Пам'ять про Чорнобиль незгасна.

26 квітня, українці відзначають річницю аварії на Чорнобильській АЕС - найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасності. В цей день на ЧАЕС прогриміли вибухи, які зруйнували четвертий енергоблок станції.

26 квітня 1986 року вогонь Чорнобиля опалив землю і душі мільйонів громадян. Аварія на ЧАЕС — найбільша катастрофа за всю історію ядерної енергетики, яка змінила радіаційну обстановку, екологію, долі людей не тільки на європейському континенті, а й у всьому світі. 

Ми з вдячністю схиляємо голови перед  мужністю і героїзмом героїв – ліквідаторів, яка вражає та захоплює, стає прикладом наступним, врятованим поколінням. Адже ціною власного життя та здоров’я без вагань та роздумів, усвідомлюючи всю складність ситуації, нехтуючи власною безпекою, вони ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, щоб зберегти життя мільйонів людей у нашій державі та на всій планеті.

До Дня пам’яті Чорнобильської трагедії бібліотека №13 підготувала виставку-осмислення "Пам'ять про Чорнобиль незгасна".

Плохій С. Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи. - Харків: Бібколектор, 2019. - 396 с.

Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим.

Гудов В. 731 спецбатальйон. - К.: Зірка, 2008. - 158 с.

У цій книзі - спогади ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року. Найнебезпечнішу і важку роботу довелося їм виконувати, що б заглушити вибухнувший четвертий реактор, знизити рівні радіації. Вони зробили великий подвиг - за сім місяців після вибуху прибрали тонни радіоактивного сміття і грунту, дезактивували гектари площ всередині і навколо реакторів, знизивши радіоактивний фон в десятки і сотні разів. Завдяки виконаній роботі відселення людей обмежилося 30-кілометровою зоною. Мета книги - донести до читачів, як все відбувалося.

Радіація. - М.: Світ, 1988. - 79 с.

Книга являє собою огляд даних, зібраних Науковим комітетом з дії атомної радіації при ООН за 30 років його діяльності. Розглянуто питання впливу радіації на життєдіяльність, гранично допустимі дози, а також спостерігаються рівні радіоактивності в навколишньому середовищі і продуктах харчування. Книга розрахована на широке коло читачів.

Алексієвич С. Чорнобиль: хроніка майбутнього - К.: Факт, 1988. - 194 с.

Книга білоруської письменниці Світлани Алексієвич - це художньо-документальне дослідження тих психологічних, гуманітарних наслідків Чорнобильської катастрофи, які досі перебували поза громадською увагою. Шляхом опитування людей різних поколінь і професій, в чию долю так чи інакше війшов Чорнобиль, авторка створює вичерпну картину "пост-катастрофічного" суспільства, котра не залишить байдужим жодного читача.

Даєн Л. Чорнобиль - гірка трава. - К.: Веселка, 1988. - 176 с.

Ця повість про начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів-пожежників, які грізної ночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогненною стихією і погасили пожежу на станції, про людей мужніх, до кінця відданих своїй справі, своєму священному обов'язку. 

Алексієвич С. Чорнобильська молитва - К.: Комора, 2016. - 288 с.

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами "маленьких людей" про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв'ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами "зони", посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.