Сповідь поліграфіста

#бібліотеки_Соломянки #бібліотека_13 #бібліопідвальчик_на_відрадному #бібліотека_і_карантин #бібліотека_онлайн #ПРОЧИТАННЯ 

    Чергове риторичне запитання. А чи, дійсно, ви все досконало знаєте про книгу? Сповідь поліграфіста. Книга, звичайно, складається з друкованих аркушів. Друкований аркуш входить до складу книги у вигляді зошита, що має 16 або 32 сторінки. Книжка без палітурки – це є книжковий блок. Він складається з друкованих аркушів. Всередині книги, крім сторінок тексту, є титул, а в окремих випадках — і шмуцтитул, і фронтиспис.

    На титулі (титульний сторінці) вміщують назву книги, прізвище автора, назву видавництва, місце і рік видання. Титул є також першою сторінкою книги. На звороті титулу вміщують анотацію — короткий зміст книги та вказівку, для кого вона призначена.

    Шмуцтитул. Ним називають окремий аркуш в книзі з назвою частини або розділу. Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині першої сторінки тексту даного розділу (частини).

    Фронтиспис — це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до найважливішого епізоду книги. Це може бути також і портрет автора або головного героя книги. Кожна окрема сторінка може містити колонцифру, колонлінійку, колонтитул, сигнатуру і норму.

    Колонцифри — порядкова нумерація сторінок книги. Цифри нумерації можуть міститися зверху або знизу сторінки, посередині або збоку.

Колонлінійка є лінійкою того чи іншого малюнка. Вона частіше буває зверху сторінки.

    Колонтитули — це рядки тексту, розміщені зверху полоси, з назвами: приміром, на парній сторінці — назвами частин книги, а на непарній — її розділів.

    Сигнатурою називають порядковий номер друкованого аркуша книги. Розміщують її в нижньому внутрішньому куті першої сторінки кожного аркуша книги і повторюють із зірочкою на третій сторінці аркуша.

    Норма — скорочена назва книги або прізвище її автора. Її вміщують на першій сторінці аркуша, біля сигнатури. Сигнатура і норма потрібні для контролю за правильністю підбору аркушів книги в процесі її виготовлення. Для читача вони, як правило, не мають значення. Є в книзі й вихідні дані. Це — її паспорт. Тут знайдемо ім'я та по батькові автора, його прізвище, прізвища видавничих працівників, які доклали рук і вміння до створення книги. Це — редактор, художній редактор, коректор, технічний редактор. Уважний читач прочитає тут і коли книжку здано до набору в друкарню, і коли її почали друкувати. Є тут дані про формат книги, тираж, ціну.

    І ще дуже важливі дані: адреса поліграфічного підприємства, де книги виготовляли (бо якщо ви придбали книгу з браком, ви маєте право надіслати її до друкарні для обміну на якісний примірник), і адресу самого видавництва.

    Цікаві факти про книги 68% покупців книжок — жінки.

•Найактивніші покупці книг в наш час люди старші 45 років.

•Найсприятливіший вік для навчання читання — 4-6 років. Дітей 6-7 років важче навчити читати.

•Покупець у книжковому магазині в середньому 8 секунд розглядає передню обкладинку і п’ятнадцять секунд задню.

•У минулі часи книги розташовувалися на полиці по-іншому: корінцем до стіни.

•Якщо дитина не навчилася до третього класу читати, її чекає важка доля. Так свідчать результати дослідження, проведені в США.

•Бібліотека у стародавньому світі називалась красиво – «Аптека душі», або «Притулок мудрості».

•В Україні діє понад 60500 різних бібліотек. Найбільші з них: Державна історична бібліотека України Міністерства культури, Львівська національна наукова бібліотека України імені Стефаника, Одеська державна наукова бібліотека імені Горького, Харківська державна наукова бібліотека імені Короленка Міністерства культури України.

•Забудькуваті читачі були в усі часи. Так, у 1975 році в одну з англійських бібліотек була повернута книжка «Вчись в'язати та вишивати». Читачка так захопилась нею, що протримала у себе 30 років.

•Китайський енциклопедичний словник нараховує 5113 томів.

•На стінах храму у Фівах викарбуваний стародавній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки сторінки її досягають 40 метрів у ширину.

•Найбільша у світі книга побачила світ у 1832 році у Лондоні. Вона називається «Пантеон англійських героїв», її довжина – 5,7 метрів. Розмір літер цієї книжки становить 15 см.

•Найменша бібліотека у світі знаходиться у індійському місті Амрістарі, у ній зберігається … одна книга.

•Найменша книга – «Мурашки» була надрукована у 1980 році в Японії, її розміри – 1,4 на 1,4 см.

•Найменша книга в світі є «Кобзар», створена вона українським майстром М. Сядристим. У книжці 12 сторінок і на кожній по 8 віршованих рядків. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреної волосини. Зшита книжка павутиною, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. Через мікроскоп можна прочитати поезії автора.

•Найтовстіша у світі книга англійський словник, що має 8600 сторінок.

•Нeзвичайну Біблію можуть побачити відвідувачі Державного музею мистецтв у Грузії. На важких кам'яних плитах рукою стародавнього майстра висічено 20 сюжетів на теми Старого й Нового завітів. Така Біблія існує в одному примірнику, її кам'яні сторінки знайдено у високогірному селі Цебельда.

•Рекорд неуважності був зафіксований у бібліотеці Кембриджського університету, куди книга була повернута через 300 років.

•У далекому минулому книги зберігалися під монастирськими склепіннями, прикуті ланцюгами.

•У Давній Русі книги складались у коробки. Так вони краще зберігались.

•95% людей читають дуже повільно – 180-220 слів у хвилину (1 сторінку за 1,5-2 хвилини).

•Бальзак прочитував роман у двісті сторінок за півгодини.

•Е. Гаон дослівно пам'ятав 2500 прочитаних ним книг.

•Наполеон читав зі швидкістю дві тисячі слів за хвилину.

•Т. Едісон читав відразу 2-3 рядки, запам'ятовуючи текст мало не сторінками завдяки максимальному зосередженню.

•Очі людини з середніми навичками читання роблять на одному книжковому рядку 12-16 зупинок, а читаючої швидко – 4-2 зупинки.

•Під час читання очі дивляться в різні боки.

•При повільному читанні відбувається 0,5-0,7 невиправданих повернень до прочитаного на один рядок.

•При традиційному читанні втрачається 1/6 частина витраченого часу на регресивні очні рухи.

•При читанні майже 50% часу очі людини дивляться на різні літери. При цьому лінії погляду можуть як розходитися в різні боки, так і перехрещуватися.

•При читанні очі, дивлячись на різні літери, передають різне зображення, а мозок все одно об'єднує їх в одну картинку.

•При швидкому читанні стомлюваність очей менша, ніж при повільному.

•Протягом години очі 57 хвилин зафіксовані на тексті, тобто перебувають у відносному спокої.

•Рівень розуміння при традиційному читанні становить 60%, при швидкому – 80%.

•Традиційно у людини обсяг одномоментної фіксації становить 10 друкованих знаків (тобто 1,5-2 слова одного рядка). У того, що читає швидко – 200-500 знаків (це 33-83 слова кількох рядків).

•У школярів відбувається 20 регресивних рухів на один рядок, у студентів – 15.