"А я малюю те, що вже було, було і не повернеться ніколи: в пшениці стежку, що веде в село, латаття, кладку, очерет довкола. Той літній день обкутав нас дощем, я ніби зараз бачу ту картину. А парасоля стала нам плащем від холоду, сторонніх й часу плину... Чарівні миті чергового заняття художньої студії "Лілея" бібліотеки 13.
Немає коментарів:
Дописати коментар