«Кліматична криза: шляхи подолання в Україні та світі»

Кліматична криза – це одна з найгостріших проблем сучасності, яка потребує негайних дій як на глобальному, так і на локальному рівнях. Україна, як і більшість країн світу, стикається з численними викликами, пов'язаними з кліматичними змінами, і шукає шляхи їх подолання. У цій статті розглянемо основні аспекти кліматичної кризи та можливі шляхи її вирішення в Україні та світі.

Зміна клімату викликана в основному антропогенними факторами, такими як викиди парникових газів від спалювання викопних палив, вирубка лісів та інтенсивне сільське господарство. Ці дії призводять до потепління планети, підвищення рівня моря, зміни погодних умов та частішання екстремальних природних явищ.

Світове співтовариство вже розпочало боротьбу з цими викликами. Паризька угода 2015 року, ратифікована 196 країнами, стала важливим кроком у глобальних зусиллях з обмеження зростання середньої температури на планеті до 1,5 градусів Цельсія вище доіндустріального рівня.

Український контекст: виклики та можливості

Україна є однією з країн, що підписали Паризьку угоду, і активно працює над зниженням власного впливу на клімат. Основні виклики для України включають:

Енергетичний сектор: Велика залежність від вугільних електростанцій, що є значним джерелом викидів CO2.

Сільське господарство: Використання застарілих методів, які сприяють деградації ґрунтів та збільшенню викидів парникових газів.

Лісове господарство: Вирубка лісів і недостатній рівень їх відновлення.

Шляхи подолання кліматичної кризи

Для ефективної боротьби з кліматичними змінами Україна може вжити таких заходів:

Розвиток відновлюваної енергетики: Інвестування у вітрову, сонячну та біоенергетику. Цей крок дозволить зменшити залежність від викопних палив і скоротити викиди CO2.

Модернізація енергетичної інфраструктури: Перехід до більш ефективних та екологічно чистих технологій у промисловості та житловому секторі.

Екологізація сільського господарства: Впровадження сучасних агротехнологій, що сприяють збереженню ґрунтів та зменшенню викидів.

Лісовідновлення: Активне відновлення лісів та створення нових лісонасаджень для збільшення поглинання CO2.

Глобальні ініціативи

На глобальному рівні ключові шляхи подолання кліматичної кризи включають:

Міжнародна співпраця: Посилення співпраці між країнами для обміну технологіями та досвідом у сфері боротьби з кліматичними змінами.

Фінансова підтримка: Надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, для реалізації кліматичних проектів.

Інновації та дослідження: Інвестування у новітні технології, що допоможуть знизити викиди та адаптуватися до змін клімату.

Кліматична криза вимагає негайних і рішучих дій. Україна має потенціал стати лідером у боротьбі зі змінами клімату на регіональному рівні, впроваджуючи інноваційні рішення та співпрацюючи з міжнародним співтовариством. Лише спільними зусиллями ми зможемо забезпечити сталий розвиток і збереження нашої планети для майбутніх поколінь.

Бібліотека для дорослих №13 підготувала пізнавальну та корисну вікторину "Кліматична криза: шляхи подолання в Україні та світі" в рамках заходів Тижня Відкритого Уряду.

Інформаційний дайджест «Не пали!»

Всесвітній день без тютюну відзначається щорічно 31 травня з 1987 року за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Цей день є нагодою підвищити обізнаність про шкоду тютюнопаління та стимулювати ефективні політики для зменшення споживання тютюну.

Тютюнопаління – шкідлива звичка, що полягає у вдиханні диму від тліючого тютюну, є однією з форм токсикоманії. Це негативно впливає на здоров’я як самих курців, так і оточуючих. Нікотин, що міститься в тютюновому димі, майже миттєво проникає в кров через альвеоли легень. Окрім нікотину, тютюновий дим містить велику кількість продуктів згоряння тютюну та речовин, що застосовуються під час технологічної обробки.

Статистика тютюнопаління:

Світова статистика: За даними ВООЗ, понад 8 мільйонів людей щорічно помирають від хвороб, спричинених тютюнопалінням.

Українська статистика: На кожного українця припадає понад 2500 сигарет — майже 7 щоденно; Щорічні економічні збитки України від тютюнопаління складають близько 3 мільярдів доларів; За офіційною статистикою в Україні щороку від хвороб пов'язаних з курінням помирає 120 тисяч чоловік.

Шкода тютюнопаління:

Вплив на здоров'я

Рак: Тютюнопаління є основною причиною раку легень і значно підвищує ризик розвитку інших видів раку.

Серцево-судинні захворювання: Куріння збільшує ризик інфарктів та інсультів.

Респіраторні захворювання: Хронічний бронхіт і емфізема є частими наслідками тютюнопаління.

Економічний вплив

Медичні витрати: Лікування хвороб, спричинених курінням, коштує державі значні суми.

Втрата продуктивності: Хвороби, пов'язані з курінням, призводять до втрати робочих днів і зниження продуктивності праці.

Заходи до Всесвітнього дня без тютюну:

Інформаційні буклети та постери: Розповсюдження в медичних закладах, у бібліотеках, школах, університетах та громадських місцях.

Освітні заходи

Лекції та семінари: Проведення лекцій у бібліотеках, школах та університетах про шкоду тютюнопаління.

Вебінари: Організація онлайн вебінарів з лікарями та експертами в галузі охорони здоров'я.

Медичні ініціативи

Безкоштовні консультації: Надання безкоштовних консультацій у медичних закладах щодо відмови від куріння.

Програми підтримки: Запуск програм підтримки для тих, хто хоче кинути палити, включаючи гарячі лінії та групи підтримки.

Як кинути палити:

Встановіть дату відмови від куріння: Виберіть дату протягом наступних двох тижнів.

Повідомте друзям і родині: Попросіть підтримки у близьких.

Уникайте тригерів: Ідентифікуйте ситуації, які провокують бажання закурити, і намагайтесь їх уникати.

Займіться фізичною активністю: Займайтесь спортом для зменшення стресу і поліпшення настрою.

Використовуйте нікотинові замінники: Обговоріть з лікарем можливість використання нікотинових пластирів, жуйок або інших замінників.

Всесвітній день без тютюну — це важливий захід, який підвищує обізнаність про небезпеку тютюнопаління і допомагає людям зробити крок до здорового життя. Об'єднані зусилля громадськості, урядів та медичних працівників можуть значно зменшити поширення тютюнопаління і створити здоровіше майбутнє для всіх.

«Барви Києва очима дітей»

Молодші користувачі бібліотеки для дорослих №13 взяли участь у святкуванні дня Києва і намалювали чудові та яскраві малюнки, присвячені столиці нашої держави.

 

«Києве мій»

Бібліотека для дорослих №13 провела музичну годину "Києве мій" в рамках заходів до Дня Києва. Звісно, в умовах нашого сьогодення - війну, подовження воєнного стану та загальну мобілізацію, святкування не актуальне, але кожен в цей день знайде щось для себе цікаве і корисне. Яка славна історія нашої столиці. Скільки книжок і пісень про неї написано. Нам потрапив на очі текст гімну Києва в умовах війни із стверджуючою назвою "Як тебе сміли бомбити, Києве мій!" на відомий мотив І. Шамо: "Хай Україна розквітне на крилах надій! Став ти столицею волі, Києве мій!". Незламний дух і нескореність, патріотичний настрій і жага до волі цього твору не залишить байдужим жодного українця. 

«На світлу пам’ять письменнику-шістдесятнику»

Роман Іваничук, народившись 27 травня 1929 року в селі Трач Івано-Франківської області, став однією з найвидатніших постатей української культури та політики. Після завершення навчання в Львівському університеті в 1957 році, він вирушив працювати учителем української мови і літератури в селище Щирець Львівської області. Там він продовжив свою літературну діяльність і вступив до Спілки письменників УРСР.

У 1958 році вийшла його перша збірка новел "Прут несе кригу", яка принесла йому визнання. Пізніше Іваничук переїхав до Львова, де працював редактором у журналі "Жовтень", а потім у "Дзвіні". Його роман "Мальви" і "Черлене вино" отримали широкий резонанс, хоча й зазнавали критики з боку офіційних владних структур.

Іваничук також був активним у політичному житті. Він брав участь у підготовці та проголошенні Декларації про державний суверенітет України та Акту про незалежність України. У 1988 році він погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Наступного року був обраний народним депутатом України і грав важливу роль у політичних подіях країни.

За свою творчість і політичну діяльність Іваничук був нагороджений численними преміями та званнями, серед яких звання Героя України, ордени та державні премії. Його внесок у розвиток української культури і політики залишається надзвичайним.

Нагороди та премії Романа Іванчука:

1. Звання Герой України з врученням ордена Держави (16 січня 2009); 

2. Орден «За заслуги» II ст. (29 вересня 2006); орден «За заслуги» III ст. (8 грудня 1998); 

3. Заслужений працівник культури України (3 грудня 1993); 

4. Відзнака Президента України – ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011); 

5. Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1985); 

6. Орден Трудового Червоного Прапора; 

7. Лауреат літературної премії ім. А. Головка (1979); 

8. Лауреат премії імені І. Мазепи (1999).

«Столиця рідної держави»

Київ, розташований на мальовничих берегах Дніпра, має глибокі історичні корені, що сягають ще дохристиянської епохи. За легендою, місто засновано братами Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю. Археологічні дослідження свідчать про існування поселень на території сучасного Києва вже у V столітті.

В кінці IX століття Київ став центром Київської Русі — однієї з найпотужніших держав середньовічної Європи. Князь Володимир Великий у 988 році запровадив християнство як державну релігію, що стало важливою віхою в історії не лише Києва, а й усієї Русі. Володимирове хрещення символізувало початок нової ери культурного та релігійного розвитку.

Значний вплив на Київ мав і князь Ярослав Мудрий, який правив у першій половині XI століття. Під його керівництвом місто стало одним із найбільших культурних і політичних центрів Європи. Зведення Софійського собору, закладення Золотих воріт та створення першої бібліотеки — це лише деякі з досягнень цього періоду.

У 1240 році Київ був захоплений і зруйнований монгольськими військами хана Батия, що стало катастрофічним ударом для міста. Втім, Київ поступово відновлювався і в середині XIV століття став частиною Великого князівства Литовського, а згодом — Речі Посполитої. Протягом цього періоду місто залишалося важливим торговельним і культурним центром.

У XVII столітті Київ відіграв важливу роль у національно-визвольній боротьбі українського народу проти польської влади. З 1648 року, під час Хмельниччини, Київ стає одним із центрів козацької держави — Гетьманщини.

Після Андрусівського миру 1667 року Київ опинився під контролем російської імперії. Місто зазнало значних змін, було збудовано численні архітектурні пам'ятки, зокрема, Андріївську церкву та Києво-Печерську лавру.

Після Першої світової війни та революції Київ ставав ареною запеклих боїв між різними політичними силами. З 1917 по 1921 рік місто кілька разів переходило з рук у руки. Врешті-решт, у 1922 році Київ увійшов до складу Радянського Союзу і став столицею Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У роки Другої світової війни Київ був окупований нацистською Німеччиною з 1941 по 1943 рік. Після війни місто було відбудоване і стало одним із важливих промислових та наукових центрів СРСР.

Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році Київ став столицею незалежної України. Відтоді місто пережило кілька революційних подій, включаючи Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013-2014 років, які мали вирішальний вплив на політичний курс країни.

Сьогодні Київ є динамічним мегаполісом, що поєднує в собі багатовікову історію та сучасні інновації. Це культурний, економічний і політичний центр України, який приваблює туристів з усього світу своїми історичними пам'ятками, музеями та унікальною архітектурою. Київ, з його багатою історією та культурною спадщиною, залишається серцем України. Він пережив численні випробування і трансформації, але завжди відроджувався, стаючи ще сильнішим. Сьогодні Київ продовжує розвиватися, залишаючись символом незалежності та національної гордості українського народу.

До Дня Києва бібліотека для дорослих №13 підготувала книжково-ілюстративну виставку «Столиця рідної держави».

Героїчний Київ: Докум. розповіді/ Упоряд. В. І. Денисенко.— К.: Україна, 2003.— 335 с.

Київ. Жінки. Війна : збірка / упор. і передм. М. Іванцова. — Київ: Креативна агенція «Артіль», 2023. — 225 с.

Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві / Упоряд. Н. Белічко. - К. : Мистецтво, 2015. - 288 с. : іл. — Укр. мова., рез. і текстівки англ.

Малаков Д. В. Долі киян (1941—1943) / Дмитро Малаков; рис. Г. В. Малакова; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків: Фоліо, 2017. — 283 с.: іл. — (Б-ка киянина).

Рибаков М. О. Хрещатик відомий і невідомий.— К.: Кий, 2003.— 504 c.

«Стежками слов’янської писемності та культури»

Щороку 24 травня всі слов'янські країни урочисто відзначають святих Кирила і Мефодія – творців слов'янської писемності. Православна церква вшановує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Вони були православними ченцями, які створили слов'янську абетку в грецькому монастирі. 

Слов'янська писемність виникла в IX столітті, приблизно в 862 році. Новий алфавіт, названий «кирилицею» на честь візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, отримав ім'я Кирило. Його підтримував старший брат Мефодій у справі освіти слов'янських народів.

Кирило розробив слов'янську абетку на основі грецької, значно змінивши її для відображення слов'янської звукової системи. Було створено дві абетки – глаголиця і кирилиця.

Паралельно зі створенням абетки брати почали перекладати Євангеліє та Псалтир з грецької на слов'янську мову. Кирило та Мефодій переклали багато книг зі старогрецької мови, започаткувавши слов'янську літературну мову та книжкову справу. У середньовічній Європі слов'янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, якою поширювалося слово Боже.

Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала велике значення для всіх слов'ян: вони підняли рівень освіти і спільної культури слов'янських народів, заклавши основи церковнослов'янської писемності, яка стала фундаментом усіх слов'янських літератур.

Входження праукраїнської етномовної території до слов'янської прабатьківщини сприяло тому, що українська мова увібрала в себе значну частину праслов'янської мовної спадщини, яка в інших слов'янських мовах збереглася меншою мірою або зовсім зникла.  Протягом суспільно-економічного і культурно-політичного розвитку різних українських земель продовжувалося зближення окремих регіонів і консолідація їхнього населення, що призвело до формування української народності, а згодом і нації.

Сьогодні, на культурному фронті, триває щоденна боротьба з російською агресією за збереження українських культурних матеріальних та нематеріальних цінностей.

Презентація книги «Шевченківський блокпост. Антропологія воєнної лірики»

У бібліотеці для дорослих 13, у знаменні Шевченківські дні перепоховання генія української літератури Великого Кобзаря на Чернечій горі поблизу Канева, відбулася онлайнпрезентація українською письменницею Інною Ковальчук видання "Шевченковий блокпост. Антологія воєнної лірики", яке присвячене 210-й річниці з дня народження Тараса Шевченка.

В антології представлено поезію більше сотні (101) українських письменників, яка суголосить шевченківськими мотивами. Серед них є і ті, що із зброєю в руках воюють за рідну землю, і ті, що поповнили ряди небесного вічного війська. Їхнє слово - потужна творча зброя проти московитської навали.

Пані Інна блискуче представила "Шевченківський блокпост" та зачитала влучні рядки патріотичної поезії, серед яких і її власний вірш "Шевченкові".

Це видання адресоване всім, кому пророче Тарасове слово сигналізує наш переможний дух. 

Колектив бібліотеки щиро вдячний Інні Георгіївні за презентацію та подарований патріотично-поетичний примірник, який займе почесне місце у фонді бібліотеки і стане актуальним для наших читачів.

«Творчі майстрині: мистецтво декупажу та виготовлення прикраси»

Традиційно у четвер, незважаючи на дощ і відсутність світла, у бібліотеці для дорослих 13 відбулося заняття жіночого клубу рукоділля "Відрада".

Майстрині продемонстрували своє домашнє завдання - виконані роботи у техніці декупажу. Пані Любов виготовила яскраву скарбничку. І приступили до обговорення схеми покрокового виготовлення жіночої прикраси у вигляді троянди: яку технологію застосувати та яку тканину використати. Все у них вийде. Адже і досвід у нагоді, і телефонні галерейні запаси різновидів не завадять.

А іще тішить те, що до нас вони невтомно йдуть після свого робочого дня за розумінням, затишком, розмовою і відпочинком.

«Пам’ятаємо, боремося, переможемо»

18 травня 2024 року відзначається 80-та річниця депортації кримських татар та інших народів Криму. У цей день вшановується щорічний День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу та відзначається День боротьби за права кримськотатарського народу.

За офіційними даними, з Криму було депортовано 183 144 кримських татар, а за даними татарських джерел – 228 500 осіб, з яких протягом першого півтора року померло близько 110 тисяч. Більшість депортованих було направлено на спецпоселення до Узбекистану, частину – до ГУЛАГу, а ще частину – для поповнення спецконтингенту Московського вугільного басейну. Масове повернення кримських татар на батьківщину почалося лише наприкінці 80-х років.

У результаті депортації у кримських татар було вилучено понад 80 тисяч будинків, більше 34 тисяч присадибних ділянок, близько 500 тисяч голів худоби, усі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів і десятки тисяч тон сільськогосподарської продукції. Архівні документи зафіксували ліквідацію 112 особистих бібліотек, 640 бібліотек у початкових школах, 221 – у середніх школах, 200 – у колгоспах, 30 – у райцентрах і 60 – у містах Криму. У селах закрилися 360 хат-читалень, у містах і райцентрах – понад 9000 шкіл і 263 клуби. Були закриті мечеті в Євпаторії, Бахчисараї, Севастополі, Феодосії, Чорноморському та багатьох селах.

Депортація фактично позбавила кримських татар їхнього етносоціального та етнокультурного середовища, яке створювалося століттями, а також їхньої державності. Хоча офіційно кримських татар звинуватили в співробітництві з гітлерівською адміністрацією під час Великої Вітчизняної війни, дії влади щодо їх виселення були злочинними, оскільки жоден народ не може підлягати покаранню за злочини окремих представників. Наразі кримські татари повністю реабілітовані й повертаються на свою етнічну батьківщину.

У 2006 році Курултай кримськотатарського народу звернувся до Верховної Ради з проханням визнати депортацію геноцидом. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу 1944 року актом геноциду. Рішення підтримали 245 депутатів. 18 травня було проголошено Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 

Для ознайомлення з цією подією можна подивитись 5 фільмів про кримських татар та про їх історію.

«Хайтарма», 2013

Історична драма "Хайтарма", зрежисована Ахтемом Сеітаблаєвим, який виконав головну роль, стала першим повнометражним фільмом про депортацію кримських татар. Фільм висвітлює трагічні події 18 травня 1944 року, початок сталінської депортації, очима видатного льотчика та національного героя кримських татар Амет-Хана Султана.

«Чужа молитва», 2017

Фільм "Чужа молитва" розповідає про кримську татарку Саїду Аріфову, яка під час Другої світової війни врятувала 88 єврейських дітей-сиріт, ризикуючи власним життям. Вдруге вона їх врятувала під час депортації кримських татар радянською владою. Зйомки фільму розпочалися 11 червня 2016 року, і через анексію Криму Росією більшість зйомок проводили неподалік від Тбілісі, у місцевостях, схожих на кримські.

«1944. Крим. Депортація», 2019

Документальний фільм "1944. Крим. Депортація" режисерки Фатіми Осман зосереджується на трьох історіях людей, які пережили депортацію до Середньої Азії. Один з головних героїв, Садих Аджи-Селімов, якому було 12 років під час виселення, розповідає про ті тяжкі часи разом з іншими свідками.

«Додому», 2019

Драма "Додому" режисера Нарімана Алієва, прем'єра якої відбулася у 2019 році, зосереджена на подіях 2014 року і висвітлює тему повернення кримських татар на рідну землю. Фільм отримав Гран-прі ОМКФ-2019 та кінопремії "Золота Дзиґа – 2020" за найкращу режисерську та акторську роботу. Головну роль зіграв Ахтем Сеітаблаєв.

«Самоповернення в Крим", 2021»

Документальний фільм "Самоповернення в Крим", випущений у 2021 році, є п’ятою серією серіалу "Наші 30", створеного до 30-ї річниці Незалежності України. Фільм розповідає історію повернення кримських татар на батьківщину, підкреслюючи перемогу народу всупереч системі завдяки їхній згуртованості. Серед героїв фільму – ветерани кримськотатарського руху та вимушені переселенці. Режисер фільму – Анна Цигима.