"Услід обертаються чоловіки,
І що там дощу краплинки,
Як сяють, як сяють, неначе зірки,
Очі щасливої жінки.
Їх зразу у натовпі віднайдеш –
Вони ізсередини світяться,
Яскравіше сонця сяють без меж,
Яскравіш повного місяця.
Святковим стає наш буденний час,
І небо стає прозорим,
Та як же їх мало живе поміж нас,
Жінок із очима-зорями!
І благословен будь твій кожен крок,
Герою казково дужий,
Що робить щасливими очі жінок,
А надто – жіночу душу".
Леся Романчук. Мені здається, що я не бачила так багато одноразово щасливих очей жінок, як у нас у клубі "Лада" бібліотеки 13. Витівниці і затійниці, легкі на підйом і допомогу, ловлять все на леті, розуміють з півслова, поступливі, однодумці, добрі, подільчиві, дружні, безвідмовні. Пішов другий рік, як ми разом, щотижня. Жодного заняття не відмінили. Навіть влітку, коли дачі. Це прекрасно. Ми не можемо ними натішитись. Вгляньтеся у світлини. Які вони, наші "Ладушки"! Скільки світла в цих очах, глибини, життя, енергії. А у кожної своя історія життя. І часом нелегка. Беремо приклад з них. Рівняйтесь на них і ви. Тут є чому повчитися.
Немає коментарів:
Дописати коментар