Остап Вишня (справжнє ім’я Павло Губенко) народився 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва на Полтавщині в селянській родині, де було 17 дітей. Він навчався в Заньковецькій школі та Київській військово-фельдшерській школі, а згодом працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. У 1917 році вступив на історико-філологічний факультет Київського університету.
У 1919 році під псевдонімом Павло Грунський він опублікував свій перший сатиричний фейлетон. Вишня працював у «Селянській правді» та журналі «Червоний перець». У 1921 році вийшла його перша усмішка під псевдонімом Остап Вишня, що започаткувала його популярність як майстра жанру усмішки. З 1923 по 1929 рік вийшли його основні збірки: «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі усмішки кримські» та інші.
У 1933 році його арештували за політичні погляди, звинувативши в контрреволюційній діяльності, і засудили до 10 років таборів. Він пережив заслання в Ухто-Печорському таборі, завдяки підтримці дружини Варвари Маслюченко. Після звільнення в 1944 році Вишня повернувся до літературної діяльності, публікуючи гуморески, зокрема «Зенітка», яка стала символом його другого періоду творчості.
Після війни він працював у сатиричному журналі «Перець» та був членом Спілки письменників України. Реабілітований у 1955 році, Остап Вишня помер 28 вересня 1956 року.
Творчість Остапа Вишні.
Остап Вишня був ліричним автором, чиї твори вражали глибиною почуттів і гумором. За своє життя він опублікував понад 100 збірок. У 1922 році вийшло близько 80 його усмішок і фейлетонів, а в 1923 році — понад 270. У 1924 році побачило світ 9 збірок, а до 1929 року їх було вже 28.
Між 1923 і 1930 роками з’явилися такі збірки, як «Діли небесні», «Кому веселе, а кому й сумне», «Літературні усмішки», «Лицем до села». Також він видав цикл збірок «Вишневі усмішки», які охоплювали різні теми, зокрема сільські, кооперативні, кримські, театральні й закордонні.
У 1926 році він опублікував популярну збірку «Українізуємось», яка була перевидана п’ять разів за три роки. Усмішки Остапа Вишні відзначалися лаконізмом, дотепністю та іронічністю.
Окремо варто зазначити його збірку «Мисливські усмішки», де найбільш виразно показана одухотворена українська природа.
Найвідоміші твори Остапа Вишні:
1919 рік — перший фейлетон «Демократичні реформи Денікіна» (під псевдонімом Павло Грунський)
1921 рік — усмішка «Чудака, їй-богу» (під псевдонімом Остап Вишня)
«Чукрен» і «Чухраїнці»
1927 рік — гумореска «Моя автобіографія»
1958 рік — цикл «Мисливські усмішки» (включаючи твори «Сом», «Заєць», «Лось» та інші)
Основні збірки автора: «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі усмішки кримські», «Українізуємось», «Вибрані твори», «Вишневі усмішки театральні», «Усмішки» в 4 томах, «Вишневі усмішки закордонні».
Бібліотека для дорослих №13 підготувала літературний портрет (книжкова виставка) до 135-річчя від дня народження Остапа Вишні (Павла Михайловича Губенка) (1889-1956), українського прозаїка, гумориста, сатирика.
Вишня, Остап. Мисливські усмішки / Остап Вишня. — К. : Знання, 2017. — 255 с. — (Скарби).
«Мисливські усмішки» Остапа Вишні поєднують пейзажний ліризм і народний гумор, де автор через дотепні розповіді про мисливські пригоди виражає своє прагнення до єдності з природою, використовуючи соковиту народну мову і багатий комічний відтінок.
Вишня, Остап. Моя автобіографія. Письменники / Остап Вишня. — К. : Знання, 2019. — 191 с. — (Скарби).До збірки увійшли автобіографічні твори та літературні усмішки Остапа Вишні, які розкривають цікаві факти з його життя, думки і переживання, а також дають ключ до розуміння його творчості. У гумористичній манері автор згадує яскраві життєві епізоди та людей, які вплинули на його становлення як письменника та особистості.
Остап Вишня. Вишневі усмішки. Заборонені твори. КСД. Харків. 2016. 416 С.Збірка містить кращі фейлетони та усмішки Остапа Вишні, включаючи твори з Кам’янець-Подільського періоду, які були заборонені чи змінені за радянських часів. До неї увійшли популярні твори та раніше неопубліковані, а також усмішки різних тем: сільські, київські, кримські, закордонні та мисливські.