Мене ж увесь Київ знає.

Михайло Петрович Старицький увійшов у українську літературу в багатьох іпостасях: поет, прозаїк, драматург, видавець, режисер, антрепренер, громадський діяч. А Іван Франко називав його “батьком українського театру”, тому що він власним коштом заснував театр корифеїв із найкращими декораціями, костюмами та оркестром. 

Михайло Петрович називав себе робітником, що поклав «ціле життя своє і всі свої маєтки на користь рідної мови». Виступав проти цензурних утисків, суворо засуджував шовіністичні погляди на Україну, відстоював вільне вживання української мови, особливо на театральній сцені. 

Як перекладач він намагався відібрати такі твори, переклад яких сприяв би розвитку української мови та показав її придатність для поширення кращих надбань світової літератури. Написав та видав поезії, п’єси «Маруся Богуславка», «Остання ніч», романи «Буря», «Розбійники», повісті «Заклятий скарб», «Облога Буші» тощо.   

Мало хто знає, що Михайло Старицький ввів нові слова, які сьогодні вживаються у загальновживаній лексиці. Це такі слова, як «мрія», «байдужість», «завзяття», «нестяма», “темрява”, “маєво”, “сутінь”, “привабливий”, “потужний”,  «хвилюватися». До речі, не всі знають, що п’єсу «За двома зайцями» насправді написав Іван Нечуй-Левицький, а Михайло Старицький обробив, скоротив і пристосував її до сцени.

У п'єсі порушується проблема соціальної нерівності, висміюється життя українських русифікованих міщан Києва. Старицький застосовує прийом попарного протиставлення персонажів для створення комічно-сатиричного та соціального контрасту. Проні та Голохвостову, які цураються усього народного, протиставляються виразні народні типи позитивних героїв - Галя та Степан. Вони є національним ідеалом людини в драмі «За двома зайцями…».

Коли 1960 року на кіностудії ім. Олександра Довженка Віктор Іванов розпочинав зйомки малобюджетного фільму за п’єсою Михайла Старицького, ніхто і гадки не мав, що картина стане класикою кінематографа, а її героїв через багато років увіковічать у бронзі.

Фільм був знятий українською мовою та отримав другу категорію і планувався до показу тільки на території Української РСР. Оригінальна звукова доріжка українською мовою довгий час вважалася загубленою, проте була знайдена в маріупольському фільмофонді у 2013 році. У цьому ж році фільм з оригінальною україномовною озвучкою був представлений широкій публіці в Києві.

Український фільм «За двома зайцями» за мотивами комедійної п'єси Михайла Старицького - культовий і дуже «київський». Стрічка чудово передає побут та атмосферу тогочасної столиці, та й зйомки відбувались переважно на київському Подолі.

Величезна кількість людей любить і пам’ятає знаменитий цей фільм. Оскільки популярність фільму не згасла і колоритні персонажі фільму – Проня (Криницина Маргарита Василівна) і Голохвостий (Борисов Олег Іванович) – на кілька десятиліть припали до вподоби глядачам, у 1999 році головним персонажам Проні Прокопівні та Свириду Голохвостому навіть встановили пам’ятник у самому серці Києва біля Андріївської церкви.

До 140-річного ювілею книжки М.Старицького «За двома зайцями» бібліотека №13 підготувала онлайнінформування "Мене ж увесь Київ знає".       

Старицький М. За двома зайцями: комедія з міщанського побиту. – К.: Молодь, 1996. – 96 с.

Геніальний комедійний твір визначного українського поета, драматурга, прозаїка, організатора українського театру, який зачаровує своєю дотепністю, неповторністю все нові й нові покоління читачів. Ця п’єса є ґрунтовною переробкою комедії І.С. Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». На обкладинці - кадри кінострічки "За двома зайцями", створеної на кіностудії ім. О.Довженка за мотивами твору в 1961 р.