Сторінки історії України: Січневе повстання 1863—1864 років.

Польське (або Січневе) повстання 1863–1864 рр. є одним з найвизначніших національно-визвольних виступів ХІХ ст. А Історія Київської фортеці тісно пов’язана з історією польського повстання проти російського царату адже після його поразки саме тут утримувались 3100 полонених польських повстанців.

Відомо, що на території Київської фортеці росіянами були розстріляні командири повстанських загонів: Адам Зеленський, Владислав Тадеуш Раковський, Платон Крижанівський, Ромуальд Ольшанський та Адам Дружбацький. На їхню честь на території музею ще у 1971 році було встановлено меморіальну дошку та пам’ятний знак.

Повстання розпочалося в ніч з 22 на 23 січня 1863 р. невдалими нападами озброєних груп повстанців на кілька десятків російських залог. Перші бої - під Венгровим, Семятичами, Меховим - продемонстрували, що перевага російських військ надто велика, аби розраховувати на перемогу у відкритій битві. Розгорнувся польський партизанський рух.

Улітку 1863 р. повстання охопило майже все Королівство Польське, а також частину Литви, Білорусі та України. Національний уряд створив центральні й місцеві органи управління, запровадив податок, організував друкування повстанської преси, вирядив своїх представників до західноєвропейських країн для переговорів щодо надання повстанцям допомоги, а також закупівлі зброї.

Січневе повстання стало ще одним кроком на шляху національної консолідації і сприяло зростанню суспільної свідомості поляків усіх польських регіонів. 

Припинення поляками подальшої боротьби пояснюється передусім тим, що її успіх значною мірою залежав від задоволення соціальних вимог основної маси польської людності - селянства. 

Причини поразки польського визвольного руху пояснювалися й тим, що в Литві, Білорусі та Україні, населення яких також брало участь у виступах, між дворянським станом і селянством, крім соціальних, існували не менш гострі національно-релігійні суперечності. 

Визвольна боротьба польського народу завдала потужного удару по російській, австрійській та прусській монархіях і зробила Польщу союзницею європейської "весни народів". У Європі вже ніхто не міг поставити під сумнів право на існування народу, який так рішуче відстоював власні права.

Січневе повстання стало ще одним кроком на шляху національної консолідації і сприяло зростанню суспільної свідомості поляків. Воно примусило царську владу узаконити перетворення, сформульовані в повстанському аграрному маніфесті. Піднявся просвітницький рух, зросло прагнення до власної ідентичності, вивчення вітчизняної історії. 

В майбутньому це сприяло укріпленню національних ідей, які стали підґрунтям для відновлення самостійних європейських держав. Причини поразки польського визвольного руху пояснювали й тим, що в Польщі, Литві, Білорусі та Україні між дворянським станом і селянством, крім соціальних, існували не менш гострі національно-релігійні суперечності.

До 160-ї річниці від початку Січневого повстання 1863-1864 років бібліотека 13 провела онлайнінформування "Сторінки історії України: Січневе повстання 1863-1864 років".