Квіти літа України

#бібліотеки_Соломянки #бібліотека_13 #бібліопідвальчик_на_відрадному #бібліотека_і_карантин #бібліотека_onlinе

#квіти_україни

#природа_рідного_краю

    Квіти літа України. Різнобарв'я. П'янкий аромат. Безліч видів. Краса на всі смаки.

   Квіти України. Олеся Тоцька.

Соняхи, жоржина,

Айстри і шипшина,

Васильки, ромашки,

Лілії, волошки,

Мальви, чорнобривці,

Звіробій, чорниці,

М’ята і калина,

Маки, горобина,

Півники, брусниця,

Грицики, суниця,

Нагідки, космеї,

Рожі, калатеї,

Примули, малина,

Рута та ожина –

Це усе рослини

Й квіти України.

   Ошатно вбрався у квіти і наш Київ. То там, то тут тішать око різнокольорові клумби. А на них і іриси, і фіалки, і чудово вписані у ландшафт міста розлогі кущі калини.

   Іриси воістину гарні квіти. Немає у світі іншої квітки, для якої було б властиво таке різноманіття відтінків, адже іриси бувають і білі, і вишневі, і рожеві, і бузкові, і навіть бронзові. Зелене листя ірисів не втрачає насиченості кольору аж до пізньої осені. У нас ірис часто іменують "півником", а в Німеччині, через те, що у нього стирчить вгору листя, йому дали назву «меч-лілія».

У перекладі з грецької "ірис" означає веселка, через різне забарвлення квіток рослин цього роду.

Квіти ірису відомі людині з найдавніших часів. На острові Крит на фресці, що знаходилася на стіні Кносського палацу, зображений жрець, оточений квітучими ірисами. Цій фресці близько 4000 років.

   У середньовіччі іриси росли у садах замків та монастирів, звідки перенеслися у сади міщан.

   Своє ім'я квітка одержала у давній Греції за ім'ям богині Іриди, котра як посланниця богів сходила по веселці на землю, тому слово «Ірис» у перекладі з грецької й означає веселка. Назву цій квітці дав Гіппократ, грецький лікар (близько IV ст. до н. е.). Карл Лінней, який запропонував єдину систему наукових назв рослин, зберіг за ірисом його давнє ім'я.

   Серед слов'янських народів широко використовувалася веселкова гама кольорів і відтінків та дивовижні форми ірисових суцвіть. Їх можна було бачити у народних промислах, у текстильній промисловості, а також у прикрасах побуту: розпис житла, начиння, одягу (в орнаменті сорочок, рушників та хусток).

   Багато ірисів у природі легко схрещуються між собою, тому за короткий строк, в принципі, можна добитися значних результатів у створенні нових культиварів. Якщо в 1840 році у каталозі Лемана було всього 100 сортів, то зараз їх у світі нараховується кілька десятків тисяч.

   У сузір'ї Цефея знаходиться туманність Ірис (NGC 7023), названа так за зовнішній вигляд, що викликає асоціації з цією квіткою.

   Одне із своїх найкращих оповідань Герман Гессе присвятив цій рослині.

   Ірис є офіційним символом штату США Теннесі, а також франкомовної і найбільшої провінції Канади Квебеку. Він також є символом Брюсселя, емблемою міст Канади, Нової Зеландії, Греції, Швеції, Норвегії, Іспанії та Італії.

   Ірис — квітка французьких королів, Людовик VII зробив його елементом герба Франції, а при династії Медічі ірис був символом Флоренції.

   У світі налічується близько 200 видів ірисів, що зростають на 5 континентах, 15 класів, які об'єднують понад 80 тис. сортів, створених і відібраних селекціонерами всього світу.

   Прогулюючись лісом, ви зустрічали такі красиві і цікаві квіти з чотирьох пелюсток: дві пелюстки фіолетово-синього кольору, а інші дві — сонячно-пшеничного забарвлення. Є із забарвленням в один тон.

   Братки польові (братики, брат-і-сестра, братик-і-сестричка, уводів чобіт, полуцвіт, Іван-та-Мар’я, фіалка триколірна, триколірна, сирітки). Ця синьо-жовта квітка є уособленням міфологічних уявлень про кровозмішання брата і сестри — Вогню і Води, яке мало світотворче значення. Давньоукраїнська легенда повідомляє: «Цар Вогонь і цариця Водиця світ сотворили». У багатьох українських легендах та піснях розповідається про хлопця й дівчину, які полюбилися, не знаючи, що вони — брат і сестра. Коли ж закохані довідалися про свою кревну спорідненість, вони вирішили померти, не бажаючи жити у гріху. «Підем, сестро, в темний ліс: нехай же нас звір поїсть», — співається в пісні, проте звірі їх не чіпали й земля не приймала. Тоді вони перетворилися на незвичайні квіти, що цвітуть одразу синім і жовтим цвітом, люди назвали ту рослину «братками», простеньку, невибагливу квітку, як символ вічної дружби і любові.

   Братики-сестрички ростуть не тільки в диких місцях, вони цвітуть там, де є співчуття і розуміння. Пройдіться по вашому садку і подивіться, чи не росте там квітка вічності.

   Калина – рослина нашого українського роду, яка поширена майже по всій країні. Росте в садках, на луках, на берегах річок та ставків, у підлісках. Це невелике дерево або кущ висотою 4 - 5 м із сірою корою та запашними білими квітами. Не можна собі уявити сільського двору на Україні, де б не ріс кущ калини.

   Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому й отримала калина таке ім'я від старослов'янського назви Сонця - Коло. А оскільки ягоди калини червоного кольору, то й стали вони символом крові та безсмертного роду.

   Також калина — символ життя, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов'язує світ мертвих зі світом живих.

   Калина символізує материнство: кущ — сама мати, цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина — український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження.

   Також калина вважалась «весільним деревом» і була обов'язковою учасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї, дівочі вінки й гостинці.

   Другий вид символічної спорідненості калина — Україна притаманний найбільше стрілецьким і повстанським пісням. Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Як уособлення Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців. Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові.

   Кущ калини побіля материнської чи бабусиної домівки – це не тільки окраса. У ньому глибинний зміст. Це наш духовний світ, наша спадщина, яка опредметнює духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій. Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодом. І пам'ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте.

   Українські квіти. Ганна Черінь.

Вийшли зрання на гуляння

Українські діти,

Їх стрічали і вітали

Українські квіти.

Ось волошки, сонні трошки,

Синім шовком шиті,

Ясноокі, чисто вмиті,

Розбрелись по житі.

Ось рожева конюшина,

А на ній і комашина,

Що, не дивлячись на ранок,

Їсть солодке на сніданок.

На горбочку мак,

В шапці, як козак.

Він яскравий, мов вогонь!

А бундючний – Бог боронь!

Вміє задаватись так,

Як будяк!

Там росте холодна м’ята

(Добре пахне, як пом’ята),

Там шовковая трава

Щось шепоче, мов жива.

А з травички – ніжні личка:

То вже Братик і Сестричка

У тих самих кольорах,

Що на наших прапорах.

Розбрелись по полю діти –

Більші, менші і малі –

Молоді яскраві квіти

Української землі.

   Ось такими квітами ми зустріли літо: зафільмували на столичних квітниках і на підвіконнях київських господинь.