Символи, повір’я та значення великодніх традиції

    Символи, повір’я та значення великодніх традиції.

  Цієї неділі, 19 квітня, православні християни всього світу святкують світлий Великдень, який в пам’ять про диво воскресіння Сина Божого відзначається протягом багатьох століть. Для українців Великдень - основне річне свято, яке несе з собою віру, надію і любов. Його обряди, що виконували наші пращури з сивої давнини, передаються з покоління в покоління, багато з них відтворюються і в наш час.

    Це не тільки різнокольорові писанки і смачна паска. Це особливе свято, коли слідують традиціям і вірять у диво. Існує безліч повір’їв і застережень на Великдень. Дотримуючись їх, усе бажане здійснюється. У першу чергу це Сорокаденний піст, Чотиридесятниця або Великий піст, впродовж якого люди намагалися утриматися від розваг та споживання скоромного. В цей період наші діди-прадіди роздумували над своїм їством, думали про те, що є Бог, і готувалися до недільного свята Воскресіння Господнього, яке має й інші назви: Світле Воскресіння, Христов день, Пасха. За переконанням православних віруючих, Великдень пов'язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Після свого воскресіння Ісус Христос перебував на землі ще протягом сорока днів. У цей період він з’являвся своїм апостолам і навчав їх Божественної мудрості. Тому великодні свята й тривають протягом сорока днів. Великдень відноситься до тих свят, дата яких змінюється кожного року. Зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня.

    За традицією, Христову дню передує серйозна підготовка. До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту – одного з найсуворіших постів очищення думок, душі і тіла – саме стільки провів у пустелі Ісус Христос до свого розп’яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна «прислуховуватися» до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страсна Седмиця, протягом якої потрібно було ретельно підготувати господу та родину до самого дійства. Тут цілий набір ритуальних атрибутів. Це і готування святкового хліба – паски, різних ритуальних яств на кшталт запікання ковбас, в деяких регіонах запікали навіть ціле порося, це і фарбування великодніх яєць. Яйцю надавали особливого значення. Це - символ воскресіння та моделі всесвіту, з якої починається життя. Традиція випікання пасок зараз увійшла в християнський обряд, але вона з’явилася ще задовго до введення християнства.

    Для українців Великдень - свято, яке пов’язане не тільки з Воскресінням Бога, а і з воскресінням та оновленням всієї природи, тому відповідним чином використовували вогонь. Ми знаємо про життєдайну силу віфлеємського вогню, але і в українців була традиція загасити вогонь і запалити новий, який добували ще прадавнім способом тертя. Приготування пасок і всіх страв до великоднього столу відбувалося саме за допомогою цього вогню.

    Наші пращури надавали великого значенню прибиранню в четвер перед Великоднем, який так і звався - Чистий четвер. У цей день людина повинна повністю очистити себе і оселю: зробити прибирання у будинку, викупати дітей і помитися до сходу сонця у відкритій водоймі або прийняти контрастний душ. Вважалося, що в цей день вода набуває цілющого значення, забирає всі негаразди і хвороби. Купіль виливали на перехресті доріг, де ніхто не ходить. У четвер зазвичай йшли до церкви, бо вважалося, що всі речі, навіть попіл з печі, освячені під час богослужіння, стають лікувальними і помічними. А пізно ввечері обов’язково була страсна вечеря, подібна до вечері Святвечора. Вважалося, що в цей день поминають померлих пращурів. Тим, хто постує, дозволяють хліб і червоне вино. Згідно великодньої традиції, у цей день потрібно ставити тісто для пасок і фарбувати яйця. Заборонено шуміти, співати, веселитися, гадати і скандалити.

    Найсуворіший і найсумніший день тижня - Страсна п’ятниця - день розп’яття і смерті Ісуса. Люди моляться, відвідують церковні служби і утримуються від їжі. Під суворою забороною домашня робота, веселощі і пісні, кажуть: «Хто пісні у Страсну п’ятницю співає – на Великдень сльози проллє». В цей день не можна брати у руки гострі і ріжучі предмети. Заборонено протикати землю залізом, тобто працювати на дачі – до біди. Згідно з повір’ям, білизна, випрана у цей день, покривається кров’ю. У п’ятницю дозволено лише пекти паски і хліб. У ніч на неділю, після опівночі, дзвін сповіщає про Воскресіння Христове і початок великодньої служби. Богослужіння проводяться особливо урочисто й тривають вони до ранку. Кульмінацією служби стає обряд освячення пасок, яєць, вина та ін. Частину принесених страв залишають у церкві для знедолених.

    Святкування тривають тиждень, який називається Світлою великодньою седмицею, а кожен із днів носить назву світлого – світлий понеділок, світлий вівторок і т.д.

    Традиції христування вже 2000 років: весь період святкування при зустрічі люди вітають один одного словами: «Христос воскрес!». Відповідають: «Воістину воскрес!». Триразово цілуються і обмінюються писанками. Обмін яйцями міцно увійшов у великодню традицію. З цим символом пов’язано таке повір’я: Марія Магдалина вирішила принести радісну звістку про воскресіння Ісуса римському імператору Тиверію. До нього не можна було приходити без дарів і Марія вибрала у подарунок куряче яйце, яке символізує життя. Почувши звістку, Тиверій розсміявся і сказав: «це так само неможливо, як і твоєму білому яйцю перетворитися на червоне»… але не встиг він закінчити фразу, як яйце стало червоним.

    З Великоднем пов’язано безліч вірувань. Вважається, на Великдень все стає видимим, навіть містичним: маленькі діти з чистою душею можуть побачити всі земні скарби, які у цю ніч світяться вогниками. На Великдень можна просити у Бога все. Так, люди похилого віку розчісували своє волосся з думкою про онуків, щоб їх було стільки, скільки волосся на голові. Бажаючи розбагатіти, вмивалися зі срібного посуду. Дівчата просили нареченого. З нетерпінням чекали першого удару дзвонів. Якщо з першим ударом перехреститися зі словами: «Христос воскрес, а рабу (ім’я) здоров’я», то одужає навіть важко хвора людина. Вставали до світанку, щоб не проспати щастя. Дівчата вмивалися водою з червоного яйця, щоб бути рум’яними. На Великдень усі мають веселитися, інакше сумувати доведеться весь рік.

    Але існують і застереження. У Великдень не можна займатися домашньою роботою – з клопотами піде щастя. Подружжя не повинно христосатися на людях – до розлуки. Гріх проливати кров тварин протягом Світлого тижня, адже вони теж радіють Христовому Воскресінню і славлять Бога.

    Освячену їжу не можна викидати. Її потрібно з'їсти за великоднім столом, поділитися нею з родичами і сусідами або роздати нужденним. Через це не варто брати з собою до церкви кілька десятків пасок чи яєць. В українців була заборона будь-що свячене викидати, його закопували, і вважалося, що там буде родити нива, не буде бур’янів, або підкурювали людей чи тварин, якщо ті хворіли. Навіть кісткам приписувалося магічне значення. Шкарлупу від першого яйця не можна викидати за вікно, щоб не потрапити в Ісуса і апостолів, які весь тиждень ходять по землі у жебрацькому дранті. А треба було кинути в річку. Казали, що там за рікою, за водами знаходиться країна Ірій, де живуть наші давні предки рахмани. І коли ця шкарлупка через тиждень дійде до їхньої країни, вони теж будуть святкувати Великдень.

    Священики кажуть, що з давніх-давен існував певний перелік продуктів, які можна було святити в храмі. Це – здобний хліб (паска), яйця, м'ясо, сир і масло. Це ті продукти, від яких люди відмовлялися під час Великого посту. Тому й освячувати потрібно тільки те, чого не їли протягом останніх семи тижнів.

    Окрім того, кожен продукт має ще й символічне і ритуальне значення. Що обов'язково варто взяти з собою до церкви на Великдень, яке значення ці продукти несуть? Для початку кілька слів про сам кошик. У давнину страви на освячення носили у хустках, обрусах (скатертинах) чи бесагах (подорожніх мішках), у спеціальній посудині «коріннику» або у великих дерев’яних мисках-неньках. Згодом до церкви почали ходити з плетеним з лози кошиком. Його потрібно використовувати лише на Пасху один раз на рік, а не для щотижневих походів на ринок. Він має бути містким. За традицією на дно кошика кладуть гілочку освяченої верби. Вміст прикрашають зеленню, наприклад, барвінком, миртом (це символізує вічне життя та безсмертя) та накривають вишитим рушником, який є символом життя. Наші пращури все, що було в кошику, навіть рушничок, наділяли магічним значенням. Використовували освячений протягом багатьох років великодній рушник, коли у жінки починалися пологи, щоб легше було народжувати. Його вважали помічним у разі безсоння, ляку (підкладали під голову). Обов’язково беруть до церкви свічку, яка нагадує про Ісуса, який є Світлом для світу.

    Паска – символ воскресіння та небесного царства, вічного життя. А солодка вона, тому що символізує радість життя із Богом. Паску краще спекти, ніж купувати. Процес приготування і випікання паски вимагає особливої концентрації, спокою, добрих думок і молитви, щоб вона вийшла красивою і смачною. Колись розміри паски залежали від статку господаря: що більша, то краще. Вважалось, якщо паска вдалася висока – наступний рік буде щасливий, у здоров’ї. Коли запала – то хтось із рідні може померти.

    Крашанки й писанки на Великдень – це символи нового життя і відродження. Вважали, що таке яйце не псується. Дуже оригінально влаштувати свято для дітвори і цікаво організувати процес фарбування яєць – дитяча фантазія створить унікальні і неповторні витвори.

    Ковбаса та м’ясо вказує на годоване теля, яке звелів заколоти добрий батько після повернення блудного сина додому. Це символ душевної радості, щасливого сімейного життя та поповнення сім’ї. Українці кладуть у великодній кошик переважно шинку і ковбасу. Мало бути і сире сало, не солене – для того, щоб впродовж року можна було ним лікуватися. І сало солене, яким розговлялися.

    Сир і масло – зв’язок людей та Ісуса Христа, ніжність та жертовність Бога. Це ще й символи достатку, ситого життя, удачі в справах. Молочні продукти є першотворінням, сировиною, яка не походить із діяльності людських рук, а є даром природи. Ці продукти кладуть у посуд, а зверху малюють хрестик.

    Сіль – символ повноти та достатку.У великодній кошик кладуть зовсім небагато солі. У Біблії сіль символізує зв’язок між Богом і народом. Під час Нагірної проповіді Ісус називає учнів сіллю землі. Господині потім не використовують усю освячену сіль відразу, а тримають її протягом року і додають потроху в різні страви. Це фактично єдиний продукт у кошику, який не псується. А ще сіль вважали оберегом: в будинок приходили з хлібом-сіллю і в дорогу з собою брали дрібку солі. Свячена на Великдень сіль колись вважалася помічним засобом проти лихого: нею обсипали хату. А ще свячену сіль вживали від пристріту й болю в животі.

    Не дивуйтеся, але хрін - символ довголіття і міцного здоров'я також дуже бажаний у пасхальному кошику. Він робить людину міцнішою. У народі кажуть, що відганяє нечисту силу. Колись цілий корінець хрону клали у кошик, щоб продовжити дітородну функцію чоловіка. На Великдень їдять хрін, перетертий з буряком, намазуючи його на варені яйця та м'ясо, щоб зуби не боліли.

    Доволі часто до великоднього кошика кладуть ніж. Ним традиційно розрізають паску, освячену їжу. Але ніж колись святили не тільки для цього.У дорозі таким ножем чумаки захищалися від нечистої сили. Усі жінки, які допомагали людям, бабусі-шептухи, повитухи користувалися таким ножем, використовували при ворожіннях та відшіптуваннях, прикладали до хворого місця, відганяли ляк з дітей, знімали вроки, клали у колиску нехрещеним немовлятам. Голка теж мала магічне значення, говорили, якщо подивитися у вушко на сонце, то це лікує від курячої сліпоти.

    Подекуди кладуть у кошик і мак - щоб потім брати з собою у дорогу, обсипати від лихого хату, гроші - щоб весь наступний рік водилися і ключі від дому - щоб злодії хату не обікрали. Шматок освяченого чорного хліба припасали для корови (як отелиться), а глиною мазали в хліві — щоб не підступилась відьма.

    Колись освячували пшоно, яке потім давали їсти курчаткам. Святили також крейду, якою писали хрести на Йордана. А коли хотіли здобути квітку папороті, себе тією крейдою огорожували від нечистої сили.

    Після освячення паски родина в повному складі має зібратися за святковим столом, щоб триматися купи протягом всього року. Розговлятися потрібно освяченими паскою або яйцем. Святкуватимуть три дні, протягом яких віруючі христосуватимуться, битимуться крашанками, співатимуть гаївки, обливатимуться та навідуватимуть родичів.

    Зі Світлим Воскресінням закінчується Великий піст, тому святковий стіл повинен бути багатим, з великою різноманітністю страв. Головними атрибутами великоднього столу є яйця-крашанки, паски і сирні паски. Святкова паска – символ присутності Бога у житті всіх людей. Її солодкість, здоба і краса – співчуття, милосердя і турбота Творця про кожного. Сирна паска – прообраз Царства Небесного. Її форма у вигляді гори символізує новий, небесний Єрусалим. А поєднання молока та меду – солодкість райського життя, радість і блаженство святих.

    Фарбовані кам’яні яйця з орнаментом були розкопані в Києві на Дитинці. Це свідчить про те, що ця традиція досить давня. Потім наклалася легенда про те, що сама Богоматір привітала римського імператора білими яйцями, які стали червоними. Водночас червоний колір є символом крові, життя та відродження.

    Все починалося з яйця. Саме з нього, за дохристиянськими віруваннями наших предків, «народився» всесвіт. Саме воно, дивовижне яйце-райце, досі виступає у народних казках як символ народження життя, плодючості та усіляких щедрот. Яйце – символ життя і чудесного воскресіння. В іконопису воскреслий Ісус був оточений сяйвом, схожим за формою на яйце.

    Існує чотири основних види розписаних яєць: крашанки, крапанки, дряпанки та писанки. Кожен вид має свої особливості та правила виготовлення.

    Крашанки. Це найпростіший спосіб виготовлення фарбованих яєць. Раніше для їх приготування господині збирали лушпиння від цибулі та варили в ньому яйця (інколи для декору до яйця прив’язували листочки петрушки чи дрібні листочки смородини, які залишали на готовому яйці білі відбитки-листочки). Також як барвники використовувались відвари трав, кори дерев. Крашанкам приписують цілющі властивості.

    Крапанки. На яйце наносять писачком воскові краплі та занурюють у світлу фарбу, потім знов ставлять цятки і занурюють в фарбу темнішого кольору. Коли на крапанці вже будуть цятки всіх бажаних кольорів, загальне тло вкривають темною фарбою (найчастіше темно-вишневою, темно-зеленою або чорною). Після цього віск розтоплюють над свічкою та обережно обтирають яйце від залишків воску м’якою тканиною.

    Дряпанки. Якщо у вас немає під рукою писачка, то можна поекспериментувати дряпанками. Берете крашанку темного кольору та занурюєте її в темну фарбу. Як яйце висохне наносите олівцем орнамент та продряпуєте його голкою (шилом чи цвяхом – що є в господарстві).

    Писанки. Для нас, українців, писанка – не тільки символ життя, добра, надії, це ще й магічний оберіг нації, її філософії і культури. Під поняттям "писанка" ми образно розуміємо вміло "розмальоване" яйце, яке зазвичай готують до Великодніх свят, але дуже рідко замислюємося над історією самої писанки, її символікою та ритуалами, пов'язаними з писанкарством. Колись для писанок відбирали переважно яйця «первісток» (курей, які щойно почали нестися). Писали їх в окремій кімнаті, біля відкритого вогню. Передувала роботі щира молитва: писанкар мав бути чистим і душею, і тілом. Воду для розведення фарб брали з криниці до схід сонця. Звідси і сильний енергетичний заряд писанки. Вона могла служити оберегом.

    Традиційно в Україні писанки виготовляли лише жінки (зараз цим займаються не залежно від статі). Для виготовлення писанки знадобиться писачок, фарби, яйце, віск (бажано бджолиний), свічка та посуд, для розведення фарби. Якщо ви плануєте робити писанку в світлій гамі, то варто обирати яйця з білою шкарлупою. Зазвичай писанки пишуть на видутих яйця (останні можна ще довго зберігати як елемент декору). Писанка - це найскладніший у виготовленні варіант кольорових яєць, адже потребує майстерності, терпіння та часу. Спочатку олівцем промальовуються основні орнаменти, потім по цим лініям наносять писачком віск, після цього яйце занурюють у фарбу, розтоплюють віск, видаляють його та, за бажання, розписують орнаменти іншими кольорами (можна залишати й білими).

    Колись фарби для писанок майстрині виготовляли власноруч. Наприклад, жовту фарбу отримували з кори яблуні-дички, яку відварювали та настоювали. Також жовтий колір давав відвар з гречаної соломи, відвар полови – бурий колір. Зелений колір отримували з полови конопляного насіння, а чорний – з лушпиння соняшника, чорнильних горішків дуба. Брунатний колір давали лушпиння цибулі, настій дубової кори та кори вільхи. Для отримання червоного кольору настоювали звіробій (пізніше цей колір добували з трісочок сандалового дерева, що привозили з Бразилії українські емігранти). До природних барвників (для кращого зафарбовування) додавали галун: алюмінієвий робив кольори яскравішими, а залізний – давав темніші кольори. Для розведення фарби використовували воду, яку вдосвіта набирали з трьох джерел та до якої додавалась ще й освячена вода.

    У писанкарстві найчастіше використовували 7 основних кольорів (червоний, жовтий, помаранчевий, зелений, вишневий, коричневий, чорний), але можливі й інші кольори (залежно від регіону кольорова гама писанок розширювалась).

    Червоний. Символізує добро, радість життя, для молоді – щасливий шлюб. За церковною традицією яйце червоного кольору є символом Воскресіння, жертовності, небесного вогню.

    Жовтий. Символ небесного світила (сонця), тепла та врожаю (колір стиглого зерна). Яйця цього кольору оберігали від злих сил та лихого. Також жовтий був кольором багатства.

    Зелений. Колір весни, воскресіння природи, надії та життя. Символізував пробудження природи від довгого зимового сну.

    Бурий, коричневий. Символізує землю та її приховану життєдайну силу.

  Чорний. Колір ночі, всього невідомого та таємного. Зазвичай використовується як тло, підкреслює силу інших кольорів. Він символізує нескінченність життя людини, буття після смерті.

  Білий. Колір чистоти, символ вирію (раю). Білі символи на писанці символізували безгрішне життя.

  Блакитний. Уособлював небо, повітря, воду, чистоту та здоров’я. На писанках він символізував насичення та небесну божественність.

    Дуже символічними були знаки та орнаменти на писанках: Сонце, Хрест, Зоря, Ружа, Квіти, Гілка-сосонка, Виноградна лоза, Дубовий листок, Пташка, Півень, Риба, Кінь, Олень та інші. Три дні обов’язково святкували. Це і відвідування родичів, і розваги. Неодмінним атрибутом Великодніх свят у наших предків (а словами етнографів, ця традиція також прийшла до нас з часів язичництва) були гаївки (як різновид веснянок) - твори усної народної словесності, спеціальні народні пісні із закликанням весни, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. Їх виконували діти й незаміжні дівчата. На сьогодні зберігся звичай гаївок, коли під церквою збирається все село, дзвонять дзвони, яким приписувалася магічна сила розбуджувати всю природу і відповідним чином провокувати здоров’я. Треба постояти під великоднім дзвоном для того, щоб протягом всього року не хворіти. У великодньому циклі свят є ще великодні ігри, яких налічують величезну кількість. Під час цих ігор молодь будувала різноманітні вежі, каталася на гойдалках, водила хороводи та катала яйця. Деякі ігри були суто розважальними, інші - демонстрували чоловічу силу та витримку, а більшість ігор мала характер залицяння. Проте всі вони так чи інакше щось символізували: наприклад, якщо комусь вдалося збудувати високу вежу, це означало, що пшениця цього року обов’язково вродить, бо буде така ж висока, як вежа. Якщо раніше ці ігри проводили тільки дівчата, то на сьогоднішній день в деяких селах у святковому дійстві бере участь вся громада. Це дуже красиво і урочисто. Маленькі діти грають в довгої лози, б’ються крашанками. Биттям писанок люди, ймовірно, хотіли прискорити появу нового життя, а молодь мірялася, в кого писанка краща та міцніша. Найголовніше - це створити настрій великого весняного свята, яке нас чекає. Є таке вірування про те, що саме на Великдень сонце піднімається, грає, танцює над горизонтом та радіє з усім світом.

Гарних вам свят та смачної паски і ковбаски!

Запашною нехай буде Великодня Паска,

І до віку буде з вами світла Божа ласка!

Хай Божа Матір вас охороняє,

А Дух Святий здоров’я посилає.

Господь дарує Янгола з небес!

- Христос воскрес!

- Воістину воскрес!