва. Важливу роль у романі відіграють також події 2014 року в Станиці Луганській, що додають твору сучасної актуальності.

Історія, що йде по спіралі, перемелює все і всіх, і важливим є не сам час, а людина в його подіях. Людина не просто під прицілом зброї, а на полі битви між Честю і Безчестям, Любов'ю і Ненавистю, Обов'язком і Зрадою. Цю істину провідна українська письменниця Марія Матіос неодноразово повторює у своїх творах, зокрема в романі «Нація: серце навпіл», закарбовуючи її на сторінках своїх книг.

Сімейна сага в новелах «Майже ніколи не навпаки» Марії Матіос не поступається за майстерністю і глибиною викладу її знаменитій *«Солодкій Дарусі»*. В романі письменниця розкриває свою тезу, що «важить не час, а людина в обставинах часу», через драматичну історію кількох гуцульських родин часів Першої світової війни. Великі пристрасті звичайних людей, містика і вічні дилеми Любові–Ненависті, Гріха–Спокути, а також багатошаровий сюжет створюють напружену атмосферу. Кожен персонаж має свою непорушну правду, свої суди честі і діє так, як не можна передбачити за допомогою логіки чи писаного закону. Закони честі вступають у конфлікт із законами серця, бо так було завжди, і майже ніколи не навпаки.

Немає коментарів:

Дописати коментар