3 квітня вся Україна відзначає 100-річчя Великого українця, лірика, письменника і публіциста, критика, громадського та державного діяча, борця за мир і людські права, академіка, секретаря правління Спілки письменників, голови Українського державного комітету захисту миру, члена Всесвітньої Ради Миру, депутата Верховної Ради, Героя України Олеся Терентійовича Гончара.
До цієї дати ми підготували книжкову полицю "Олесь Гончар: людина, яка змогла стати вільною" і провели її огляд з нашими користувачами.
Гончарева проза має своєю першопричиною глибоке національне вкорінення його слова. Усі найкращі, наймиліші барви й тони рідної України бринять у його слові, повсякчас звучить тут симфонія національної історії, гордість за приналежність до свого талановитого й працьовитого народу сповнює найсвітліших героїв письменника. Але сам О. Гончар стверджує, що його основне завдання — відкривати в людських душах «джерела світлі і здорові», він повсякчас нагадує: «Мистецтво та література покликані стояти на варті духовності людини, берегти й у вік НТР поетичний початок життя, первісний вогонь краси».
Олесь Гончар почав свій ліричний епос про нову людину XX століття романом, де мотив самопожертви мав якнайширше звучання: життя і смерть в ім'я добра всього людства. Письменник після "Прапороносців", "Перекопу", "Людини і зброї" перейшов до творів "Тронка", "Циклоп", "Бригантина", "Берег любові", в яких відбито не менш героїчне начало, ніж у попередніх творах. Вони є закономірним розширенням основоположної ідеї "Прапороносців".
У кожному творі Олеся Гончара можна знайти поєднання трагічного і людяного. І хоч він зображує взаємодію життя і смерті, немає в ньому жодної ноти приреченості. Його філософія людяності заклична і світла. Вона віщує перемогу добра і щастя.
Бібліотечні джерела:
Гончар О. Вибране - Харків: Прапор, 2008р.
Гончар О. Людина і зброя - Харків: Фоліо, 2007р.
Гончар О. Щоденники - К.: Веселка, 2004р.
Немає коментарів:
Дописати коментар