Григорій Михайлович Косинка — український письменник-новеліст, перекладач доби «Розстріляного відродження», жертва сталінських репресій. Григорій Косинка почав писати з віршів. У газеті «Боротьба» він дебютував 11 лютого 1919 року з невеличкою заміткою «З робітничого життя», вперше використавши псевдонім «Косинка». Невдовзі більш-менш стабільний заробіток дали йому короткі нариси, памфлети, статті, які друкувались у київській газеті «Боротьба», «Більшовик». Протягом того року там з'явилася ціла низка його публікацій, переважно публіцистичного характеру («Уривок з щоденника», «Малюнки життя», «Лист з села», «Попівська грязь», «Маленький фейлетон», «Неньковці»). Саме у газеті «Боротьба» з'явився 4 травня 1919 року перший його художній твір — невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний «Косинка».
Головна тема майже всіх оповідань Г. Косинки — українське село революційних та перших пореволюційних років. Письменник всю увагу зосереджує на душевних переживаннях, на глибоких чуттєвих враженнях від навколишнього середовища. Чарівне косинчине слово магічно впливає на читача, який проймається психологією героя. Мова письменника зачаровує своєю красою, співучістю, ритмічністю, багатством і різноманітністю тропів, особливо порівнянь.
Г. Косинці досить одного-двох штрихів, щоб читач виразно уявив якусь рису або й цілісність характеру героя. Звідси ота стислість викладу, лаконізм фрази, коли кожне слово передає усю свою сутність, несе найбільше навантаження. Як і всі імпресіоністи, Григорій Косинка не втручався в життя своїх героїв, не ідеалізував їх, не осуджував і не виступав моральним суддею. Людину Косинка любить такою, якою вона є, - складною, непричепуреною, часто непривабливою у своїх вчинках.
Г. Косинці досить одного-двох штрихів, щоб читач виразно уявив якусь рису або й цілісність характеру героя. Звідси ота стислість викладу, лаконізм фрази, коли кожне слово передає усю свою сутність, несе найбільше навантаження. Як і всі імпресіоністи, Григорій Косинка не втручався в життя своїх героїв, не ідеалізував їх, не осуджував і не виступав моральним суддею. Людину Косинка любить такою, якою вона є, - складною, непричепуреною, часто непривабливою у своїх вчинках.
Бібліотечні джерела:
Енциклопедія історії України - К.: Наукова думка, 2008.
Енциклопедія сучасної України - К., 2014.
Косинка Г. Оповідання - К.: Наукова думка, 2003.
Косинка Г. Оповідання - К.: Веселка, 1990.
Косинка Г. Твори - М.,1991.
Українська література - К.: Либідь, 2011.
Немає коментарів:
Дописати коментар