Богдан-Ігор Антонич — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець. Через офіційну заборону ширшезнаний лише з середини 1960-х, справив значний вплив на сучасну українську поезію, філософську лірику, писав прозові твори, переклади, статті літературно-критичного і теоретико-літературного характерів.
Перший свій вірш поет опублікував 1931 року в пластовому журналі «Вогні». Потім він розміщував поезії в багатьох періодичних виданнях. Незважаючи на велику поетичну творчість і важкий процес засвоєння літературної мови, поет все-таки знаходив час на працю в інших жанрах та на публіцистику. Він виступав з доповідями про українську літературу, робив переклади, писав рецензії, публікував сатиричні фейлетони та пародії, в яких виявив гостру дотепність. Вів літературну хроніку у часописі «Дажбог».
Крім того, автор випробовував свої сили в прозі та драматургії. Залишилася незакінчена новела «Три мандоліни» та великий фрагмент повісті, що мала називатися «На другому березі». Він склав лібрето до опери «Довбуш», що її мав написати Антін Рудницький. Проводив редакторську діяльність, деякий час редагував журнал «Дажбог» і разом з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби». Антонич також малював, грав на скрипці і компонував музику, мріяв бути композитором. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже сильно вплинули на його лірику.
Антонич Богдан-Ігор Велика гармонія - К.: Веселка, 2003.
Антонич Богдан-Ігор Твори - К.: Дніпро, 1998.
Далекі зірниці - К.: Грамота, 2001.
Немає коментарів:
Дописати коментар