Серце, віддане музиці

    Ім’я композитора Платона Іларіоновича Майбороди добре відоме. За своє життя він пройшов подвижницьку працю на ниві українського музично-театрального мистецтва. Платон МАЙБОРОДА - композитор, музично-громадський діяч, лауреат Сталінської премії СРСР (1950), Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1962), заслужений діяч мистецтв УРСР (1957), народний артист УРСР (1968), народний артист СРСР (1979). 

   Вашій увазі в бібліотеці представлена інформаційна викладка цікавих сторінок життя великого українського композитора.

   Платон Майборода співпрацював із поетом Андрієм Малишком: майже всі 22 їхні спільні твори стали прикладом втілення української мелодичної традиції цього періоду — «Київський вальс», початкова фраза якого багато років була позивними радіостанції «Промінь», «Білі каштани», гімн української школи «Пісня про вчительку», «Ми підем, де трави похилі», «Ти моя вірна любов», «Колискова», «Пісня про козацькі могили», «Моя стежина». А всесвітній хіт «Рідна мати моя» («Рушничок») переклали 18 мовами народів світу. Плідно співпрацював П. Майборода з поетами М. Рильським, В. Сосюрою, М. Стельмахом, В. Бичком, Д. Луценком, Т. Масенком, М. Нагнибідою, О. Новицьким, В. Симоненком, М. Ткачем, В. Юхимовичем, писав твори на поезії Т. Шевченка й Лесі Українки.

    Цікава історія виникнення "Київського вальсу". У листі до П.Майбороди і А.Малишка студенти Київського медичного інституту висловили свою мрію про пісню, присвячену квітучому Києву, який їм хотілося б закарбувати в душі, коли вони, вже молоді лікарі, роз'їдуться по різних куточках країни. Саме студенти–медики й були першими слухачами і виконавцями пісні, яка згодом набула повнокровного життя, стала однією з найулюбленіших. 

    Майбороді належить також музика до вистав Київського, Вінницького та Запорізького драматичних театрів — «Не судилось» М. Старицького, «У кожного своя мета» Я. Баша, «Якщо ти любиш» і «Сині роси» М. Зарудного, «Де тирса шуміла» А. Шияна, «Правда й кривда» М. Стельмаха, музика до 17 фільмів кіностудії ім. О. Довженка — «Гроза над полями», «Літа молодії», «Дмитро Горицвіт», «Люди не все знають», «Долина синіх скель», «Абітурієнтка». Він увійшов в історію нашої музики як видатний композитор-пісенник. Хоча певною мірою він віддав данину масово-патріотичній пісні, проте більшість його творів - лірика, що стверджує загально гуманістичні духовні цінності. 

   Пісенна лірика П.Майбороди - етапне явище у розвитку національної музичної культури, яке можливо порівняти з аналогічним західноєвропейським феноменом - пісенною творчістю Ф.Шуберта: в обох випадках жанри субкультури піднялися на високий академічний подіум, не втративши широкої популярності. 

Бібліотечні джерела:
Кузик В. П. Майборода - К.: Музична Україна, 1983р.
Пісенний вінок - К.: Криниця, 2005р.
Пісні України - К.: Музична Україна, 1972р.
Українські народні пісні та колядки - К.: Видавництво українця, 1996р.
Як тебе не любити - К.: Музична Україна, 1990р.