У 1958 році вийшла його перша збірка новел "Прут несе кригу", яка принесла йому визнання. Пізніше Іваничук переїхав до Львова, де працював редактором у журналі "Жовтень", а потім у "Дзвіні". Його роман "Мальви" і "Черлене вино" отримали широкий резонанс, хоча й зазнавали критики з боку офіційних владних структур.
Іваничук також був активним у політичному житті. Він брав участь у підготовці та проголошенні Декларації про державний суверенітет України та Акту про незалежність України. У 1988 році він погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Наступного року був обраний народним депутатом України і грав важливу роль у політичних подіях країни.
За свою творчість і політичну діяльність Іваничук був нагороджений численними преміями та званнями, серед яких звання Героя України, ордени та державні премії. Його внесок у розвиток української культури і політики залишається надзвичайним.
Нагороди та премії Романа Іванчука:
1. Звання Герой України з врученням ордена Держави (16 січня 2009);
2. Орден «За заслуги» II ст. (29 вересня 2006); орден «За заслуги» III ст. (8 грудня 1998);
3. Заслужений працівник культури України (3 грудня 1993);
4. Відзнака Президента України – ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011);
5. Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1985);
6. Орден Трудового Червоного Прапора;
7. Лауреат літературної премії ім. А. Головка (1979);
8. Лауреат премії імені І. Мазепи (1999).
Немає коментарів:
Дописати коментар