«Я виріс серед співанок, казок та сопілок»

Марко Черемшина (справжнє ім'я Іван Юрійович Семанюк. Він обрав свій псевдонім, щоб підкреслити зв’язок зі своїм народом і природою, адже черемшина — це рослина, яка росте в Карпатах) був видатним українським письменником, літературним критиком та громадським діячем. Народився 13 червня 1874 року в селі Кобаки (нині Івано-Франківська область України) у родині священника.

Черемшина здобув юридичну освіту в Чернівцях і Відні. Хоча за професією він був адвокатом, літературна творчість завжди займала важливе місце в його житті. Він почав публікувати свої твори під псевдонімом Марко Черемшина з кінця 19 століття.

Значна частина його творів присвячена життю гуцулів. Черемшина черпав натхнення з рідної Гуцульщини, описуючи її звичаї, традиції та складнощі повсякденного життя. Його твори часто відображали соціальні проблеми того часу, такі як бідність, експлуатація та боротьба за права. Він був голосом пригнічених і прагнув до соціальної справедливості.

Основні теми його творів включають життя гуцулів, українського селянства та соціальні проблеми того часу. Його оповідання вирізняються глибоким ліризмом, психологізмом та реалізмом, показуючи життя простих людей з їх радощами та стражданнями. Автор трьох збірок новел — «Карби», «Село вигибає» та «Верховина», остання вийшла посмертно. Одним з найбільш відомих творів Черемшини є збірка оповідань "Карби". У збірці зображено життя темного й зубожілого гуцульського селянства за Австрії. 

Черемшина також був активним учасником громадського і культурного життя. Він підтримував національно-визвольний рух і прагнув популяризувати українську культуру та мову.

Марк Черемшина помер 25 квітня 1927 року. Його літературна спадщина залишила значний слід в українській літературі та культурі.

За його оповіданням «Сльоза» створено мультиплікаційну стрічку «Різдвяна казка» (Укранімафільм, 1993).

Про нього знято фільм «Марко Черемшина» (1975).