Горить свіча і огортається журбою

Голодні очі погасали,

стихали втомлені серця...

Кістки померлих об’їдали

ті, в кого пухли черевця.

І хтось помер в обіймах мами,

а хтось - у неї в казанку.

Життя і людяність вбивали!

І віру в Бога пресвяту...

А сповнені харчів вагони

повз трупний сморід мчали вдаль:

«Ми нагодуємо мільйони!»

Ну а своїх… своїх не жаль...?

Не жаль людей, землі прикутих

безсилих купок кісточок,

не жаль заморених, забутих

ні в чім не винних діточок!

Вони з Тобою зараз, Боже?

Їх душам досі це болить?!

Помолимось за них сьогодні, може...

Їм стане легше, хоч на мить.

Автор Ірина Рубець. 

    День пам'яті жертв голодомору в бібліотеці 13. "Горить свіча і огортається журбою". Запали свічку пам'яті. 23 листопада. 16.00.