Парад чарівних вишиванок

#бібліотеки_соломянки #бібліотека_13 #бібліопідвальчик_на_відрадному #бібліотека_і_карантин #бібліотека_onlinе#всесвітній_день_вишиванок

   "Парад чарівних вишиванок".

   Вишивати мене навчила львівська студентська юність. Тоді, тільки вечоріло, збирались дівчата в одній з кімнат гуртожитку і відповідально вишивали. Хто "відшивав". Тобто списував малюнок. Я теж так вчилась. Купували полотно і шерстяні яскраві різнокольорові нитки на Краківському "ринку" (так він називався) і невтомно відтворювали надзвичайні візерунки. В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.

   Мені було дуже дивно, адже на Житомирщині на той час у моєму оточенні такого заняття дівчата не мали. А тут ми вміло управляли голкою, наколюючи до болю пальці, і співали пісні. Ближче до випускного я вишила весільний рушник. Малюнок двох обручок для нього та шрифт малювала на папері і перенесла на полотно. На цей рушничок щастя ми, молодята, а познайомив нас теж Львів, і ставали під час одруження майже 34 роки тому. В рік, коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Рідня з м. Прип'ять переїхала на час переселення до моїх батьків. Щоб "забити" (по-львівськи) основу на моєму рушнику, мені не вистачало декількох зелених ниток. Краківський "ринок" залишився у Львові. І дядина з прип' ятського кухонного рушника виторочила декілька таких необхідних для мене зелененьких ниточок. До сьогодні я зберігаю свій символ долі. Згодом по життю ще доводилось не раз повертатися до улюбленого заняття. Мені чудову вишиванку подарували на день народження мої діти, за що я їм дуже вдячна. До речі, привезли її з того самого Львова. І не вір після цього в долю. В ній я почуваю себе дуже святково, піднесено і знаково, наче окутана оберегом.

   Адже вишивка – це іще й символ, який зберігає наше коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

Наші бабусі досі пам’ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.

   Українська вишивка бере свій початок у період трипільської культури, епохи пізнього неоліту. На території сучасної Черкащини, археологи мають знахідку, датовану VI ст. нашої ери: зображення чоловіків, одягнених у щось дуже схоже на український національний костюм. А також ще Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів, які довгий час проживали на території України.

   Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. У цей день прийнято одягати вишиванку і в такому вигляді відправитися у звичних справах.

   Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе.

   Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.

   Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст.. Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися.

   Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі, онукам.

   Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.

   Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.

   Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

   Першим українським телеведучим, який з'явився в прямому ефірі у вишиванці став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року чоловік відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі" у вишиванці з косівським орнаментом. Згодом його підтримали інші телеведучі, актори, співаки.

   Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було прийнято одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким Дівчаткам.

   Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні.

   Ще останнім часом в Україні маємо новий тренд – автовишиванка! Автомобілісти залюбки прикрашають свої транспортні засоби спеціальними наліпками. До речі, популярністю вони користуються не тільки в Україні, а й за її межами: продавці говорять, що замовлення на автовишиванки надходять з Німеччини, Австралії, Нової Зеландії та інших країн.

   Але трендом №1 сьогодні серед української молоді стали патріотичні татуювання! Хтось вважає це неймовірно вдалим варіантом для такого рішення, а хтось – безглуздям. Що ж, смаки у всіх різні. Проте, такий візерунок на тілі, все ж таки, виглядає більш симпатичним серед багатьох ідей татуювань і точно не залишиться без уваги. Ось такі цікаві трансформації вишивки.

   На завершення хочеться відзначити, що українська вишита сорочка пройшла довгий та часом нелегкий шлях до наших днів. Наші предки залишили нам у спадок величезний скарб. І ми зобов'язані не тільки не втратити цей скарб, а й примножити його та передати у спадок нашим нащадкам.

   Українська вишиванка – як символ родової пам'яті, порядності, вірності та любові. А нині, ще й модний сучасний стильний look.

   Наша вишивка – це молитва без слів. А сама вишиванка – оберіг людини. Так будемо цінувати й шанувати її. Адже за допомогою голки на полотні можна намалювати щасливу долю людині в ніжних, чистих кольорах.

   Бібліотека 13 пропонує вашій увазі відеопрезентацію "Парад чарівних вишиванок" користувачів та колективу бібліотеки 13 під власний музичний супровід. Пісню виконує А. Яхно.