Козацькому роду нема переводу.

1 жовтня Україна відзначає свята – День українського козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці. Ці свята нерозривно пов'язані між собою, адже Божа Матір – це заступниця і покровителька наших козаків. Й донині нащадки козаків розвивають найкращі традиції наших предків, що є для нас зразком доблесті й відданості Україні.

Сьогодні наші козаки, наші захисники – це воїни Збройних Сил України, це хлопці та дівчата, які щосекунди борються за нашу свободу, волю, за наші життя. 

З метою формування зацікавленості до історичного минулого українського народу, славного українського козацтва, Запорозької Січі, гетьманів, воїнів УПА, сучасних захисників України, виховання високих моральних цінностей, зокрема патріотизму, гуманізму, милосердя у бібліотеці №13 відбулася патріотично-музична година "Козацькому роду нема переводу" до Дня захисника України, Дня українського козацтва, Дня створення УПА.    

"Гей, соколи", "Ой у лузі червона калина", "Хай живе вільна Україна" - пролунали українські народні пісні. 

Виникнення і розвиток козацьких пісень пов'язані з історією козацтва, що сформувалося в XV-XVI ст. у боротьбі українського народу проти феодального гноблення та іноземних загарбників і уславилося своєю мужністю, героїзмом, відданістю вітчизні.

Козацькі пісні охоплюють тривалий період життя нашого народу. До найдавніших із них належать твори про польову сторожу, постій козаків і пожежу в степу, про бурю на морі й потоплення турецького корабля, про сутички з турецько-татарськими загарбниками, про смерть козака на полі бою. Основний герой цих пісень - відважний воїн, охоронець рідного краю, готовий віддати за нього життя. З любов'ю оспівав народ своїх захисників, показавши їхнє життя, сповнене тривог і небезпек. У козацьких піснях яскраво виявляються патріотичні почуття народу. Їхній герой усвідомлює, що він - захисник Батьківщини. 

У козацьких піснях навіки закарбувалися славні сторінки національної історії, пов’язані з подвигами козацького лицарського війська. Вони у художній формі відтворюють дух козацького завзяття, звитяги, сили – усього, що насправді було притаманне запорожцям – охоронцям рідної землі.

Ми, українці, пишаємося козацтвом. І завжди будемо прагнути в самих собі виховувати й укорінювати ті ідеали, за якими жили наші пращури – це ідеали порядності, відданості, патріотизму.