Борис Олійник

#бібліотеки_Соломянки #бібліотека_13 #бібліопідвальчик_на_відрадному #бібліотека_і_карантин #бібліотека_онлайн 

    30 квітня у 2017 році помер легендарний поет, класик української літератури Борис Олійник.

    Його творчість увійшла до золотого фонду української поезії, а багато пісень, написані на його вірші, стали воістину народними. Олійник - поет Божою милістю! Хто ще так сказав:

Маємо все!

Ні купити його, ні продати.

З віку передане, -

передамо у віки.

    Як вважав Олесь Гончар, мотив синівської вірності, кревного обов'язку перед отчою землею, перед близькими людьми, зрештою, перед самим народом - один із найсильніших у творчості Бориса Олійника. Тут поет дивовижно розмаїтий, багатовимірний, щедрий у своєму невичерпному почутті.

    Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині в сім'ї службовця. 1958 року закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях газети «Молодь України», журналів «Ранок», «Дніпро», «Вітчизна», в редакції серії «Романи і повісті» видавництва «Дніпро», обирався заступником голови правління Київської організації Спілки письменників, секретарем правління Спілки письменників України. Депутат Верховної Ради України.

    Перші вірші поета з'явилися в періодичній пресі, коли він навчався в п'ятому класі. А 1962 року вийшла друком перша збірка - «Б'ють у крицю ковалі». За нею - збірки «Двадцятий вал» (1964), «Вибір!» (1965), «Поезії» (1966), «Коло» (1968), «Відлуння» (1970), «На літній тиші» (1972), «Рух», «Стою на землі» (1973). «Ми знаєм, для чого жить!» (1974), «Гора» (1975), «Істина» (1976), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981) та Ще півдесятка поетичних книг, в яких Борис Олійник, весь у пристрасному пошуку істин життя, звертається до досвіду історії й сучасності, прагне осягнути народну долю у всій її величі і трагічності. А ще в книгах - тема рідного краю і рідної матері.

    Мати в поета - уособлення всього доброго й чесного в житті. Він порівнює її з «сонечком» - символом життя і чистоти.

    Борис Олійник - поборник громадянської лірики. В авторському жанровому арсеналі - балади і поеми, ліричні мініатюри і пісні, народні притчі й мандрівні сюжети. Поезії Бориса Олійника перекладалися багатьма мовами світу.

СИВА ЛАСТІВКА

Мамо, вечір догоря,

Вигляда тебе роса,

Тільки ж ти, немов зоря,

Даленієш в небеса,

Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими

Затуляла нас крильми,

Прихилялася

Теплим леготом.

Задивлялася білим лебедем,

Дивом-казкою

За віконечком, -

Сива ластівко,

Сиве сонечко.

Сад вишневий на порі,

Повернулись журавлі.

А мені, як до зорі,

Долітати на крилі

Все до тебе, як до вічної зорі.

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Житом-долею світанковою.

Дивом-казкою,

Юним соняхом, -

Сива ластівко,

Сиве сонечко.