Ірен Роздобудько "Портрети невідомих"

    Читачі, що цікавляться творчістю сучасних українських письменників, напевне чули про таку авторку як Ірен Роздобудько. Особливо прихильними до її книжок є жінки. Представниць прекрасної статі приваблює її самобутнє відображення стосунків між людьми загалом та долі звичайної жінки зокрема.

    Ірен Роздобудько — сучасна українська письменниця, сценаристка та ілюстраторка. Навчалася в Київському Національному Університеті на факультеті журналістики. За свою кар’єру змінила декілька професій. Працювала телеграфісткою, журналісткою і диктором радіогазети, пізніше коректором журналу та головним редактором. Створила ілюстрації до книг Леся Танюка, Лариси Масенко, Елеонори Соловей. Книги Ірен Роздобудько користуються широкою популярністю, авторка неодноразово нагороджена премією «Коронація слова», спеціальною відзнакою за кіносценарії тощо. Стала фіналісткою «Шевченківської премії» та вважається «Золотою письменницею України» на рівні зі Світланою Талан, Люко Дашвар. 

  Пропонуємо вашій увазі цікаву новинку Ірен Роздобудько  в бібліотеці №13.

Ірен Роздобудько "Портрети невідомих"

    «Портрети невідомих» –велика сага про те, як складно і просто, терпко й солодко бути собою, жити й любити, триматися правди і, коли треба, битися за неї.

    Їх багато – ніби вихоплених із життя людських історій. Вартих повістей чи романів. А тут усе спресовано у значущих деталях, ситуаціях і вчинках. У новелістичній формі. Герої живуть ніби під збільшувальним склом. Вони цілісні й мужні, іноді – незграбні, кумедні чи надто незрозумілі. Прагнуть недосяжного й наражаються на рифи своєї наївності. Закохуються й мучаться через сумніви в собі й свою нерішучість. Бавляться в кохання чи викручують жили тим, хто їх кохає. Одружені й самотні, юні й биті життям – їх усіх об’єднує ота кундерівська «нестерпна легкість буття». Діють за честю й обов’язком, враз ставши воїнами. Для них навіть куля собі в лоб – зрада товариша. Вони приречені вистояти і бути. Ідуть за своїми чоловіками – волонтерити. Йдуть на лінію вогню, бо так каже сумління. Намагаються зберегти все українське за розмежувальною лінією, щоб було чим зустріти своїх хлопців, коли повернуться. Не можуть виборсатися з пострадянщини, ніби їх обминув час. Ніби ховаються від часу. Багато доль і облич. І тільки здалеку вони невідомі. Надзвичайно проникливий погляд авторки новел допомагає розпізнати їх.