А чи хотіли б ви заглянути в дивовижний калейдоскоп народної космогонії, уявлень наших пращурів про світ, де кожен його компонент має душу і потребує турботи і любові? Світ, у якому святість роду й народу зберігається не лише за горизонталлю, а й за вертикаллю, а члени сім’ї асоційовані з небесними символами: «ясен Місяць — пан господар, красне Сонце — жінка його, дрібні зірки — його діти»? Світ, де убогому віддавали перший спечений хліб, перше яйце, перше молоко з господи; де навіть демонологія вражає естетизмом, а «нечисту силу» можна було приборкати добротою або обхитрувати?
Якщо так, то вам до бібліотеки 13. У нас є книга - цикл українознавчих радіопередач - "Радуниця" Ярослави Різникової, де про це все йдеться.
До речі, Радуниця (Проводи) — це прадавнє свято єднання поколінь — калиновий міст між минувшиною й прийдешнім».
Немає коментарів:
Дописати коментар