Байкарська спадщина Левка Боровиковського

#бібліотеки_соломянки

#бібліотека_13

#бібліопідвальчик_на_відрадному

#бібліотека_онлайн

#ПРОЧИТАННЯ

#відеочитання

#українська_байка

#байки_левка_боровиковського

   Байкарська спадщина Левка Боровиковського

 Байки - це короткі оповідання повчального змісту, на початку, або ж в кінці яких має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка – мораль.

 Кожну байку можна розпізнати за кількома її яскравими особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним маячком будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія. Тобто, зображення одних предметів та явищ через інші. Саме завдяки цьому пересічними персонажами у байках виступають тварини, рослини та речі, через яких байка, наче зі сторони, показує нам нас - людей. Але й самі люди зрідка також можуть бути персонажами байки - однак лише тоді, коли їхні образи виступають символами тих чи інших людських рис.

 Окрім цього, байку неможливо уявити без комізму та сатири — її невід'ємних супутників. Адже, як іще краще можна показати непривабливість деяких людських недоліків, як не зробити їх смішними в очах читача?

 Левко Боровиковський є українським поетом, етнографом, фольклористом 19 століття. Крім того, дуже важливою частиною роботи Левка Боровиковського є його творчість як байкаря. В доробку письменника 600 байок, але зараз знайдено всього під 200.

 Більшість байок Боровиковського присвячено побутовій тематиці, проблемам загальнолюдської моралі. Для розкриття цих тем поет використовував народні гуморески, прислів'я, приказки. На основі народних прислів'їв та приповідок написано такі твори, як «Москаль і Мотря», «Свій дім — своя воля», «Йолоп Клим», «Жевжик», «Хома», «Учитель», «Злодій», «Потакач» та інші.

 Байки Боровиковського мають особливість - стислий сюжет, в них немає розгорнутої моралі, як це бачимо у творчості пізніших байкарів, наприклад Л. Глібова, або й сучасників поета, скажімо, Є. Гребінки. Замість широкої повчальної кінцівки Л. Боровиковський дає афоризм, виражений приповідкою або прислів'ям. Наприклад: «Не все те золото, що блищить» («Трухлявина»), «Сова хоч спить, та курей бачить» («Курча»), «П'яному і море по коліна» («П'яний»), «Хто солодко живе, той гірко умирає» («Мети»), «На здогад буряків, щоб дали капусти» і т. д.

 Байки ще за життя літератора знали, неодноразово їх друкували. Чимало висловів із його робіт стали народним фольклором, зокрема: “Найлучча птиця – ковбаса!”, “Хто сам собі дає зарік – пропащий чоловік”, “Сова хоть спить, та кури бачить”, “Мор, голод і війна – то страшні людоїди, а ще страшніші – злі сусіди".

 Оцінюючи байкарську спадщину Левка Боровиковського, український поет, фольклорист і видавець А. Метлинський у рецензії на збірку «Байки й прибаютки» писав: «Басни Боровиковского частию заимствованы из Крылова и других баснописцев, частию принадлежат самому автору, но все более или менее верны духу народа, исполнены юмора, шутливости, остроумия и нередко могут служить верным зеркалом народных обычаев».

 Читайте байки Л. Боровиковського разом з бібліотекою 13.