Мелодія для двох сердець

 Є заняття такі, як нинішнє, у клубі пісні бібліотеки №13, що відлунюють найкращі приклади українських родин, які своє життя присвятили служінню творчості, українському незалежному народові, державі. Та віддають себе до останньої крихти.

Такими завжди були Віталій та Світлана Білоножки.  

Їхнє знайомство почалося з палкого кохання та теплих почуттів, які вони зберігали протягом подружнього життя.

Віталій Васильович мав унікальний голос, що не змінювався з віком. Був доброю і світлою людиною, яка несла тепло, радість і любов.

А пані Світлана була диктором Центрального телебачення. В її долі була особлива подія. Вона оголосила всій країні важливу новину: Акт проголошення незалежності України. Присвятивши згодом своє життя естрадній сцені, вона зарекомендувала себе як Берегиня української музичної культури, зокрема творів лірико-патріотичного спрямування.

Білоножки були активними учасниками численних благодійних акцій, концертів для дітей-сиріт, воїнів-афганців, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.

Разом вони заснували регулярний Міжнародний фестиваль родинної творчості "Мелодія двох сердець", який мав неабияку популярність у старших поколінь українців.

«Мелодія…» утверджувала словом і піснею, що любов’ю живиться світ, а родиною міцнішає країна.

«Мелодія для двох сердець, для двох сердець,

Яких повік не роз’єднати.

Мелодія для двох сердець, для двох сердець,

Яку нікому не відняти.

Її не всім дано почуть, дано почуть,

Її нічим не заглушити.

І значить – є для кого жити, і в цьому є

Найвища суть!!!»

Пішов у засвіти неперевершений співець «Мелодії двох сердець». Віталія Білоножка будуть пам’ятати життєрадісною та світлою людиною.

А ми ще не один раз згадаємо чудовий дует та відтворимо «Козацькому роду нема переводу», або ж відому «А яблука падали».