Незабором - День Святого Миколая, це світле, добре, багатолюдне й веселе свято здавна називають найпершим із різдвяних та новорічних свят, яке традиційно уже уособлює в собі початок великого всенародного Новоріччя. Водночас День Святого Миколая – це своєрідний символ людської надії і віри у своє краще майбутнє.
Українці здавна вважають Святого Миколая своїм покровителем, вихователем та заступником дітей і юнацтва. У цей день навіть дорослі починають вірити в чудеса, а діти з нетерпінням чекають ранку, щоб зазирнути під подушку або в чарівний чобіток чи рукавичку, адже так приємно знайти в ньому подарунки. Святий Миколай прославився своєю добротою і готовністю допомогти кожному, хто потребує. Наймолодшим він приносить подарунки, а дорослих спонукає до милосердя, співчуття та доброти.
Час виготовляти подарунки. На занятті жіночого клубу "Лада" бібліотеки №13 ми виготовляли власноруч рукавички з фетру. Рукавички - це невід’ємні аксесуари холодного сезону. Вони не лише додають краси, але й найголовніше – зберігають тепло. Справжні рукавиці зігрівають руки, а саморобки – серце. Рукавички можуть стати новорічною прикрасою, щоб привітати близьких у найчарівнішу ніч.
Для виготовлення рукавички вам знадобиться - фетр кольоровий, акрилові нитки, голка, ножиці, олівець, картон, клей, бісер та прикраси. А ще святковий настрій та чудова фантазія.
Нестримне нинішнє зростання попиту на вивчення української мови та неабияке бажання говорити українською беззаперечно зумовлене повномасштабною загарбницькою війною жорстокого окупанта проти України. Війною, яка спровокувала потужну внутрішню мотивацію прийняти таке рішення.
☝️Тільки сильні духом і сповнені по вінця прагненням волі українці, які поважають свою державу і себе у ній, викарбовують свою гідність на сторінках славної історії нашої України, змінюють не лише лексику та граматику, а й свій особистий світогляд.
📢📚Хто вважає себе таким і відчуває у собі зерно прагнення, вам саме до нас, на розмовний клуб української мови бібліотеки 13 "Моя мова". Тут чудовий затишний простір для навчання.
🧑🏫💪Звісно, для досягнення результату новачкам доведеться докласти зусиль. Та постійні учасники засідань знають, що приводу для хвилювань немає. Адже молодий фахівець Вікторія Прохнєвська, завжди ретельно, відповідально і скрупульозно підготовлена до кожного заняття та із задоволенням допоможе дійти до мети.
📌Ось, як сьогодні, нам представлені корисні матеріали, додаткові ресурси, тестування. Продовжили вивчати частину мови - іменник. Написання в словах великої і малої літери. Суфікси.
📌Тут вам і зворотній зв'язок та удосконалення комунікативних навичок. Практичні рекомендації викладача та вправи для покращення вимови з перевіркою. А іще - цікавинки про українську мову.
❤️💙💛 Як же це класно практикуватись у мові та вимові у компанії однодумців, підсилити набуті знання, говорити українською без помилок та із задоволенням.
🇺🇦 Утверджуючи мову, ми посилюємо наш мовний фронт, захищаємо нашу незалежність!
У бібліотеці №13 відбулося відкриття персональної виставки художніх робіт олійними фарбами родини Яхно - Алли Григорівни та Наталії.
Художня виставка - це сузір'я яскравих полотен з вишуканим естетичним смаком, цікавим художнім баченням. У кожну роботу вкладена душа, кожна з них створена з любов'ю, саме тому вони випромінюють позитивну енергію. Тут широко розкриті теми світлого кохання, родини, материнства, війни. Вражаюче дивують букети квітів, пейзажі, тварини. Відчуття, які залишає реальність, виливаються на полотно в своєрідній манері та настрої. Ностальгія як філософське поняття описує спогади домівки, батьківщини, дитинства. Як правило, це гарні емоції та бажання повернутись у той стан або у обставини, які були у минулому.
Всі без винятку шедеври, дійсно сповнені любов’ю до життя.
Відвідувачі отримала велике задоволення від витончених і світлих робіт. Дуже добрі, яскраві, позитивні та життєрадісні картини. На душі стало весело та з’явилася надія на добро.
Хочеться зазначити: експозиція розміщена так, що центральне місце в ній займає полотно з дівчинкою серед поля з маками, квітами, які символізують Перемогу. Нехай же буде пророчою вона.
Відкриття авторської виставки вишитих яскравих картин родини Яхно відбулося у бібліотеці №13. Полотна аматорів різноманітні і яскраві, виконані різними техніками вишивки - хрестиком і бісероплетінням. Кожний витвір має свою унікальність, оживає українськими мотивами, кожна картина – це неповторний твір, який передає емоції та настрій автора. У вишивках, що експонуються в бібліотеці, можна побачити картини різноманітних сюжетів: ікони, натюрморти, пейзажі. Вдивляючись у ці справжні витвори мистецтва, розумієш, скільки тут енергії, терпіння та вражаючої майстерності вишивальниць.
Створена рукотворна краса вимагає багато часу та клопіткої праці. Вишиті картини, які представлені на виставці – це незвичайне поєднання традиційної української вишивки та сучасного мистецтва. Сьогодні, під час повномасштабного вторгнення окупанта на територію нашої держави, надзвичайно важливим є збереження української ідентичності та традицій, адже вишиванка є духовним символом нашого народу, генетичним кодом української нації. Тут невичерпна спадщина духовної культури українського краю, батьківської оселі, тепла материнських рук та серця.
Постає тільки одне запитання, як з допомогою нитки та бісеру можна так реалістично передати свою уяву на полотні?
Вдало підібрана гама кольорів і відтінків не залишили нікого байдужими.
Усі, хто відвідали виставку, отримали масу позитивних емоцій.
Українська пісня… Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні ніжністю струни чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.
Українці - це саме та нація, яка зростала на своїх піснях, яка вкладала в їх слова усі переживання, душевні потрясіння, все те, що не могла просто забути. Українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його мова.
Сьогодні на занятті клубу пісні "Надія" бібліотеки №13 ми співали українські пісні про найважливіше - про дім, про життя, про кохання, патріотичні пісні до нашої Перемоги над ворогом.
Пісня супроводжує українців упродовж цілого життя. З піснею українські козаки ходили в бій, а наші солдати нині боронять Україну. Пісні неабияк впливають на настрій. Вони закладаються в нашій голові так сильно, що інколи ми не можемо позбутися нав’язливої мелодії та наспівуємо її повсякчас.
Українські пісні - про кохання, відданість, життя, біль. Зараз через українську пісню ми розповідаємо про нашу війну, про те, як нам складно та як болить ця рана кожному українцю. Співаємо! Перемагаємо!
Ольга Кобилянська - українська письменниця, громадська діячка. Життя Ольги Кобилянської нерозривно пов’язане з її творчістю. Проникнення в соціально-політичні обставини, в яких вона жила, в громадсько-культурне середовище, що впливало на неї, у внутрішній світ письменниці, крізь призму якого сприймалися зовнішні події, є необхідним для розуміння специфічних умов розвитку її таланту, особливостей її художньої спадщини.
Відома письменниця, борчиня за права жінок, що зналася на філософії та гастрокультурі - Кобилянська була однією з найяскравіших постатей української культури. Людина прогресивних поглядів, вона дещо випереджала свій час. Її героїні вирізняються інтелігентністю, емансипованістю та нескінченними пошуками ідеалу.
Письменниця пристрасно любила музику, взагалі мистецтво. У кількох оповіданнях та новелах вона майстерно змалювала талановиті мистецькі натури. В образах трьох артистичних натур з оповідання «Valse mélancolique» письменниця показує три різні життєві долі жінок-інтелігенток, кожна з яких намагається знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили.
О. Кобилянська у багатьох творах виступає поетом-пейзажистом. Тонко відчуваючи красу природи, письменниця дала майстерні зразки пейзажної лірики, надихані красою карпатських гір. Письменниця шукала гармонії між людиною і природою, розглядала останню як одне із джерел духовного збагачення людини.
Довгий і складний шлях пройшла Ольга Юліанівна Кобилянська. Протягом півстоліття виступала вона в літературі, відображаючи життя народу в його різноманітних виявах, духовні прагнення інтелігенції, малюючи природу рідного краю.
Безперечною заслугою письменниці є те, що вона однією з перших в українській літературі змалювала образи жінок-інтелігенток, яким притаманні вищі духовні інтереси, прагнення вирватись із тенет буденщини, духовного рабства. Звеличуючи людину, зокрема жінку, показуючи її високі духовні пориви, Ольга Кобилянська утверджувала передові погляди на життя.
Ім’я видатної української письменниці-демократки, яка пройшла благородний шлях самовідданого служіння народові, віддала йому всі думки і помисли у тяжкий час соціального і національного поневолення, і в світлий час його возз’єднання, духовного відродження, оповите в нашій країні глибокою шаною і любов’ю, відоме у широкому світі.
Пропонуємо вашій увазі пройти цікаву онлайнвікторину про життя та творчість авторки "Українська письменниця-модерністка" до 160-річчя від дня народження Ольги Кобилянської, письменниці, громадської діячки.
Ольга Кобилянська – відома українська письменниця, представниця модернізму в літературі, борчиня за права жінок. Вона пройшла благородний шлях самовідданого служіння народові, віддала йому всі думки і помисли у тяжкий час національного поневолення і в світлий час його возз’єднання.
Творчість Ольги Кобилянської займає надзвичайно важливе місце в історії української літератури. Відомі літературознавці оцінюють творчість письменниці як відкриту та багатозначну етико-естетичну систему, що вимагає подальшого переосмислення з метою її входження в сучасний культурний контекст. У своїх творах Ольга Кобилянська розв’язувала соціокультурні проблеми, які висувала тогочасна дійсність та які не втратили своєї актуальності і в наш час.
Ольга Кобилянська ввійшла в історію української літератури як майстриня прози з глибоким психологізмом, учасниця жіночого руху, справжня патріотка й одна з найосвіченіших жінок свого часу. Вона ніколи не обмежувалася здобутими знаннями й такою самою вдачею нагородила своїх героїнь.
Уже перша її повість українською мовою – «Людина», яка побачила світ 1894 року у львівському альманасі «Зоря», твір тоді нікому не відомої літераторки з Буковини – стала одним з найоригінальніших, найцікавіших і найсуттєвіших творів про жінку-особистість в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Письменниця однією з перших порушила і детально розглянула жіноче питання в українській літературі. Її участь у феміністичному дискурсі сприяла творенню нового образу жінки – інтелектуальної, вольової та самодостатньої особистості. О. Кобилянська зробила великий внесок в популяризацію феміністичних ідей у модерній українській літературі, збагативши нашу літературу такими творами фемінного спрямування як «Аристократка», «Царівна», «Людина», «Природа», «Некультурна», «Valse melancolique», «Ніоба» та ін.
Ольга Кобилянська належить до тих українських письменників, які своєю творчістю не лише збагатили рідну культуру, але й зробили помітний внесок у завоювання читача для української літератури.
Пропонуємо вашій увазі літературний портрет "Надзвичайно несподівана особистість для української літератури зламу ХІХ–ХХ століть" до 160-річчя від дня народження Ольги Кобилянської (1863-1942), письменниці, громадської діячки.
Вознюк В. Кобилянська О. - К.: Укрвидавполіграфія, 2012. - 152 с.
Ольга Кобилянська (1863-1942) – відома українська письменниця демократичного напряму. Її творча спадщина велика і різноманітна: поезії в прозі, новели, оповідання, повісті, романи. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя. Кобилянська однією з перших в українській літературі звернулася до теми рівноправ'я чоловіків і жінок, торкалася письменниця й теми «інтелігенція і народ», тому вона мала повне право сказати про себе: «Одна праця, одне перо та власне моє “я” зробили мене тим, чим я є, – робітницею свого народу».
Гоян Я. Гірська Орлиця. - К.: Веслка, 2015. - 311 с.
Величаво пливе через Україну і Європу ріка-письменство української класики, а в ній нуртує геніальне художнє слово О.Кобилянської - Дочки України, любовно названої нацією - "Гірська Орлиця". Слово великої Просвітниці живе зі своїм народом як ідеал українства, аристократизму духу, святинь християнства. Пісня Гірської Орлиці лине із Карпат на дужих крилах у світ і ріднить у слові українські степи і верховинські зорі, силу і високість національного духу України.
Кобилянська О. Людина. - К.: Веселка, 2000. - 350 с.
Творчість Ольги Кобилянської (1863-1942) має неперехідне значення. Повісті та оповідання однієї з перших емансипанток цікаві і як історичний документ, і як сповідь волелюбної душі.
Перша - програмова - повість «Людина» і значно пізніша поетична фантазія «В неділю рано зілля копала...», вибірка оповідань репрезентують найхарактерніші жанрові й тематичні пошуки Ольги Кобилянської.
Кобилянська О. Людина. - Харків: Фоліо, 2008. - 284 с.
До книги відомої української письменниці Ольги Кобилянської (1863-1942) увійшли дві повісті - «Людина» (перший друкований твір письменниці, написаний українською мовою), що розповідає про долю Олени Ляуфлер - жінки з високими ідеалами і прагненнями, сильної духом, і повість «В неділю рано зілля копала...», в основу якої покладено мотив романтичної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».
Кобилянська О. Царівна. - Харків: Фоліо, 2008. - 316 с.
Ольга Кобилянська (1863-1942) - відома українська письменниця демократичного напряму. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя. Цій проблемі й присвячена повість письменниці «Царівна», про яку свого часу Леся Українка писала: «Краса цієї повісті не так в її ідеях, як у глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки. Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва».
Левченко Г. Зачарована казка життя Ольги Кобилянської. - К.: Книга, 2008. - 224 с.
У книзі пропонуються спостереження за етапами становлення творчої особистості О. Кобилянської, котра змогла репрезентувати свою жіночу інакшість всупереч патріархальності. Вихідним пунктом для аналізу власне художніх творів мисткині став висновок авторки монографії про те, що психічне життя О. Кобилянської перебувало у пошуках об'єднувального символу для узгодження природного протесту проти накидуваних зовні вимог і водночас інтеріоризованого "вторинного" застосування примусу в ставленні до свого внутрішнього життя.
З давніх-давен ляльки-мотанки виготовляли із клаптиків тканини та ниток, звідси й назва - «мотанка». Цю ляльку ніколи не шиють голкою. Вона є оберегом, у який закладено основи сім’ї. Саморобні ляльки робили безликими, тільки малювали замість обличчя хрест або ромб. За старовинним повір’ям, лялька з очима могла нашкодити дитині, зурочити її. Мотанки вважали своєрідними оберегами. У кожній українській родині мати знала, як зробити для дітей ляльку-мотанку. Мотанки успадковували доньки від матері й зберігали їх до народження першої дитини.
Саме сьогодні на занятті клубу "Лада" бібліотеки №13 ми виготовляли ляльку-мотанку з ниток. Це маленька нитяна обрядова лялька, яку плетуть з білих та з червоних ниток. Виготовлення цієї ляльки не потребує значної кількості матеріалів та часу, зате отримали красиву іграшку, і задоволення від творчого процесу.
Виготовляючи такий виріб поглиблюються знання про ляльку-мотанку, як один із оберегів українського народу, її види, розвивається дрібна моторика рук, мислення, виховувається інтерес до минулого свого народу, його творчості, почуття патріотизму.
Для виготовлення цього виробу вам знадобиться: нитки світлого кольору (для основної частини та рук), нитки темного кольору (для волосся), нитки червоного кольору (для функції оберегу), ножиці, клаптики тканин.
Таку ляльку можна дарувати як оберіг для збереження здоров’я, оскільки здавна вважалося, що льон має лікувальні властивості, а одяг з такого матеріалу витягає з людини хвороби.
