Панас Мирний (13 травня 1849, Миргород — 28 січня 1920, Полтава) — український прозаїк та драматург. Він увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, який порушив суспільно важливі морально-етичні питання. Літературу Панас Мирний вважав могутнім засобом боротьби під соціальним гнобленням. Його не безпідставно ставлять у ряд із корифеями української прози. А роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” вважають цінним мистецьким твором, органічно пов’язаним із життям народу.
Улюбленою темою письменника були життя і праця, мрії і сподівання селянства. Започаткував нову жанрову систему: психологічне оповідання й новела, соціально-психологічний роман і повість, художній нарис, сатирична казка.
Твори Панаса Мирного:
оповідання: «Лихий попутав, автобіографічне оповідання «Ганнуся», цикл оповідань «Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко», повісті: «П’яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й согочасне», «Голодна воля», «За водою», романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», новела «Лови», п’єса «Лимерівна».
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові.
Бібліотечні джерела:
Мирний П. Хіба ревуть воли, як ясла повні? - Харків: Ранок, 2005.
Мирний П. Повія - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2018.
Образки життя - К.: Грамота, 2003.
Ушкалов Л. Панас Мирний - Харків: ПЕТ, 2012.
Немає коментарів:
Дописати коментар