Місцеве самоврядування як форма безпосередньої демократії.

                            

Європейський тиждень місцевої демократії є загальноєвропейським заходом, який об'єднує місцеву владу та мешканців з метою сприяння їхньому діалогу, стимулювання місцевої демократії та залучення громадян. Він координується Конгресом місцевих і регіональних влад, який є політичною асамблеєю, що складається з місцевих і регіональних обраних представників 47 країн-членів Ради Європи. Тиждень передбачає одночасне проведення національних і місцевих заходів в усіх країнах-членах Ради Європи з метою активізації процесів розповсюдження інформації щодо принципів та досягнення місцевої і регіональної демократії у Європі, сприяння обізнаності громадян щодо можливостей вирішення питань місцевого значення та їх залучення до прийняття управлінських рішень. 

Місцева демократія визначається, як передача влади державою місцевим або регіональним органам влади, які мають власні демократичні інститути, тобто регіон, округ, місто і т.д. Цей тип демократії притаманний західній Європі. Місцем народження демократії вважаються міста-держави Стародавньої Греції та міста середнього класу епохи Середньовіччя та Ренесансу. 

Основою демократії є місцева влада. В наш час місцеві органи влади розглядаються як основні інститути прояву демократії, тобто установи, які розташовані ближче до громадян та управляють місцевими справами відповідно до принципу субсидіарності. Це дозволяє демократії відбуватися ефективніше, де участь місцевих громадян є простим способом в реалізації місцевої демократії за принципом більшості. Поширення демократії знизу догори місцевими органами влади, які беруть участь у процесі демократизації суспільства, кваліфікується як місцева демократія.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До Європейського тижня місцевої демократії бібліотека №13 підготувала книжкову викладку "Місцеве самоврядування як форма безпосередньої демократії".                             

Прієшкіна О. Місцеве самоврядування в Україні: правове регулювання безпосередньої демократії. - К.: Кондор, - 2004. -336 с.

На основі сучасного законодавства аналізуються питання конституційно-правового регулювання демократії, безпосередньої демократії та її форм у місцевому самоврядування України, специфіка місцевих виборів та місцевих референдумів як найвищих форм волевиявлення громадян, методологічні засади і політико-правові аспекти інших інститутів та форм.

Лазор О. Основи місцевого самоврядування: Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2003. - 432 с.

Розглянуто історичний розвиток та конституційно-правові основи місцевого самоврядування, формування органів місцевого самоврядування та їх повноваження, систему гарантій та відповідальності посадових осіб, а також — міжнародний досвід у сфері місцевого самоврядування. 

Юрій М. Політологія. - К.: Дакор, 2004. - 416 с.

Мета даного підручника - ознайомити студентів і всіх, хто цікавиться політичною проблематикою, з основами сучасної політичної науки і демократичної культури. Він орієнтований на реальні потреби України у політичній освіті громадян. Автор намагався познайомити читача з основами сучасної політичної теорії і в той же час сконцентрувати увагу на найбільш нагальних в українських умовах проблемах: демократизації і модернізації суспільства, правової соціальної держави, гуманістичних, ненасильницьких засадах у політиці, цивілізаційної участі у ній громадян тощо.                                           Тема "Демократичний політичний режим" розкрита на 117 с.

Шляхтун П. Політологія. - К.: Либідь, 2002. - 576 с.

Підручник містить систематизований виклад найважливіших теоретичних положень політичної науки з урахуванням новітніх вітчизняних і зарубіжних досягнень. Розкриваються зміст основних історичних етапів становлення й розвитку зарубіжної та української політичної думки, природа й соціальні засади політики, сутність її системного виміру та особливості ідеологічного обгрунтування в різних ідейно-політичних доктринах. Аналізуються інституціоналізовані форми й персоналізовані аспекти політики, наукові засади міжнародної політики. Сформульовані теоретичні положення застосовуються в аналізі процесів формування громадянського суспільства і державності в Україні. Для студентів вищих навчальних закладів.                                                                Тема "Теоретичні засади демократії" на 395 с.

Політологія. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 664 с.

Один із перших українських підручників нового покоління, з чіткою структуризацією матеріалу, широким використанням структурно-логічних схем та фотоілюстрацій. У другій книзі розглянуто проблеми утворення, функціонування і типології сучасних держав, вироблення і здійснення ними внутрішньої та зовнішньої політики, з’ясовано роль націй, політичних еліт, бюрократії в процесах здійснення державної влади та регулювання суспільних відносин. Значну увагу приділено висвітленню сучасного стану та перспектив розвитку Української держави, її місця в сучасному світі, суті та особливостей трансформаційних процесів, розкрито методологію політичного прогнозування та футурологічні сценарії розвитку людства.            Тема "Політична еліта і демократія" на 355 с.

Філософія політики. - К.: Знання України, 2002. - 670 с.

Словник є першим в Україні виданням, у якому здійснено системний розгляд предмета, структури, функцій, методів та категоріального апарату філософії політики. Видання також містить дані про основні персоналії та теоретичні напрями філософсько-політичної думки. Словник розрахований на філософів, політологів, соціологів та представників інших соціальних і гуманітарних дисциплін – теоретиків і практиків соціального управління, викладачів і студентів, науковців і широкого кола читачів, що цікавляться політикою і філософією.