Практик «Вільної України»

    Петро Гаврилович Дяченко (30 січня 1895, с. Березова Лука, Гадяцький повіт, Полтавська губернія — 23 квітня 1965, м. Філадельфія, США) — український військовий діяч, командир Чорних Запорожців, 2-ї дивізії УНА, протипанцерної бригади «Вільна Україна», полковник Армії УНР, генерал-хорунжий. Усе життя він присвятив боротьбі проти більшовицького режиму, який поневолив Україну. Полк Чорних запорожців («чорношличники») під керівництвом Петра Дяченка відзначився в боях під Сидоровом та за Вознесенськ. Михайло Омелянович-Павленко називав полк Чорних запорожців найкращим полком української армії. 

   

     25 років служив у різних арміях, із них тринадцять — на фронтах різних воєн. Служив у царському війську Тимчасового уряду, Збройних Силах Української Держави Павла Скоропадського, в Армії УНР, у Війську Польському, в «Поліській Січі» отамана Бульби-Боровця, вермахті та Українській національній армії. Бойовий шлях Петра Дяченка закінчився у травні 1945 року. Щоб не потрапити до рук тих, проти кого боровся, захищаючи Українську Народну Республіку, він змушений був здатися американцям і згодом переїхати до США, де й проживав останні роки.

    23 квітня 1965-го Петро Дяченко пішов із життя. Поховали українського генерала на українському православному цвинтарі Святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі, США. В Україні ж у його батьківській садибі в рідному селі Березова Лука відкрито музей визвольної боротьби українців 1917-1921 років.

    Дружина Петра Дяченка Олена дбайливо впорядкувала мемуарну спадщину свого чоловіка. У журналі «Вісті комбатанта» (ч. 3 за 1967 р.) вона опублікувала список праць, що зберігалися в родині. З цієї публікації можна довідатися, що Петро Дяченко написав такі праці: «Організація протипанцерної бригади» (зі схемами), «Кінний полк Чорних Запорожців», "Протипанцерна бригада «Вільна Україна», «Нотатки до Історії Полку Чорних Запорожців», «Кінна сотня», «Кінна сотня, Кінний дивізіон імени полковника Петра Болбочана», «Кінний полк», «Формування та перший бій Української Протипанцерної бригади», «Дяченко Петро, полковник Української Армії», «Зимовий похід» та інші статті.

Бібліотечні джерела:

Енциклопедія сучасної України - К., 2008.

Заняття у клубі пісні "Надія"

    Відкриємо завісу таїни. У клубі Пісні "Надія" бібліотеки 13 готуємо концертну програму до 75-річного ювілею нашої Ладушки - Валентини Олександрівни. Вибрали тематику ромів. Передує ще одна репетиція. Але ми не про це. Де можна роздмухати отой потаємний жар душі до полум’я? На вулиці? В метро? На вокзалі? В магазині? Ні. Це можливо тільки в бібліотеці. І ми щасливі, що люди до нас йдуть, що створюємо відповідну атмосферу і що наші Дівчатка розкривають почуття, а ми це бачимо! 

"Шкода, що я давно уже не юний,

Шкода, що треба рахувати дні…

Які пісні заховані у струнах,

Яка любов захована в мені!

Не пив життя, а тільки губи витер.

Складав пісні – і бачив в тому суть…

Є жар в душі. Потрібен лише вітер,

Щоб жар оцей до полум’я роздуть." 

(В. Шинкарук. м. Житомир)

                   

    

Заняття студії "Лілея" бібліотеки 13

    Не завжди розпочату роботу можна завершити протягом одного заняття, адже ми бачимо себе майже професіоналами і вибираємо для малювання картини неабиякої складності. Та, як часто стається, результат уявляємо, а як його досягти? Запитання. Тоді на допомогу приходить керівник студії "Лілея" бібліотеки 13. Нарешті мій півник розбудив ранок. Нехай розбудить мир в нашій Україні!

                  

Основи в'язання гачком

    Мереживо, рішельє та макраме знову повертаються в моду. Всі ці ажурні петельки і дірочки, які створюють незвичайні візерунки, прикрашають святкові столи, квіткові композиції та просто ранкову сервіровку сніданку. Зв'язати гачком красиві кільця-підтримувачі для серветок своїми руками зможе кожен. Головне докласти трохи зусиль і терпіння. Адже воно того варте! Це те, чому нас навчали на занятті жіночого клубу "Лада" бібліотеки 13.

Цікава та неординарна постать

    Панас Мирний (13 травня 1849, Миргород — 28 січня 1920, Полтава) — український прозаїк та драматург. Він увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, який порушив суспільно важливі морально-етичні питання. Літературу Панас Мирний вважав могутнім засобом боротьби під соціальним гнобленням. Його не безпідставно ставлять у ряд із корифеями української прози. А роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” вважають цінним мистецьким твором, органічно пов’язаним із життям народу.

    Улюбленою темою письменника були життя і праця, мрії і сподівання селянства. Започаткував нову жанрову систему: психологічне оповідання й новела, соціально-психологічний роман і повість, художній нарис, сатирична казка.

    Твори Панаса Мирного:

оповідання: «Лихий попутав, автобіографічне оповідання «Ганнуся», цикл оповідань «Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко», повісті: «П’яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й согочасне», «Голодна воля», «За водою», романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», новела «Лови», п’єса «Лимерівна».

    Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові.

Бібліотечні джерела:
Мирний П. Хіба ревуть воли, як ясла повні? - Харків: Ранок, 2005.
Мирний П. Повія - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2018.
Образки життя - К.: Грамота, 2003.
Ушкалов Л. Панас Мирний - Харків: ПЕТ, 2012.

Майстер-клас з техніки китайського живопису У-Сін

    Черговий майстер-клас з техніки китайського живопису У-Сін у клубі "Цікаве життя" бібліотеки 13.

    Живопис У-Сін — це техніка саморозвитку, побудована на основі поєднання прийомів китайського живопису го-хуа, системи 5-и елементів у-сін та інших понять даоської натурфілософії.

    У-Сін – це система 5-ти першоелементів – дерево, вогонь, земля, метал, вода. На ній грунтується весь світогляд древнього Китаю. У живописі кожному з них відповідають 5 певних мазків, за допомогою яких художник пише свої картини. Це дозволяє опрацювати свої психологічні якості через рух. З подоланням скутості та обмеженості в рухах збільшується чутливість. Відомим фактом є те, що психологічні проблеми людини нерозривно пов’язані з фізичними блоками. Тому живопис У-Сін є різновидом тілесно-орієнтованої психотерапії. У-сін дає можливість кожній людині навчитися малювати з нуля. Відбувається звільнення від шаблонів, з’являється креативне мислення. Живопис У-Сін дарує той заряд творчості, якого так не вистачає в нашому житті. Шлях до серця живопису У-Сін лежить через пізнання, глибокого заспокоєння і орієнтацію на процес практики, а не на результат. Якщо ви хочете попрактикувати цю неймовірно заспокійливу техніку живопису під тихий супровід китайської меланхолії, то вам - до нас. Сьоме заняття на "біс".